Система судів загальної юрисдикції. Місцеві та апеляційні суди в Україні

Система судів загальної юрисдикції в Україні. Поняття ланки судової системи та інстанції, повноваження місцевих судів, їх структура, правовий статус голови та суддів. Види та апеляційних судів: загальні та спеціалізовані. Колегіальний розгляд справи.

Система судів загальної юрисдикції. Місцеві та апеляційні суди в Україні


План

1. Суди загальної юрисдикції в Україні. Система судів загальної юрисдикції

2. Поняття ланки судової системи та судової інстанції

3. Система місцевих судів, їх види та повноваження

4. Структура місцевого суду, правовий статус голови та суддів місцевого суду

5. Система апеляційних судів в Україні, їх види та повноваження

6. Структура апеляційного суду, правовий статус голови та суддів апеляційного суду


1. Суди загальної юрисдикції в Україні. Система судів загальної юрисдикції

Як ми вже зазначали вище, в Україні правосуддя здійснюється у формах кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства. Єдиним судом особливої конституційної юрисдикції є Конституційний Суд України, а всі інші форми судочинства належать до юрисдикції судів, які носять назву судів загальної юрисдикції. Отже суди загальної юрисдикції – це суди, які здійснюють провадження у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справах та справах про адміністративні правопорушення.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, об’єднаних між собою єдністю цілей, завдань, принципів організації і діяльності та очолюваних одним загальним для усіх Верховним Судом України.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

– єдиними засадами організації та діяльності судів;

– єдиним статусом суддів;

– обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

– забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

– обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

– єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

– фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

– вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Організаційні основи побудови системи судів загальної юрисдикції в України регламентуються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно ст. 124 Конституції та ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", систему судів загальної юрисдикції складають:

- місцеві суди;

- апеляційні суди;

- вищі спеціалізовані суди;

- Верховний Суд України.

Ст. 125 Конституції передбачає побудову судової системи України за принципами територіальності і спеціалізації. Отже виходячи з конституційних норм побудови системи судів загальної юрисдикції, в Україні створюються загальні (відповідно до принципу територіальності) та спеціалізовані (відповідно до принципу спеціалізації) суди окремих юрисдикцій. Загальні суди утворюються у відповідних адміністративно-територіальних одиницях згідно адміністративно-територіального устрою держави. Структура спеціалізованих судів, може не співпадати з адміністративно-територіальним устроєм держави.

У ч.1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також закріплена норма аналогічного змісту, яка містить положення, згідно якого система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Крім того, у судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ (ч.2 ст.18 Закону).

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, зміна системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Суди загальної юрисдикції очолюють голови цих судів, які в свою чергу мають також і заступників (заступника). Посада голови суду та заступника голови суду вважаються адміністративними посадами в суді. Законодавством України передбачений наступний порядок призначення суддів на адміністративні посади. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади строком на п'ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд. Голова Верховного Суду України, заступник Голови Верховного Суду України обираються на посади і звільняються з посад Пленумом Верховного Суду України.

2. Поняття ланки судової системи та судової інстанції

В основу побудови системи судів загальної юрисдикції покладений також розподіл судів на ланки.

Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом. На даний час в Україні існує чотири ланки судової системи.

Так, судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки – апеляційні суди, третьої – вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України належить до четвертої ланки судової системи і одночасно є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Як зазначається у ч.1 ст.18 однією із засад побудови системи судів загальної юрисдикції є інстанційність.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи і по суті позначає стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. В залежності від обсягу наданих їм законом повноважень, суди загальної юрисдикції можуть діяти як суди першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Суди першої інстанції – це суди, які вперше розглядають справу і вирішують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою. Судами першої інстанції є місцеві суди. В якості судів першої інстанції у випадках, передбачених процесуальним законом можуть діяти й апеляційні суди, а також Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ).

Суди апеляційної інстанції – це суди які за апеляційною скаргою перевіряють законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало законної сили. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, апеляційні господарські та адміністративні суди, а у випадках передбачених процесуальним законом – також і ВАСУ.

Суди касаційної інстанції – це суди, які за касаційною скаргою перевіряють законність і обгрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, а також здійснюють перегляд судових рішень у випадках, передбачених процесуальним законом. В касаційному порядку справи переглядають вищі спеціалізовані суди України – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Крім цього, рішення судів касаційної інстанції може переглянути Верховний Суд України з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Основне призначення судів апеляційної та касаційної інстанцій – забезпечення законності та обґрунтованості прийнятих судами рішень, неухильне дотримання принципу законності та створення можливостей захисту прав людини; усунення порушень закону, що допускаються судами нижчої інстанції та відновлення справедливості.

3. Система місцевих судів, їх види та повноваження

Місцеві суди належать до судів першої ланки.

Система місцевих судів складається з місцевих загальних та місцевих спеціалізованих судів.

До місцевих загальних судів належать: районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди,

Місцевими спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах (областях, містах Києві, Севастополі, АРК) відповідно до указу Президента України, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

Місцевий суд діє виключно як суд першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві суди здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства, є основною ланкою судової системи і розглядають понад 90% всіх судових справ.

У розрізі конкретної цивільної, адміністративної, кримінальної, господарської справи місцевий суд як суд першої інстанції розглядає справи по суті в судовому засіданні вперше, безпосередньо, в відкритому або закритому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципів правосуддя, досліджує докази (допитує обвинувачуваних, потерпілих, свідків, заслуховує експертів та ін.) і виносить рішення по цивільній справі, вирок суду – у кримінальній, які після набрання законної сили є загальнообов’язковими для виконання на всій території України.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення, а також адміністративні справи, що належать до їх підсудності.

Кримінальні справи – порушуються (як правило органами дізнання і досудового слідства) внаслідок виникнення кримінальних правовідносин між державою та особою, яка вчинила злочин і вирішуються по суті в судовому засіданні шляхом постановлення обвинувального або виправдувального вироку. Місцевим судом, як судом І інстанції кримінальні справи можуть розглядатися суддею одноособово, колегією суддів у складі 3-х професійних суддів (якщо санкція статті КК передбачає 10 і більше років позбавлення волі), а також двома суддями та трьома народними засідателями (якщо санкція статті КК передбачає довічне позбавлення волі).

Цивільні справи – виникають зі спорів в сфері цивільних правовідносин внаслідок порушення цивільних суб’єктивних прав або невиконання юридичних обов’язків фізичними або юридичними особами (наприклад спір стосовно права власності на нерухоме майно тощо).Провадження у справі відкривається судом за наявності відповідних підстав, передбачених ЦК України. За результатом розгляду справи по суті суддя (суд) приймає рішення (при прийнятті проміжного рішення - закритті провадження, зупиненні, відкладенні тощо – ухвалу). Цивільні справи розглядаються місцевим судом як судом І інстанції суддею одноособово, або колегіально – суддею та двома народними засідателями (у випадках, передбачених ст. 234 ЦПК України – щодо обмеження дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною або відновлення цивільної дієздатності; усиновлення; визнання особі безвісті відсутньою або померлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов’язкова госпіталізації до протитуберкульозного диспансеру).

Відповідно до ч.1 ст.18 КАС місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Адміністративні суди як спеціалізовані суди розглядають справи адміністративної юрисдикції – справи, пов'язані з правовідносинами що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (ч.1 ст.17 КАС).

Зокрема юрисдикція адміністративних судів поширюється на наступні публічно-правові спори (ч.2 ст.17 КАС):

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як вже було зазначено вище, справи про накладення адміністративних стягнень не належать компетенції адміністративних судів і підсудні загальним місцевим судам.

Місцевим (окружним) адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АРК, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених КАС, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (ч.2 ст.18 КАС).

Адміністративні справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади (ч.3 ст.18 КАС) розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення розглядаються місцевими судами по І інстанції суддею одноособово і за результатами їх розгляду по по суті суддя виносить постанову.

Місцеві господарські суди розглядають справи зі спорів, що виникають з господарських правовідносин між суб’єктами підприємницької діяльності (як фізичними особами – СПД, так і юридичними особами), а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Дану категорію справ у місцевих господарських судах по І інстанції розглядає суддя одноособово і за результатами розгляду справи по суті виносить рішення (при винесенні проміжного рішення – ухвалу).

4. Структура місцевого суду, правовий статус голови та суддів місцевого суду

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови і заступника голови суду, а також апарату суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Голова місцевого суду і його заступник(заступники) призначаються терміном на 5 років Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Причому повноваження голови або заступника суду не звільняє їх від виконання повноважень судді.

Відповідно до ст.. 24 Закону, голова місцевого суду має наступні повноваження

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

7) контролює ведення в суді судової статистики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

З питань, що належать до його адміністративних повноважень, голова суду видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Заступник голови місцевого суду здійснює повноваження, визначені для нього головою суду.

Суддя місцевого суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, установленому процесуальним законом;

2) процесуальні дії й організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

3) контроль за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, ухвалених під його головуванням і деякі інші повноваження.

Вперше на посаду судді місцевого суду Указом Президента України за поданням Вищої ради юстиції (на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) на строк п’ять років може бути призначена особа, яка досягла віку 25 років, має вищу юридичну освіту, є громадянином України, має стаж практичної роботи у галузі права не менше 3-х років, проживає на території України не менше 10 років та володіє державною мовою. По закінченні цього строку своїх повноважень, судді обираються на посаду судді безстроково за рішенням Верховної Ради України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Забезпечує діяльність суду апарат суду (секретарі судових засідань, помічники суддів, судові розпорядники тощо) який очолює керівник апарату відповідного суду. Працівники апарату є державними службовцями.

5. Система апеляційних судів в Україні, їх види та повноваження

Другою ланкою судів загальної юрисдикції є апеляційні суди. В системі судів загальної юрисдикції в Україні можна виокремити загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

До апеляційних загальних судів належать:

- апеляційні суди областей;

- апеляційні суди міст Києва та Севастополя;

- Апеляційний суд Автономної Республіки Крим;

До апеляційних спеціалізованих судів належать:

- апеляційні господарські суди;

- апеляційні адміністративні суди.

Апеляційні спеціалізовані суди утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди по розгляду справ відповідної юрисдикції наділяються наступними повноваженнями:

1) розглядають справи в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом (тобто діють як суди ІІ інстанції);

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядають справи як суд першої інстанції.

Загальні апеляційні суди розглядають цивільні, кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Спеціалізовані апеляційні суди (господарські та адміністративні) розглядають господарські та адміністративні справи.

В апеляційному порядку можуть бути розглянуті лише справи, рішення у яких не набрало законної сили. Відповідно до вимог процесуального законодавства строк на апеляція на рішення суду І інстанції може бути подана:

– у кримінальних справах – протягом 15 діб з моменту проголошення вироку (постанови), а засудженим, який перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому обвинувального вироку;

– у цивільних, господарських, адміністративних справах – протягом 10 діб з моменту проголошення рішення або постанови.

Сутність розгляду справ в апеляційному порядку полягає в тому, що якщо учасники судового процесу вважають, що при постановленні рішення були порушені норми матеріального або процесуального закону, вони мають право його оскаржити.

При розгляді апеляційних скарг діють істотні особливості. Насамперед справа завжди розглядається колегіально колегією суддів у складі 3-х професійних суддів (у першій інстанції, як правило, спір вирішується одним суддею). Колегіальний розгляд забезпечує більш ретельне дослідження матеріалів справи і прийняття максимально продуманого, обґрунтованого рішення. До того ж судді апеляційних судів, як правило, досвідченіші, кваліфіковані в порівнянні із суддями судів першої інстанції.

У кримінальному та цивільному судочинстві апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість вироку чи рішення суду тільки в межах апеляції, а висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються, апеляційним судом не досліджуються і не перевіряються.

У адміністративному судочинстві суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення також лише в межах апеляційної скарги, проте може й вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення порушень, допущених судом І інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У господарському судочинстві апеляційний суд розглядає справу повторно, за участю сторін, інших учасників процесу, дослідженням наявних у справі доказів і додатково наданих. Апеляційний господарський суд не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду суду першої інстанції. У той же час суд, не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання), перевіряючи законність і обґрунтованість рішення в повному обсязі.

У результаті розгляду справи апеляційний суд залишає вирок чи рішення суду без зміни, а апеляцію - без задоволення; скасовує вирок чи рішення і повертає справу на додатковий розгляд прокурору чи на новий судовий розгляд у суді першої інстанції; скасовує вирок і рішення та закриває справу чи змінює їх.

6. Структура апеляційного суду, правовий статус голови та суддів апеляційного суду

В апеляційних судах можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду.

Наприклад у апеляційному суді області можуть утворюватися палати з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції (наприклад у господарському апеляційному суді можуть бути утворена палата з розгляду справ про банкротство; у апеляційному адміністративному – з розгляду справ щодо податкових правовідносин тощо).

Крім зазначених вище повноважень з розгляду справ, апеляційні суди:

– аналізують судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

– надають місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;

– здійснюють інші повноваження, визначені законом.

До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники (на термін 5 років, в тому ж порядку, як і судді місцевих судів). В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

Голова апеляційного суду має більш широкі повноваження ніж голова місцевого суду і відповідно до ст. 29 Закону:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у апеляційному суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;

7) контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів апеляційного суду;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Заступники голови апеляційного суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.

Суддя апеляційного суду здійснює правосуддя, а також виконує інші повноваження, передбачені законодавством.

Роботу апеляційного суду забезпечує апарат відповідного суду, який очолює керівник апарату суду.


Література

1. Конституція України. – К., 2009. – 48с.

2. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998р. № 22/98-ВР /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 28. – Ст. 146. – (Бібліотека офіційних видань)

3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010р. № 2453-VІ //Голос України. – 2010. – 3 серпня. – №142.

4. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – С.25-114.

5. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. – Київ.: МАУП, 2004. – С.12-64.

6. Коментар до Закону "Про судоустрій України" /За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.

7. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. – К.: "Центр навчальної літератури", 2004. – С.13-107.