3.2 Відповідальність за змішаними договорами
Традиційно до форм цивільно-правової відповідальності відноситься відшкодування збитків і сплата неустойки. Однак, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, можна стверджувати, що до форм відповідальності також належить втрата завдатку. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають із змішаних договорів, тісно пов’язані з їх правовою природою. Щоб правильно застосувати норми закону щодо того чи іншого елемента договору, необхідно чітко визначити, елементи яких саме договорів поєднані в ньому, а також момент, у який розпочинаються і закінчуються відносини, що стосуються різних частин договору. Зробити це іноді досить складно з огляду на тісне переплетення в договорі різних елементів. Крім того, потрібно правильно визначити, порушення яких норм, якого виду договору є підставою відповідальності, оскільки відповідальність за порушення різних видів договорів має свої особливості, бо від цього може залежати вид, розмір та порядок притягнення до відповідальності.
У деяких випадках саме така конструкція, як змішаний договір, дозволяє ефективно врегулювати певні відносини. Так, найбільш прийнятним договором, який регулює відносини між акціонерним товариством і виконавчим органом, а також управителем, повинен стати в умовах ринкової економіки змішаний цивільно-правовий договір, а управителі (в тому числі і директори) за цим договором повинні мати статус підприємця.
Щодо правових наслідків, які можна застосовувати за порушення зобов’язання, що виникають із змішаних договорів, необхідно враховувати ту обставину, що, незважаючи на поєднання у змішаному договорі елементів різних договорів, він все ж є одним договором, і тому в результаті порушення навіть однієї умови є підстава для припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору. Елементи змішаного договору не є самостійними, і тому невиконання або неналежне виконання хоча б одного з них є порушенням зобов’язання в цілому.
ВИСНОВКИ
Пісумовуючи вищевикладене основні висновки можна виразити в таких положеннях:
1. Змішаним є договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством, і, разом з тим, не можна вважати змішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору.
2. Недоцільне вживання для позначення змішаного договору термінів “інтегрований” та “конгломерований”, оскільки вони невдало відображають суть цього поняття. Неправильним також є використання для позначення змішаного договору терміна “комплексний” договір, оскільки комплексний договір – це договір, умови якого базуються на нормах та інститутах різних галузей права (наприклад, цивільного і адміністративного, трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більше різних зобов’язань, які мають єдину господарську мету і групуються навколо одного з них, яке є основним.
3. В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов’язання (у широкому розумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов'язків, передбачених іншим договором.
4. Вирішуючи питання порядку укладення та форми конкретного змішаного договору, пріоритет повинен надаватися спеціальним нормам, що мають, як правило, імперативний характер і повинні застосовуватись до всього договору. При цьому недотримання правил, установлених лише для одного з елементів змішаного договору, тягне за собою визнання неукладеним змішаного договору в цілому, оскільки останній встановлює єдину сукупність прав та обов’язків.
5. Особливістю змішаних договорів є те, що в них усі умови є істотні і такими, щодо яких за заявою сторін має бути досягнуто згоди, оскільки об’єднання в договорі цих умов відбувається виключно за бажанням сторін, тобто вони є тільки ініціативні, хоча основою їх є умови, передбачені законом.
6. Оскільки в змішаному договорі поєднання різних елементів повинно мати специфічну мету, то він може бути визнаний недійсним не лише при порушенні вимог цивільно-правових норм, але й при логічній несумісності окремих його умов, що відносяться до різних типів договорів, незалежно від впливу такої несумісності на кінцевий правовий результат. При цьому норма статті 217 ЦК України, яка припускає, що недійсність окремої частини правочину може не призводити до недійсності іншої його частини і правочину в цілому, в даному випадку застосована бути не може, оскільки визнання недійсним істотної умови договору призводить до недійсності його в цілому. Це ж правило має застосовуватись і щодо визнання змішаного договору неукладеним, якщо не досягнуто згоди щодо умов, які стосуються одного з його елементів.
7. Конструкція змішаного договору дозволяє використовувати його як ефективний спосіб забезпечення виконання зобов’язань, зокрема при купівлі-продажу з відкладальною умовою.
8. Серед усіх проаналізованих формулювань поняття договору найбільшим вдалим є визначення договору, відповідно до якого під ним розуміється домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, передбачене статтею 626 ЦК України і яке слід використовувати без змін.
9. З огляду на питання щодо змішаних договорів найбільше значення має класифікація договорів за типами та видами, яку доцільно проводити на основі комбінованого критерію.
10. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають із змішаних договорів, насамперед пов’язані із правовою природою цих договорів (їх складним характером), а також з тим, що цивільне законодавство передбачає особливості відповідальності за порушення різних типів договорів, які потрібно враховувати.
Список використаної літератури
1. Цивільний кодексУкраїни N 435-IV від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України.// редакція від 24.07.2009 року
2. Лідовець Р.А. Окремі питання використання змішаних договорів // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІII. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 89 – 93
3. Лідовець Р.А. Окремі питання відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають із змішаних договорів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 304 – 309.
4. Лідовець Р.А. Основні джерела Європейського договірного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 48. Частина ІІ. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004.– С. 50 – 52.
5. Лідовець Р.А. Особливості виконання змішаного договору // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 53 – 56.
6. Лідовець Р.А. Форма змішаних договорів // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 24 – 27.
7. Лідовець Р.А. Право сторін на укладення договору, не передбаченого законом, як один з елементів свободи договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Випуск ХІ. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 97 – 103.
8. Лідовець Р.А. Недійсність змішаних договорів // Наукові записки. Серія “Право”. – Острог, 2004. – Вип. 5. – С. 199 – 203.
9. Лідовець Р.А. Поняття договору в цивільному праві України // Наукові записки. Серія “Право”. – Острог, 2003. – Вип. 4. – С. 192 – 201.
12. Білоусов Ю.В., Лозинська С.В., Русу С.Д. та ін. Цивільне право України. Навчальний посібник (рек. МОН України) / За ред. Стефанчука Р.О. – К. Наукова думка, 2005.
16. Мічурін Є.О. Техніка складання договорів. Науково-практичний посібник. – Х. Юрсвіт, 2006