Оскар відчуває, що безсилий в боротьбі з хворобою, але він повинен навчитись боротись із своїми страхами і зрозуміти, що всі люди смертні і немає нікого, хто б був вічно здоровим і молодим.
Послання Рожевої мами стає досить зрозумілим: не можливо уникнути боротьби, що іноді здається не рівною і програною заздалегіть, та не слід опускати руки. Скільки б днів нам не залишилось жити, яким би не був наш супротивник, навіть якщо це сама смерть, не можна втрачати надію, потрібно вірити і знаходити сили в самому собі.
Всі ці історії Рожевої мами – це послання віри в себе, послання надії. Незважаючи на різноманітний зміст, ці алегоричні історії відіграли ключову роль в житті Оскара, направляючи його роздуми та саме життя.
Таким чином, ми бачимо, що численні власні назви, які присутні в романі, відіграють важливу роль, надаючи роману художньої та стилістичної своєрідності.
3.3. Особливості лексики розмовного стилю в романі
Як було вже зазначено вище, роман «Оскар та Рожева пані» - це дитячі листи до Бога. Хоча зважаючи на ствердження хлопчика: «Je previens tout de suite : j’ai horreur d’écrire» (p. 9), ми можемо розглядати ці листи, як розмову з Богом. Крім цього, в романі ми зустрічаємо багато діалогів, які Оскар дослівно відтворює.
Аналіз роману дозволив знайти ряд синтаксичних, граматичних та лексичних особливостей, що властиві розмовній французькій мові (le français parlé).
Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та в інших сферах життя. Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців [13, с.62].Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків [21, с.167].Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець. Жанри реалізації – бесіда, лист.
З синтаксичного погляду розмовне мовлення характеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипних конструкцій. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє, непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи – міміка, жести, конкретна ситуація, наявність чи відсутність об'єкта мовлення [45, с.98]. В романі «Оскар та Рожева пані» ми знаходимо багато коротких, неповних, еліптичних речень: «Je t’explique»(p. 10); «La preuve ?»(p. 9). Такі ж речення, властиві для розмовного стилю, часто зустрічаються в діалогах роману: «- Elle te l’a dit ? - Non, lui. - Du bluff !» (p. 52) ;«- A sa façon. Pas souvent. Rarement même » (p. 32).Для логічного та емоційного виділення в романі, застосовуються формули: c’est…qui, c’est…que, ce qui…c’est, реприза та антисипація: «- C’est vous qui me dites ça, Mamie-Rose ?» (p. 32);«Elle est ratée, mon opération, Mamie-Rose ? » (p.18);«comme si on avait peur que, la nuit, les balais, les seaux et les serpières, ils se barrent» (p. 27). В розмовній мові спостерігаються певні особливості вживання займенників, яким надається експресивне значення. Для розмовної французької мови властивим є одночасне вживання двох форм одного й того ж займенника, для виділення тої чи іншої особи: «Moi, je ne fais plus plaisir» (p.11). В романі спостерігається опущення займенника il в безособових конструкція, що є властивим для розмовноо стилю французької мови: «- Peut-être que tu les inspires.- Faut croire» (p. 17). Особливим є також вживання безособового займенника on, що зазвичай являється нейтральним і нормативним для всіх стилів. Для розмовного стилю цей займенник має експресивне значення, заміняючи будь-який інший займенник (je, tu, nous, vous) : «- On s’en fout. - Ce sont de braves gens, Oscar.- Je m’en fous» (p. 30). Найчастіше в розмовному мовленні роману використовується демонстративний займенник ça, що є відповідником більш нейтрального cela:«ça, ça m’a plu. J’ai trouvé ça très fort» (p. 34);«Ses lèvres se sont posées sur ma joue et ça m’a fait plaisir, ça me donnait chaud, avec des picotements, ça sentait la poudre et le savon » (p. 35). На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів. Використовуються й просторічні елементи – несвідомо(при недостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо(як певний стилістичний засіб) [12, с.256]. Перш за все, необхідно відзначити, що в романі часто вживаються вигуки, що мають експресивне значення і є типовими для розмовного стилю: «- Ah, ça y est, vous avez son adresse ?» (p. 62);«- Hein, Peggy ? Toi et moi, on est copains, non ? » (p. 46). Також, потрібно відзначити вигуки, чи репрезентовані звуки, які властиві лише для усного розмовного мовлення: «- Ouais. J’ai sommeil»(p. 50); «- Mouais…Mouais…» (p. 44). Розмовна мова, зазвичай, є емоційно забарвленою, тому в романі ми знаходимо багато метафор, порівнянь, синонімів: «- j’ai de plus en plus sommeil. Comme une fringale» (p. 66); «Nous oublions que la vie est fragile, friable, éphémère» (p. 18); «Du granit. Une falaise. Une dalle de béton. Rien à faire. Je n’écoutais même plus ce qu’on me disait» (p. 29). Також, знаходимо в романі сталі фразеологічні сполуки, з афективним значенням, що часто вживаються в розмовній мові і побуті: Gueuler dessus (p. 11);Tomber sur le bon numéro (p. 13);Devenir dure de la feuille (p. 17);Bourrage de crane (p. 19);Piquer des petits roupillons (p. 39);Faire le guignol (p. 41);Avoir la bouche comme s’il gobait un œuf (p. 93); Крім цього, ми знаходимо в тексті приклади грубої розмовної лексики: «Merde ! le mome, bouge-toi le cul» (p. 14); «Lassez tomber. Mes parents, ils sont cons» (p. 33); «Deux tarés, je vous dis, Mamie-Rose !» (p. 34);«Avec deux crétins pareils, qui ont l’intélligence d’un sac-poubelle»(p. 78);«Du bluff !» (p. 52);«T’es même pas capable, minus» (p. 47);«Je suis si moche que ça ?» (p. 82).емоційно-експресивної лексики:«- Alors, c’est du sérieux, Oscar, avec Peggy?
- C’est du béton, Mamie-Rose. Je suis super-heureux» (p. 60);
«C’est sur qu’au matin…ça été de l’opéra » (p. 59);
«C’est agréable d’entendre ce genre de chose, ça fait frissonner les poils» (p.43).
експресивні синоніми загальновживаних, нейтральних слів:
les médecins – les toubibs (p. 16);
petit – riquiqui (p.89);
devenir sourd – devenir dure de la feuille (p.17).
Отже, в даному романі автор відтворює розмовне мовлення, про що свідчать використання ним брутальної, простонародної лексики, фразеологічних конструкцій, експресивної та афективної лексики, а токож синтаксичні та граматичні особливості роману.
ВИСНОВКИ
Дана робота представляє собою дослідження лексико-стилістичних особливостей роману відомого сучасного письменника Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані». Слідуючи визначеному колу завдань, ми розглянули та дослідили основні теоретичні положення даної роботи.
Перш за все, ми визначили поняття стилю, що являється одним з ключових як в літературі так і в лінгвістиці. Таким чином, стиль літературної мови – це різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці [28, с.84].
У науці про літературу найпоширенішим є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Сукупність виражально-зображальних засобів письменника тоді дає ефект стилю, коли закономірно поєднується в художньо мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця. Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони «перепускаються» через особистість митця.
Саме своєрідність індивідуального стилю Еріка Емануеля Шміта і стала предметом нашого дослідження. Перш за все ми визначили, що на формування неповторного індивідуального стилю письменника вплинули ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематика і проблематика, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру.
Безумовно величезний вплив на творчість та формування стилю письменника мали факти його життєвого досвіду, під впливом яких формувалась особистість митця. Вивчення музики, навчання та робота в сфері філософії, звернення до Бога та вивчення релігій, все це безсумнівно знаходить відображення в його твогах. На прикладах його романів ми бачимо, що головними героями в них найчастіше стають відомі історичні особистості (Гітлер, Понтій Пілат, Ісус), а висвітлює він філософські, актуальні і важливі проблеми, що завжди турбували суспільство: відношення людини і Бога, смерть, сенс життя.