Ще одна область літературної діяльності І.Франко німецькою мовою – це наука, особливо славістика й етнографія.
Слід зазначити величезні заслуги АН ГДР, що зробила велику частину цієї різнорідної літературної спадщини І.Франко доступної для читачів.
У заключній частині доповіді дається огляд австрійської наукової і науково-популярної літератури, присвяченій життю і творчості "велетня праці". Автор прагнув доповнити існуючі бібліографії творчості І.Франко.
ІВАН ФРАНКО І ПОЛЬСЬКА ЛІТЕРАТУРА
130-а річниця з дня народження і 70-а – із дня смерті Івана Франко, у творчості якого національне й інтернаціональне не суперечили один одному, змушує задуматися над визначенням місця, займаного їм у розвитку польської культури, польського літературного процесу.
Знаходячись постійно в галицькому етнічному казані, диференційованому по національній приналежності жителів, у якому польський елемент протягом століть існував разом з українським, І.Франко, що навчався в польській гімназії й університеті, схильний був до активної участі в культурному житті польського народу. Не дивно, що український письменник був у курсі подій суспільного і культурного життя поляків, що він на кожнім кроці сприяв розвитку демократичних тенденцій у польському суспільстві дякуй своїй публіцистиці і проникливій літературній критиці, що займала помітне місце на сторінках польських прогресивних журналів. Злободенну загостреність національного питання в Галичині І.Франко сприймав і пояснював з інтернаціональних позицій. Для його публіцистичної і літературно-критичної діяльності характерний, з одного боку, глибокий аналіз окремих літературних творів, що свідчать про подальший розвиток польського літературного процесу, з іншого боку – можливість інформування польського суспільства про розвиток і досягнення молодої української літери-тури.
У доповіді зачіпаються питання перекладу на українську мову польської поезії й обґрунтовані переконання І.Франко в тім, що художній ний прогрес кожної національної літератури, як і світової літератури н цілому, можливий тільки в процесі їхньої взаємодії і взаємозбагачення.
Особиста участь у розвитку польської культури і літератури подіяло зближенню з видними польськими письменниками, ученими, з Якими І.Франко листувався, разом чи працював дружив. І Іван Франко брав активну участь у робочому і селянському русі, у культурному житті польського народу – займався публіцистичною, літературною і перекладацькою діяльністю. Його думки про органічний взаємозв'язку національного й інтернаціонального в мистецтві не ранку-1ИИИ свого значенні й у наші дні.
ІВАН ФРАНКО І ЛИТКРЛТУРИ НАРОДІВ БЛИЖНЕЮ І СЕРЕДНЬОГО СХОДУ
І.Франко добре знав сучасні йому досягнення європейської орієнталістики і був досить ґрунтовно знайомий з арабською і перською літературами по німецькому, французькому, російському, англійському і польському перекладах. Не залишилася поза його полючи зори і тюркомовна література. Безсумнівно, велику роль у пробудженні його інтересу до Оріенту зіграло вивчення творчості Ґете.
І.Франко глибоко цікавився фольклором, зокрема казками. 8 своїх публікаціях казок і наукових статей про народну творчість він враховує і східний матеріал, намагаючись представити всесвітню картину розвитку фольклорних мотивів того добутку свідчать про глибоке знання і уміле використання античної міфології і міфології Древнього Сходу.
Інтерес до народів Ближнього і Середнього Сходу проявився в І.Франко з юнацького років, про що свідчать його листи і добутки на східну тематику (вже в 70-і роки XІ ст. написаний не збережений вірш "Помста яничара"). Він збагатив українську літературу перекладами тюркських віршів Гази-Гирея, переробками арабських казок зі збірника "1001 ніч" – "Абу-Касимов)" і "Коваль БАСИМ" – продемонструвавши глибоке проникнення в сам дух арабських казок, передавши атмосферу середньовічного східного міста. Хоча І.Франко і не уник деякої "українізації" матеріалу, ці два добутки уражають художньою цілісністю.
Працюючи над дисертацією про старохристиянський роман про Варлама і Іоасафа, И.Франка виявив велику цікавість до його східних варіантів -арабській, перській, грузинській і сірійській версіям, що ретельно простудіював. Займаючись у семінарії відомого славіста В.Ягича, він підготував і прочитав роботу "Матеріали до легенди про Магомете в слов'ян". У своїх літературознавчих роботах Франко постійно звертається, народу з європейським, і до східного матеріалу ("Із секретів поетичної творчості, "Теорія і трояндій історії літератури"). І.Франко знаходився в ряді вчених, що відстоювали гуманістичну думку про інтернаціональне єднання народів – у противоположність апологетам імперіалізму, які намагались за допомогою науки виправдати колоніальну експансію Заходу в Азії й Африці.
Найважливішою заслугою И.Я.Франко перед орієнталістикою є те, що він допоміг стати на шлях служіння науці і рідному народу видатному українському сходознавцю А.Е.Кримському, з яким його зв'язувала тісна дружба: публікував у виданнях, що редагуються їм, у Галичині переведені А.Е.Кримським добутку класиків персько-таджикскої поезії (Фірдоусі, Позаду, Омара Хайяма, Хафіза й ін.), арабських і турецьких авторів, заохочував зусилля дослідника в області орієнталістики,
І.Франко протягом усього свого життя виявляв пильну цікавість до літератур народів Ближнього і Середнього Сходу і до орієнталістики. Ця сторона діяльності великого сина українського народу заслуговує заглибленого вивчення.
РАДЯНСЬКЕ ФРАНКОВЕДЕНИЕ. ДЕЯКІ ПІДСУМКИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ,
Велич І.Франко складається насамперед у тім, що в ньому щасливо об'єдналися геніальний поет, талановитий прозаїк і драматург, оригінальний мислитель, глибокий економіст, обдарований лінгвіст, вдумливий і тонкий перекладач (у тому числі і марксистській літературі), активний суспільно-політичний діяч.
Життя Каменяра нерозривно зв'язане зі Львовом, Львівським університетом, що з 1940 р. має його ім'я. Природно, що саме Львівський університет став центром радянського франкознавства. У ньому широко вивчається життєвий шлях і різнобічна творчість поета-революціонера, досліджується його багатогалузева наукова спадщина, насамперед гуманістичні концепції, суспільно-політичні і літературно-естетичні погляди, систематично організовуються наукові конференції, присвячені життєвої діяльності і творчості І.Франко, видаються франкознавські збірники, ведеться робота з редагування праць Каменяра, складанню словопокажчика його поезії.
Як геніальний мислитель, революціонер-демократ, що стояв на рівні найбільш передових ідей свого часу, він не міг не бути інтернаціоналістом. І.Франко виріс на ґрунті не тільки української, ний загальноєвропейської культури, і його значення оцінюємо у світовому масштабі. Насамперед маємо на увазі засвоєння їм ідей марксизму, поширення їх на Україні, вплив, що зробила на нього російська література й оцінка, що він дав російським письменникам, широке видання добутків І.Франко на різних мовах світу і їхня роль у всесвітньому літературному процесі.
Універсалізм І.Франко вимагає комплексного вивчення. Крім філологів, до франкознавства звертаються філософи й економісти, історики і правознавці, журналісти й етнографи. Віддаючи належне всім граням неосяжно широкого таланта І.Франко, зупинимося не наступних питаннях, поставлених у роботах радянських учених. Суспільно-політичні, філософські і науково-атеїстичні погляди І.Франко, нерозривний зв'язок його літературної діяльності з революційно-демократичними переконаннями, що формувалися в умовах активізації революційної боротьби пролетаріату і твердження марксизму.
Творчість І.Франко в літературному процесі на Україні в контексті літератури слов'янських народів і закордонних літератур. Методологічні і теоретичні питання літератури, публіцистики, літературної критики у творчій спадщині І.Франко.
Лінгвістична проблематика в роботах І.Франко: питання походження людської мови, розвиток і функції мови, усна і письмова мова, значення мови для розвитку мислення і пам'яті й ін. Класово-визначаючий підхід І.Франко до утворення і вживання суспільно-політичної термінології, що припускає лінгвістичні, соціологічні і політичні моменти.
Творчі пошуки франкознавців продовжуються, і в перспективі вимальовуються нові проблеми, вирішувати які випливає вже на сучасному зрослому рівні науки.
Окремо виділяємо можливості і задачі підготовки франковської енциклопедії, що підсумовує всі досягнення франкознавчої науки. Акцентуємо на необхідність наступальної позиції в ідеологічній боротьбі за спадщину Каменяра, незмінно сприятливому революційному відновленню світу. Поглиблене вивчання унікальної творчості письменника і досягнення франкознавства дають усі підстави для об'єктивного висвітлення значення і світової величі цієї геніальної особистості і дають можливість побачити в ньому нашого духовного сучасника.
СПРИЙНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ І.ФРАНКО В ГРУЗИНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Грузинська громадськість знає і цінує творчість класика української літератури Івана Франко. Ще при житті письменника, слідом за російськими перекладами, з'явилися його добутки грузинською мовою. Журнали "Квали" і "Моамбе" опублікували розповіді И.Я.Франко. Намагаючись збагатити рідну літературу, перекладачі пропагували і ті добутки українського письменника, що по своїй ідейно-творчій спрямованості відповідали національним прагненням грузинської громадськості. Незважаючи на окремі недоліки, переклади добутків І.Франко, виконані на початку XX в., не утратили визначеного історико-пізнавального значення.
У радянський час особливо зріс інтерес до вивчення життя і творчості І.Франко, збільшилася кількість перекладів його добутків. У зв'язку