Сучасна форма закону про авторське право закріплена в законі Сполучених Штатів Америки 1976 року, що передбачає захист добутків протягом всього життя автора й 50 років після його смерті.
Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність уважається день прийняття Закону України "Про власність"(7 лютого 1991 року). Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності. Першим нормативним актом на шляху створення спеціального законодавства про промислову власність було "Тимчасове положення про правовий захист об'єктів промислової власності й раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року.
Однак, основними джерелами права промислової власності, які становлять основу спеціального законодавства про інтелектуальну власність, є Закони України: "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (усе - від 15 грудня 1993 року).
У той же період були прийняті закони України "Про обмеження монополізму й недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" (18 грудня 1992 року), "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня 1993 року). "Про захист від несумлінної конкуренції" (7 червня 1996 року), "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (5 листопада 1997 року).
У розвиток зазначеного законодавства про промислову власність Державним патентним відомством України було розроблено й прийняте понад 70 підзаконні акти, які регулюють відносини в сфері знаходження прав на об'єкти промислової власності.
Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, є Закон України "Про авторське право й суміжні права" (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання добутків літератури й мистецтва", "Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури й мистецтва", а також у нормативних актах Державного підприємства "Українське агентство по авторських і суміжних правах".
Завершальним акордом у розвитку законодавства України в сфері інтелектуальної власності стало прийняття в 2003 році Верховною Радою України Цивільного Кодексу України, Книга IV, що має назву "Право інтелектуальної власності".
Важливим джерелом права інтелектуальної власності також є міжнародні конвенції й договори, до яких приєдналася Україна.
3. Місце й роль інтелектуальної власності в економічному й соціальному розвитку суспільства
Інтелектуальна власність відіграє вирішальну роль у науково-технічному прогресі.
Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток роблять, безумовно, винаходу. Відбита в патентній документації технічна, технологічна й правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші й чинності в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконану іншими.
Патентна документація дозволяє застосовувати альтернативні технологи, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можна дати оцінку конкретної технології, розглянути її на предмет впровадження або ліцензування.
Патентна документація служить також для виявлення підприємств, які діють у тої або іншій технологічній сфері, зокрема, конкурентів.
Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися по чотирьох напрямках:
1. Інформація про патенти полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.
2. Патенти стимулюють наукові дослідження.
3. Патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу.
4. Бізнес накопичує патенти й коммерциализирует їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення в статутний фонд підприємств, використання у власному виробництві для одержання додаткового прибутку.
Об'єкти авторського права й суміжних прав, які вносять вклад у культурний розвиток держави, можуть мати й важливе економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або держави. Так, однієї із самих багатих жінок Великобританії в 2002 р. стала письменниця Джоан Кетлин Роулинг, що подарувала миру Гарри Поттера. Тільки за один рік вона одержала від продажу прав на видавництво своїх книг і їхню екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма «Microsoft», використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час стала одним з фінансових гігантів миру, а його засновника - Білла Гейтса вважають самою багатою людиною миру.
Раціональне й доцільне використання інтелектуальної власності забезпечує її власникові значні прибутки, позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.
У розвинених країнах частка інтелектуальної власності становить близько 35 % всієї вартості підприємства, а в наукомістких виробництвах досягає 70-80%. За даними професора Нью-Йоркського університету Лева Баруха ринкова вартість 500 середніх компаній зі списку «Standart&Poor» у шість разів перевищує чисту власність, що фігурує в балансових звітах. У той же час на кращі за результатами інноваційної діяльності підприємствах Донецької області (НКМЗ, «НОРД», «Стирол» і ін.) цей показник не перевищує 1%.
Використання інтелектуальної власності дає істотні вигоди підприємству, державі, суспільству.
Вигоди підприємства можна розподілити на конкурентні переваги, фінансові вигоди й вигоди від використання інтелектуальної власності як внеску в статутний капітал.
Конкурентні переваги внаслідок монопольного права компанії на результати інтелектуальної діяльності включають контроль ринку й можливість завоювання нових ринків.
Фінансові вигоди: збільшення доходу підприємства від продажу прав на інтелектуальну власність, передачі комплексу прав на неї інший особі, монопольного використання цих прав.
Збільшується дохід і підприємств, які купує ці права. Яскравий приклад - робота із франчайзингу, якщо одна компанія купує в інший право на використання її торговельної марки.
Комерціалізація інтелектуальної власності сприяє зменшенню оподатковуваної бази шляхом зменшення податку на прибуток - ця база зменшується на величину нематеріальних активів, а також економії прибуткового податку фізичних осіб - власників інтелектуальної власності, тому що винагорода власника патенту не ставиться до заробітної плати.
Наступний комплекс вигід пов'язаний з використанням інтелектуальної власності як внеску в статутний капітал, що на етапі створення фірми дозволяє:
• сформувати його більше значним по розмірі або істотно змінити його структуру в процесі функціонування;
• збільшити вартість компанії (за рахунок нарощування статутного капіталу) при її продажі, приватизації або реорганізації;
• залучити додаткові фінансові ресурси із внутрішнього й зовнішнього ринків шляхом емісії цінних паперів компанії за рахунок збільшення обсягів її нематеріальних активів;
• одержати під заставу об'єктів інтелектуальної власності інвестиційні банківські кредити на вигідних умовах.
Вигоди для держави. По-перше, впровадження новітніх технологічних досягнень, залучення інвестицій в економіку за рахунок зростання статутного капіталу компаній приводять до збільшення темпів економічного розвитку, а також обсягу ВВП, частина якого залишається в державі для виконання функцій керування.
По-друге, чим нижче рівень правового захисту ринку інтелектуальної власності, тим вище обсяги продажу контрафактної продукції, від чого страждають не тільки власники інтелектуальної власності, але й держава (недоодержання податкових платежів).
По-третє, якщо держава не сприяє розвитку ринку інтелектуальної власності, воно втрачає таке джерело доходу як надходження від мита, ліцензійних і інших платежів, які здійснюють власники прав при реєстрації прав на інтелектуальну власність.
Вигоди для суспільства. Споживачі одержують можливість купувати продукцію по більше низьких цінах - комерціалізація сприяє істотному зниженню податків.
ЛІТЕРАТУРА
1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 112 с.
2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького.-
3. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.
4. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.:Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 260 с.
5. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2003. – 140 с.
6. Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 176 с.
7. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 296 с.
8. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2003. – 184 с.
9. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М.: Дело, 2003. – 512 с.
10. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 64с.