Ю.М.Антонян наголошує, що головне значення має не склад сім’ї, не відносини між батьками, не протиправна поведінка, а головним чином їх відношення до дитини. Але негативні фактори при цьому не зводяться нанівець. Головною причиною агресивних злочинів є втрачений емоційний зв’язок з дітьми, що призводить до розвитку в особи почуття тривоги. В результаті виникає почуття незахищеності. У своїх ілюзіях проявом агресивності особа захищає себе.[60]. Треба відмітити, що наявний тісний емоційний зв’язок може сприяти швидкому засвоєнню агресивної поведінки. Дитина в силу свого розвитку не в змозі відрізняти соціально прийнятні форми поведінки від негативних, а тому засвоєні нею моделі поведінки будуть проявлятись в майбутньому, що врешті-решт може призвести до агресивних злочинів.
Можна виділити три види батьківського виховання:
1. Звичайне виховання, при якому дитина отримує достатньо уваги шляхом батьківського впливу, формуються стереотипи і ставлення соціально прийнятних форм.
2. Особі не приділяється достатньо уваги, дитина часто стає об’єктом агресії з боку батьків. Або батьки піклуються лише про матеріальний стан дитини, не приділяючи достатньої емоційної уваги. С.А.Тарарухін вбачає причину формування антисоціальних поглядів в недостатньому батьківському нагляді.
Зокрема, він зазначає: “Навіть зовні благонадійна атмосфера будь якої сім’ї не виключає деструктивної дії на особистість, негативного середовища, якщо має місце фактична неувага – плодовитий грунт злочинності”[61].
3.Особі приділяється багато уваги, батьки задовольняють усі капризи,
ніколи або майже ніколи не карають. Саме такий вид виховання практикувався в 70-х роках минулого століття у Сполучених Штатах Америки, що призводило до формування особистостей з егоїстичними поглядами на життя. Після початку самостійного життя такі особи не могли миритися з незадоволенням своїх потреб. Проявляючи агресію, вони знаходили негативні наслідки у вигляді кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності.
4. Дитина піддається знущанню в сім’ї.
М.О. Луняк зазначає, що аналіз життя агресивних злочинців свідчить про приниження, знущання та експлуатацію, починаючи з раннього дитинства, зокрема двоє з трьох вбивць та злочинців, що піддавали своїх жертв катуванням, кожен четвертий ґвалтівник в Україні періодично потерпали від вербального та фізичного насильства з боку батьків[62].
Кримінологами виділяється такий фактор формування агресивного злочинця, як неповна сім’я. Ймовірність соціально прийнятного виховання в неповній сім’ї знижена. Прямий зв’язок між неповною сім’єю і злочинною агресією не доведений. Існують приклади належного виховання особистостей одним із батьків. Відсутність у дитини обох батьків теж не завжди є причиною прояву злочинної агресії. Однак у більшості випадків дитина компенсує відсутність сімейного спілкування іншим соціальним спілкуванням, яке несе в собі негативний характер. Навіть наявність обох батьків і належне виховання не гарантують соціально прийнятного формування особистості. Існують благополучні сім’ї, в яких виховується агресивна особа. Такі випадки пов’язані з відсутністю достатнього контролю за дитиною.
Дослідження, проведені в Україні показали, що 89,2% злочинів були скоєні з 20год.00хв. до 01год.00хв. Зокрема 60% - на вулицях та інших людних місцях, 37.5% - в приміщеннях. В суботу і неділю підлітками скоєно 56% злочинів[63]. Існують такі сім’ї, де авторитету батьків не достатньо для належного виховання дитини, вона ігнорує їхні настанови.
Ми виділяємо три типи сімей, які розвивають у дітей агресивність:
- благополучні сім’ї з недостатнім контролем за дітьми;
- зовні благополучні сім’ї, але з прихованими недоліками. Батьки виховують у дітей егоцентризм, життя за принципом «мета виправдовує засоби», світогляд, в якому матеріальне має пріоритет над духовним;
- сім’ї з наявними недоліками: антисоціальний спосіб життя батьків, знущання над дитиною і т.п.
В.Гітін та Б. Хігір наводять такий приклад: “Аналіз більш як півтори тисячі кримінальних справ, розглянутих Харківським обласним судом з 1975 по 1994 рік, показує, що переважна більшість осіб, засуджених по обвинуваченню у тяжких насильницьких злочинах, виходять з неблагополучних сімей або з сімей, де через ті чи інші обставини не приділялось достатньо уваги вихованню дітей”[64] (переклад автора).
Можна виділити наступні фактори формування в особи агресивності в сім’ї:
1) відверті знущання над дитиною; 2) дитині не приділяється достатньої уваги та любові, а отже, дитина переживає емоційний голод, що в подальшому негативно впливає на формування її ставленням до оточуючих; 3) негативна атмосфера в сім’ї (сварки, бійки, зловживання алкоголем і т.п.), що призводить до формування негативної моделі відношень; 4) виховання у дітей егоцентризму та пріоритету матеріальних цінностей над духовними. Такі риси характеру в подальшому зможуть призвести до прояву злочинної агресії, оскільки буде діяти принцип «мета виправдовує засоби».
Виділення таких факторів може допомогти виробити систему профілактики виховування агресивності у дітей. Кожний тип сім’ї має свої негативні фактори, що повинно враховуватись при розробці заходів профілактики.
Сім’я є основою мікросередовища, але не єдиною його складовою. Формування агресивності може здійснюватися в навчальних закладах або спеціалізованих установах, якщо будуть мати місце недоліки педагогічної роботи. Слід відмітити такий фактор впливу, як погана успішність у школі.
С.А.Тарарухін зазначає, що сам рівень освіти не свідчить про моральний занепад особистості[65].
В. Гітін, Б. Хігір наголошують: “Низький рівень освіти сам по собі не несе схильності до агресії, але його результатом є зниження здатності особистості до придушення в собі атавістичних інстинктів, що не може не відбитися на її криміногенності”[66] (переклад автора).
Б.М. Головкін відмічає: “Безумовно, прямої залежності між рівнем освіти і формою поведінки особи не існує, проте освітній рівень впливає на правосвідомість, на здатність вибору суспільно одобрюваного варіанту поведінки. Крім того, рівень освіти корелює із рівнем культури міжособистісного спілкування”[67]. Отже, рівень освіти сам по собі не викликає агресії, агресію можуть викликати фактори, породжені такою освітою. Низько- кваліфікована важка фізична праця може стати наслідком недостатньої освіти. Така праця не потребує від особи постійного вдосконалення, культури, навчання, в результаті особа не бачить перспективного майбутнього. Безвихідність може викликати прояви агресії. Низько кваліфікована праця низько оплачується, а отже, існує ймовірність прояву інструментальної агресії при спробі особи покращити свій матеріальний стан. Також треба відмітити непрацюючих осіб, при вчиненні злочинів якими матиме місце інструментальна агресія.
В.В.Голіна наводить таку статистику: “За нашими даними у структурі насильницьких злочинів перше місце за родом занять посідають непрацюючі (30-40%), далі йдуть робітники некваліфікованої праці (більш як 20%) і робітники сільського господарства (10-12%)”[68].
Аналогічні показники наводить Б.М.Головкін, а саме: злочинці не займалися суспільно-корисною працею (працездатні, проте тимчасово непрацюючі та безробітні), відповідно, 77.4%, 68.1%, 60.5%; серед працюючих переважали робітники низької кваліфікації державних, колективних і приватних підприємств, установ, організацій, відповідно, 22.6%, 24.4%, 33.4%, при цьому зазначаючи: “Непрестижна тяжка фізична праця, її одноманітність і виснажливість ліквідує потяг людей до творчості, забирає багато фізичних і психічних зусиль, вимагає певних умов для відновлення фізіологічних можливостей”[69]. Як видно, насильницькі злочини в переважній більшості здійснюються непрацюючими особами. Однак треба мати на увазі, що особи не працюють не в силу своїх здібностей, а через економічний стан країни. Вчинені ними злочини характеризуються інструментальною та ворожою злочинною агресією. При інструментальній агресії метою є покращення матеріального становища, при ворожій – бажання помститися, заздрість, низький рівень культури (що носить умовний характер). Ми вважаємо, що фактор низької освіти може мати вплив при формуванні особи агресивного злочинця. Фактором формування агресивної особи злочинця може виступати вплив окремих осіб (друзів, товаришів, незнайомих осіб) та (або) певних соціальних груп. Такі групи складаються з дітей, виховання яких відбувається не кращим чином. Це переважно діти-сироти або діти, які покинули свій дім. В групи можуть входити діти, які через їх відчуження своїми однолітками компенсують потребу в спілкуванні саме в таких групах.
С.А. Тарарухін виявив 60% підлітків, які знаходились в ізоляції від спілкування[70]. Об’єднання дітей проходить швидко, оскільки відсутність сім’ї компенсується психологічною і соціальною підтримкою один одного. Така об’єднаність у свідомості дітей допомагає протистояти ворожому суспільству. Оскільки особа формується до 25 років, то такі групи мають значний вплив на дітей, зокрема на формування у них агресивності. Особистість агресивного злочинця формується шляхом сприйняття і переосмислення реакцій групи на його поведінку.