Смекни!
smekni.com

Проблематика роману К. Вольф Роздуми про Крісту Т. (стр. 2 из 2)

Враження особливої справжності створюється і завдяки продуманої та справжньої структурі оповідання. Автор як би на наших очах створює біографію нещодавно вмерлої Крісти Т. з цілої мозаїки фактів (особисті спогади, розповіді друзів, ліричні нотатки самої Крісти , уривки з її дипломного твору про письменника Шторма). В той же час це не безпристрасна описова біографія : розповідь ведеться від імені близької подруги Крісти , яка зворушена її загибеллю і її тяжким життям; вона забав ленна тугою та любов’ю і тому знаходить особливу ліричну достовірність. В нас не виникає сумнівів в людській значущості Крісти Т. , і в тому , що така «Кріста» дійсно «була» (письменниця,певно, не випадково дала своє ім’я героїні ).» [5,с.77]

Кріста Вольф імітує психічні особливості процесу спогад, вносячи деякий елемент хиткості, неповноту в сцені-уявлення, не відтворюючи події з можливою повнотою деталей та подробицями, а залишає їх здогадними, недомовленими. Наче домовленість веде до однозначності оцінок, а недомовленість дає можливість неоднозначного, діалектично багатогранного розуміння явища. «Оповідання будується як постійний процес доповнення, пояснення сказаного акцентуванням незрозумілості характеру та поведінки героїні; на початку роману відбувається пояснення її індивідуальності.» [7,с.125]

Тут нема можливості настільки докладно розмовляти о розповідях Крісти Вольф (серед них виділяються своєю жорстокою правдивістю ті розповіді, дія яких належить к останнім дням війни ), о її насичених думкою літературних есе , де такою пристрастю установлюється думка про соціальне призначення літератури. Література для Крісти Вольф поза соціальних проблем не існує. Часом ця думка виражена навіть з полемічними перегинами.

Кріста Вольф не вміє зупинятися на пів дорозі: недаремно її героїням та героям властиво прагнення «доходити до кореню», відкинути ілюзії та полу правду , точно уяснити своє світосприймання ті своє місце в новому суспільстві. Героїні Крісти Вольф тендітні, хворобливі жінки, але вони стійкі до кінця в своєму правдолюбстві та чесності. Життя, зображене німецькою письменницею менш всього схоже на ідилію, але вона сама та її героїні, не заплющуючи очі на важкості ті негативні явища, незмінно відчувають себе плоттю від плоті нового світу. Це придає їм сили в їх нелегких моральних шуканнях . Це створює особистий, стриманих пафос вистражданого в постійних конфліктах, в суворій духовній боротьбі , але тим більше стійкого і переконаного життєвого встановлення, причетності к загальній долі, який, певно, можна вважати свого роду духовним підсумком творчості Крісти Вольф на сьогоднішній день.

3. Проблема нового світосприйняття у роботах Л.Г. Лущік ,

М.Г. Рудницького

«Роздуми про Крісту Т. » - філософський твір узагальнюючого змісту, і не суттєво,чи заснований його матеріал на документах , чи має Кріста Т. прототип.

«Роздуми про Крісту Т.», не прості по архітектоніці і стилю, являють собою ретроспективне відтворення особливостей особи. Вони збудовані із спогад, уривків із щоденників, листів та творів, логічного аналізу і психічних роздумів, можливих по імовірності, але не відбувшихся зустрічей та розмов. Розповідь веде письменниця – аналітик від першої особи, непомітно даючи місце самій Кристі («дає їй слово») чи оповідає в об’єктивній авторській манері, іноді сперечаючись , звертаючись до уявлюваних співрозмовників.

Лейтмотив твору – заперечення жорстокості. Кріста зазнає органічну потребу всякий раз оголошувати їй війну. В німецькій антифашистській літературі дуже істотна тема зловісній ролі вчителя - нациста. Кріста належить к новому духовному поколінню педагогів, протиставлених колишнім. Думками звертаючись к тим, кому за тридцять, - колишнім вихованцям Крісти, вдивляючись в стару фотографію, оповідачка питає : «Усвоили ли вы – хотя бы только это, - как она заклинала вас не топить в речке котят, не забрасывать камнями старых ослепших собак, не убивать птенцов ударом об стену? Смеялись ли вы над ней? А может быть , вы, девочки, чьи женские лица просвечивают на старой карточке, может, вы вспомнили её хоть раз, когда прижали к груди собственных детей? » [2,с.154]. «Ось чому Кріста в діалозі, неважливо, реально-минулому чи уявленному (він виражає суть її натури), знайомлячись з людиною, теж педагогом, шукає суть його души, питає, чи не знімав він з дерева гніздо сороки, чи не шпурляв він маленьких, ще не прикрашених пір’ям пташенят о стінку сараю, замість того, щоб спитати : чи не вилазив він колись на тополь.» [6, с. 20]

Все це не застаріле проявлення сентиментальності, невтрачені актуальності питання, як це доводиться в ключовому епізоді «Роздумів», які відносяться вже до демократичної Німеччини. Сльози Крісти – вчительки - не прояв слабкості нервів і не сентиментальність, героїню душив сум, вона бачила, що знову б’ють чорного кота о стіну сараю, знову яйця сороки розлітаються від удару о камінь, знову чиясь рука змітає сніг з задубілого дитячого обличчя. « Кріста досягала цілі без слов, морально вона перемогла: хлопець все зрозумів. Але проблема залишилась: вчителька – біолог побачила в цьому лише парадокс (колега родом з села и плаче за тваринами!), а директор школи – «забуття виховних обов’язків»…»

«Людяність, здатність до жалю та переживанню як сутність характеру Крісти, протест проти деспотизму, жорстокості та рабської покірності не покидають її і на трагічному етапі її життя, надбувають значення духовної перемоги над небуттям фізично приреченої героїні.» [4,с.184-185]

Образ Крісти Т. займає особливе и принципіально нове місце в галереї емансипованих героїнь сучасної літератури НДР. Її образ на собі подальшою еволюції жінки, яка сполучає усвідомлення своєї суспільної значущості, високу духовність з найкращими традиційними особливостями німецького національного жіночого характеру. Кріста Т. з захопленням вникає у професійні справи мужа – ветеринара, чутка и любляча матір, яка створює в домі затишок і тепло з істинною поезією.

Останні сторінки «роздумів» повні суму, і це зрозуміло: смерть молодої таланливої жінки – завжди трагедія. Однак , вникаючи в подробиці хвороби своєї героїні, К. Вольф наповнює їх не натуралістичним змістом, а філософсько-психологічним. В цьому реалізується ідея твору. «Роздуми про Крісту Т.» встановлюють, що кожна людське життя – цілий світ, треба , щоб після неї залишився творчий слід, тоді вона збережеться в пам’яті живих і буде перемогою над смертю. Головне для цього – непохитність – особливість, якою була обдарована Кріста Т. «Она не была создана для того ,чтобы сдаваться, хотя и наделена способностью терпеть поражение. В ней жило упорство, помогающее ей подниматься снова и снова, отвоевывать – сантимерт за сантиметром – почву под ногами» [2,с.175]

Висновки

Кріста Вольф - знаменита німецька письменниця та критик, лауреат багатьох престижних літературних премій. Одночасно повість «Роздуми о Крісті Т.» зробила її знаменитою. Це історія нездійсненої особи , історія так і незакінчившегося «шляху всередину», в кінці кінців це історія молодої, привабливої та талановитої жінки , яка покинула цей світ, не залишивши в ньому свого світла. У повісті розкриваються такі проблеми :

• Проблема «приходу людини до самої себе». У контексті основній думці роману слід придивитися до «проблематичного» образу головної героїні. Не всі «звичні мірки», за допомогою яких прийнято оцінювати внесок людини в загальну справу, для неї прийняті. У творчості письменниці етичне самопізнання особи набуває часом форми конфронтації її з самою собою і з великим світом.

• Проблема «недомовленості» долі головної героїні, яка починає писати, яку рано в могилу загнала хвороба, – це своєрідний характер в центрі роману. Головний початок у тому, що Кріста Т. мріє зразу, негайно знищити все жорстоке, вульгарне, недобре. І зазнає поразки. Розповідь ведеться від імені її близької подруги, яка зворушена її загибеллю і її тяжким життям.

• Проблема нового світосприйняття - основна проблема, так як ми бачимо, як головна героїня бореться на протязі всього роману з рамками поведінко життя того часу. Лейтмотив твору – заперечення жорстокості. Кріста Т. належить к новому духовному поколінню, протиставлених колишньому.

Список використаної літератури

1. Вольф К. От первого лица / К.Вольф – М. : Прогресс, 1990. – 313с.

2. Вольф К. Размышления о Кристе Т. / К. Вольф // Избранное; [пер. с нем. Фридлянд С. и др.]. – М. : Радуга, 1988. – С. 25-181.

3. Воротникова А. Э. Немецкая литература ХХ века : новый взгляд / А. Э. Воротникова // Материалы вузовской научной конференции. – М.: 2008.

4. Лущик Л. Г. Криста Вольф / Л. Г. Лущик // Учённые записки - Пермск. ун-та. № 7. – М. : 1984. – С. 172–189.

5. Ратгауз Г. Раздумья о Кристе Вольф / Г. Ратгауз // Литературное обозрение. - № 3. – М. : 1980. – С. 76 –77.

6. Рудницкий Г. М. Криста Вольф / М. Г. Рудницкий. Предисловие //Вольф К. Избранное. – М. : Радуга, 1988. – С. 5–25.

7. Руцкая Г.С. Поэтологические аспекты изображения творческой личности в романах ГДР 60 – 70х годов / Г. С. Руцкая // Учённые записки - Пермск. ун-та. № 12. – М.: 1989. – С. 119 –127.