- які визначають основні права людини у сфері праці, гарантії їх забезпечення та захисту;
- спрямовані на вирішення проблем зайнятості та запобігання безробіттю;
- які визначають основи та пріоритети соціальної політики, соціального забезпечення та соціального страхування;
- які регулюють умови праці та відпочинку;
- що стосуються колективно-договірного регулювання та реалізації і захисту колективних прав працівників.
Другу групу міжнародних трудових стандартів складають норми:
- щодо зайнятості та визначення умов праці та відпочинку жінок;
- які регулюють працю дітей та підлітків;
- які регулюють працю осіб похилого віку;
- які визначають основи правового статусу трудівників-мігрантів і регулюють трудові відносини;
- які регулюють працю певних категорій працівників (зайнятих у промисловості, на транспорті, шахтах, торгівлі, сільському господарстві, моряків та рибалок, корінного населення та населення, яке веде племінний спосіб життя, працівників плантацій, сестринського персоналу тощо).
Основні права людини у сфері праці та трудових відносин стосуються передусім заборони примусової праці, заборони дискримінації у сфері праці та прав на асоціацію.
У правових документахМОПНа проблемах примусової чи обов'язкової праці зосереджена значна увага, а основними серед них є «Конвенція№ 29Про примусову чи обов'язкову працю» (1930р.) та «Конвенція№ 105Про скасування примусової праці» (1957р.) і дві рекомендації№ 35«Про непряме примушення до праці»(1930р.) та№ 36«Про регламентацію примусової праці»(1930 p.).
Окрему групу складають норми щодо дискримінації у сфері праці і трудових відносин, які сформульовані «Конвенцією№ 111 Про дискримінацію в галузі праці і занять»(1958 p.),«Конвенцією№ 100Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності»(1951 p.).
Основу правового регулювання у сфері свободи асоціацій складають «КонвенціяN° 87Про свободу асоціації і захист права на організацію»(1948 p.),«Конвенція№ 98Про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів»(1949 p.),«Конвенція№ 135Про захист прав представників трудящих на підприємствах і про можливості, які їм надаються»(1971 p.).
У1921р. було прийнято «Конвенцію№ 11Про право на організацію і об'єднання трудівників у сільському господарстві», у 1947р.—«Конвенцію№ 84Про право на об'єднання та регулювання трудових конфліктів на територіях поза метрополіями».
Характерною особливістю всіх цих конвенцій та рекомендацій з огляду на їх нормативний зміст є те, що вони, стверджуючи основні права людини у сфері праці, стали правовою основою прийнятої у 1998 р. Міжнародною конференцією праці «Декларації про основоположні принципи та права у сфері праці». На їх основі сформульовано три принципи: свобода об'єднань і визнання права на ведення колективних переговорів; ліквідація всіх форм примусової праці; заборона дискримінації у сфері праці та занять.
Значна увага у діяльностіМОПзосереджена на проблемах правового регулювання праці дітей та підлітків. Передусім, це норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на роботу у різних галузях господарства, регламентують умови праці молоді на різних роботах, нічну працю та медичне обстеження. Такими є, зокрема, конвенції № 10 «Про мінімальний вік допуску дітей на роботу у сільському господарстві» (1921 р.),№ 15 «Про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами на флоті» (1921 p.), № 16 «Про обов'язковий медичний огляд дітей і підлітків, зайнятих на борту суден» (1921 p.), N° 59 «Про мінімальний вік прийняття дітей на роботу в промисловості» (1937 p.), № 60 «Про вік прийняття на роботу дітей на непромислові роботи» (1937 p.), № 77 «Про медичний огляд дітей і підлітків з метою з'ясування їх придатності до праці у промисловості» (1946 p.), № 112 «Про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок» (1959 p.), № 123 «Про мінімальний вік допуску на підземні роботи у шахтах та рудниках» (1965 p.). Основною і найбільш загальною щодо багатьох цих питань є «Конвенція № 138 Про мінімальний вік прийому на роботу» (1973 p.).
Норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на роботу та регулюють її умови, стали правовою основою для формування четвертого принципу у декларації1998р.—принципу дієвої заборони дитячої праці.
Використані джерела
1. Аметистов Э.М.Международное трудовоеправои рабочий класс. — М., 1970. — С. 7.
2. Иванов С. А. Проблемы международного регулирования труда. — М., 1964. — С. 8.
3. Зенгер А. Правачеловека иконтроль заих осуществлениемвМеждународной организациитруда// Советское государство и право. — 1991. — № 10. — С. 106.
4. Киселев И.Я.Сравнительное и международное трудовое право. — М., Наука, 2009, С. 448—449.
5. КолосовЮ. М.,Кузнецов В. И. Международноеправо.—М.,Высшая школа, 2009,С. 57.
6. СкрипкаВ. И. Трудовоеправо.—М.,2007. —С.80.