індивідуальну та загальну превенцію злочинності, в кожному регіоні організація має свій офіс, розташований у приміщенні місцевої поліції. У цьому офісі приймаються дзвінки за загальнонаціональним номером, які після спеціальної обробки (кожному дзвінку присвоюється код) передаються у відповідні підрозділи поліції для відповідного реагування.
Правоохоронне об’єднання “Сусідська взаємодопомога” - це найвідоміший та найефективніший приклад співпраці населення та поліції у боротьбі зі злочинністю та підвищенні рівня безпеки громадян у районі їх проживання. Наприклад, на сьогодні у Великобританії існує понад 155 тис. осередків діяльності організацій сусідської взаємодопомоги та понад 10 млн. людей отримують безпосередню користь від її існування. Зазначене громадське об’єднання є найбільш поширеним у цій країні.
Значної уваги заслуговує вивчення практики створення в США різноманітних програм надання поліцією матеріальної допомоги населенню. Ці програми направлені на отримання точної інформації. Анонімність інформатора гарантується кодовим номером, який установлюється комп’ютером за анонімним телефонним дзвінком. При цьому особа, що надає інформацію, не контактує з поліцією навіть після отримання нею грошей у банку, що, до речі, також здійснюється за кодовим номером.
Населення постійно інформується про криміногенну ситуацію в країні через посередництво газет, журналів, телебачення та інші засоби масової інформації. При цьому скоєні злочини не закриті завісою “Секретність”, що часто трапляється в нашій країні навіть стосовно дрібних злочинів. У рубриках майже всіх газет США - інформація про осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, та про винагороду за їх затримання. Гроші для таких цілей надходять від приватних осіб, релігійних або фінансових структур, установ, підприємств та різного роду організацій. Тому зрозуміло, що поліціанти позитивно ставляться до таких програм, оскільки вони надають можливість у певній мірі залучати населення до боротьби зі злочинністю, і, в той же час, контролювати участь населення у такій дуже важливій для суспільства діяльності.
Заслуговує на особливу увагу досвід США, Англії, Швеції, Японії в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями неповнолітніх, ця проблема дуже гостро стоїть і в Україні у зв’язку з різким ростом рівня злочинності цієї категорії громадян. У вищевказаних країнах при школах на громадських засадах створені комітети зв’язку школи з поліцією, у яких працюють батьки, вчителі, старшокласники, що займаються попередженням правопорушень серед неповнолітніх. Тісний контакт з поліцією входить до обов’язків голови комітету, яким, в більшості випадків, обирається директор школи. А в Англії навіть створена об’єднана робоча група асоціації начальників поліції і товариства працівників освіти зв’язку між поліцією та школами.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що незалежно від державних, суспільно-політичних та національних особливостей у різних країнах створюються різні форми участі населення в охороні громадського порядку, які дають позитивний результат у справі боротьби з правопорушеннями та злочинністю. І було б дуже корисним в Україні аналізувати, узагальнювати та запроваджувати кращий закордонний досвід участі громадськості в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями, що надало б змоги ефективніше залучати громадян до правоохоронної та правозахисної діяльності, розширювати та укріплювати взаємодію між органами внутрішніх справ, підрозділами Державної прикордонної служби України та населенням, створювати і вводити в дію вдосконалений організаційно-правовий механізм залучення громадян до охорони громадського порядку і державного кордону, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями.
1. Анищенко В.М. Зарубежный опыт подготовки руководителей полиции (по материалам I Европейского конгресса по вопросам управления качеством работы полиции) // Развитие науки управления и проблемы формирования учебных дисциплин в современных условиях: Теоретический семинар. - М.: Академия МВД России, 2008.
2. Астафьев А.Н. Основы работы и внутреннего устройства полиции в европейских странах и США. - СПб.: Санкт-Петербургск. ун-т МВД Росси, 2004.
3. Зарубежный опыт организации подготовки полицейских кадров и работы полиции: Сборник статей. - СПб: Санкт-Петербургск. ун-т МВД Росси, 2005.
4. Лозинский Я.Ю. Організація національної підготовки поліцейських сполученого королівства. Лекція. - К.: Національна академія внутр. справ України, 2004.
5. Матюхіна Н.П. Поліція Великобританії: сучасні тенденції розвитку та управління: Монографія. - Харків.: Харківський ун-т МВС України, 2007.