На підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено, що в подальшому УСБУ в Одеській області повернуло до Митниці документи, що були вилучені у митної установи, та листом від 08.08.03р. надало інформацію, згідно якої в процесі проведення дізнання встановлені обставини, які вказують на сумнівний характер експортної операції, яку здійснювало Товариство. Зокрема, встановлено, що вартість проводу була встановлена експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Мін'юсту України на підставі роздруківки сайту із системи Інтернет, водночас в процесі проведення перевірки було зроблено запит до АТ "Експоцентр", яким були надані дані, що реальна вартість дроту майже в 3000 разів менше вартості, заявленої Товариством в митній декларації.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №62 по дослідженню коду УКТВЕД та вартості дроту манганінового сплаву від 04.02.02р., вартість дроту манганінового сплаву, одножильного, діаметром 0,1 мм у полімерній ізоляції станом на січень-лютий 2002 року на внутрішньому ринку України, з урахуванням оптової кількості партії склала 6,50 грн. за 1 погонний метр, а отже вартість дроту за один кілограм складала 82278,48 грн.
Під час вирішення спору по суті судовими інстанціями встановлено, що у березні 2004 року Товариство звернулося до керівництва Митниці з проханням повернути йому поставлений для митного оформлення товар, та 15.03.04р. Митницею повернуто товар ЗАТ "Львівський ЛГЗ", яке звернувшись 16.07.04р. до Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз та з'ясувавши, що після повернення вантажу його фактична вартість знизилась до 3209,338 грн., що майже у 4000 разів менше від початкової вартості., звернулось до Товариства з претензією про відшкодування збитків, завданих пошкодженням переданого на комісію товару, яку Товариство задовольнило шляхом передачі векселів номінальною вартістю 12490683,55 грн. (без ПДВ). Враховуючи наведене, Товариство звернулось до суду в порядку ст.1191 Цивільного кодексу України з заявою про відшкодування збитків з боку Одеської митниці.
Відповідно до ст.85 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Зазначені строки можуть продовжуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Статтею 168 Митного кодексу України передбачено, що на складах митних органів можуть зберігатися: товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до статті 99 цього Кодексу; товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення; товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту відповідно до статті 200 цього Кодексу; товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 212 цього Кодексу; зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 314 цього Кодексу; зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 316 цього Кодексу; проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 382 цього Кодексу; товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статті 377 цього Кодексу. При цьому визначено, що товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів. Товари, що потребують спеціальних умов зберігання чи спеціального обладнання, не можуть зберігатися на складах митних органів, на яких не можуть бути створені відповідні умови чи відсутнє відповідне обладнання. Митні органи, на складах яких зберігаються товари і транспортні засоби, несуть відповідальність за їх втрату або пошкодження в порядку, встановленому законом.
Також статтею 166 Митного кодексу України визначено перелік товарів, що зберігаються виключно митним органом. Зокрема, встановлено, що обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягають товари: не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення; що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені; які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті 108 цього Кодексу, не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; які заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до статті 246 цього Кодексу. Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей), зберігаються на складах митних органів.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Водночас, береться до уваги, що за змістом ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при покладенні обов'язку по відшкодуванню шкоди (майнової відповідальності) суди повинні виходити з положень Цивільного кодексу Українита іншого законодавства України, що регулює дані правовідносини, і враховувати, що правильне вирішення цього питання має важливе значення в захисті цивільних прав громадян та юридичних осіб. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до вимог Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно, в чому полягала вина особи. При цьому, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей та ін.
Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, суд перш за все повинен з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спору про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої юридичним та фізичним особам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду, податковими і митними органами, здійснюється із Державного бюджету України Державним казначейством України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів на утримання судів, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби України, а також інших центральних органів виконавчої влади, незаконними діями працівників яких була завдана шкода юридичним і фізичним особам, а сума відшкодування кваліфікується як збитки, нанесені Державному бюджету України.
Тож, за результатами наведеної справи позовні вимоги Товариства задоволено.З Митниці на користь Товариства стягнуто 12523784,29 грн. збитків, 2550,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ВИСНОВКИ
Митна система України є загальнодержавною і складається з митних органів та спеціалізованих митних установ та організацій.
В Україні регулювання митних органів здійснюється вищими органами державної влади України на основі прийнятих законів та інших нормативних актів.
До системи митних органів поряд з ДМСУ входять регіональні митниці, митниці, митні пости, спеціалізовані митні установи та організації, навчальні заклади.