Відповідно до цих завдань Кабінет Міністрів України як орган загальної компетенції здійснює численні та різноманітні функції. Серед них можна відзначити політичну, економічну, бюджетну, гуманітарну, екологічну, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, адміністративно-організаційну, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки, соціальну, бюджетну та інші. Залежно від форми діяльності виділяють нормотворчу, правозастосовну, контрольну, координаційну та інтерпретаційну функції.
Нормотворча функція Кабінету Міністрів - це його діяльність з підготовки: а) проектів законів; б) проектів указів Президента України; в) проектів нормативних постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України. Проекти законів Уряд подає до Верховної Ради, використовуючи своє право законодавчої ініціативи. Правозастосовна функція Кабінету Міністрів України полягає у його розпорядчій діяльності щодо втілення в життя Конституції України, актів Верховної Ради та Президента України, а також у процесі реалізації внутрішньої і зовнішньої політики.
Контрольну функцію Уряд реалізує щодо міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів, що створюються Кабінетом Міністрів України (наприклад, Секретаріату), та місцевих державних адміністрацій. Координаційну функцію він здійснює стосовно міністерств та інших органів виконавчої влади, координуючи і направляючи їх роботу.
Інтерпретаційну функцію Кабінет Міністрів України реалізує в процесі роз’яснення нормативних та індивідуально-правових актів, спрямованих на виконання Конституції та законів України, інших актів Верховної Ради та Президента України.
Економічна функція Уряду полягає у забезпеченні проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; організації і забезпеченні здійснення зовнішньоекономічної діяльності і митної справи; управлінні об'єктами державної власності. З цим напрямом урядової діяльності тісно пов'язана бюджетна функція, в межах якої Кабінет Міністрів розробляє проект Закону України "Про Державний бюджет", забезпечує його виконання і подає Верховної Раді України звіт про його виконання.
Політична функція Уряду полягає у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики держави, засади якої визначені парламентом, гуманітарна у забезпеченні проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, науки, освіти, культури, а екологічна у забезпеченні охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування. Конституційне проголошення людини вищою соціальною цінністю обумовлює пріоритетність забезпечення прав і свобод людини і громадянина у діяльності Кабінету Міністрів України. В межах цієї функції уряд втілює в життя закони, що закріплюють основи правового статусу особи, здійснює заходи щодо забезпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю тощо.
Адміністративно-організаційна функція Уряду полягає у спрямуванні і координації роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій; забезпеченні виконання Конституції, законів, актів Президента і Кабінету Міністрів України; контролі за поточною діяльністю органів виконавчої влади. Функція забезпечення державного суверенітету і національної безпеки передбачає здійснення урядом низки заходів щодо відвернення внутрішніх і зовнішніх загроз національній безпеці, підтримання обороноздатності держави, створення належних умов для розбудови суверенної держави[5].
Кабінет Міністрів реалізує свої функції, компетенцію та повноваження у певних формах та визначеними методами. Форми та методи діяльності Кабінету Міністрів України класифікують по-різному. Їх поділяють на правові, організаційні та організаційно-правові. За сферами діяльності вони є нормотворчі, установчі, управлінські (виконавчо-розпорядчі), правореалізаційні, правозастосовні, контрольні, наглядові, координаційні та інші. Правовим називають нормотворчі, правоохоронні, правореалізаційні, правозастосовні. Серед організаційних виділяють регламентуючі, навчально-виховні, матеріально-технічні тощо. До організаційно-правових форм відносять: а) індивідуальну виконавчо-розпорядчу діяльність службових і посадових осіб (Регламент Кабінету Міністрів України); б) засідання Уряду та його постійних і тимчасових робочих органів, засідання Секретаріату Уряду та його структурних підрозділів, участь у засіданнях інших органів; в) переговори, творчі семінари і конференції та інші.
Важливе значення належить способам, засобам та прийомам, тобто методам роботи Кабінету Міністрів України. Існують різні класифікації методів. Серед методів виділяють правові, організаційні та організаційно-правові. До організаційно-правових методів відносять:
· планування і прогнозування - це визначення певних напрямків внутрішньої та зовнішньої діяльності Кабінету Міністрів України з зазначенням конкретних строків здійснення робіт шляхом складання перспективних та оперативних планів, одним з таких планів Уряду є Програма діяльності Кабінету Міністрів України, яка складається Урядом на строк його повноважень та схвалюється Верховною Радою;
· роботу з кадрами;
· контроль за виконанням рішень - це спосіб діяльності Уряду та Секретаріату та окремих його структурних підрозділів щодо виконання актів і доручень Кабінету Міністрів, його органів та посадових осіб і регулярне інформування їх про стан виконання, він може бути внутрішній та зовнішній, зокрема, існують різні способи такого контролю, а саме у вигляді звітів, заслуховувань певних питань на засіданнях Кабінету Міністрів та інше;
· координацію - це метод організації діяльності Уряду, що регулює способи взаємовідносин з підпорядкованими та не підпорядкованими Кабінетові Міністрів України органами і посадовими особами;
· інформаційне забезпечення передбачає одержання документальної та усної інформації з різних джерел (Верховної Ради, Адміністрації Президента України, судів, прокуратури, підпорядкованих органів виконавчої влади, засобів масової інформації, звернень громадян та інше) та надання необхідної інформації іншим споживачам;
· наукову організацію праці - для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо) [6].
Отже, Кабінет Міністрів України є найвищим органом в системі органів виконавчої гілки влади.
кабінет міністр україна акт
Згідно з п.1 ст.114 Конституції України, до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, який керує діяльністю КМУ, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. В Постанові Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 18.12.2007 року зазначено, що в Кабінеті Міністрів України працює 20 міністрів: Міністр освіти і науки України, Міністр транспорту і зв’язку України, Міністр культури і туризму України, Міністр економіки України, Міністр праці і соціальної політики України, Міністр оборони України, Міністр охорони здоров’я України, Міністр регіонального розвитку і будівництва, Міністр з питань житлово-комунального розвитку господарства України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр аграрної політики України, Міністр промислової політики України, Міністр юстиції України, Міністр закордонних справ України, Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністр фінансів України, Міністр вугільної промисловості України, Міністр палива та енергетики України, Міністр охорони навколишнього природного середовища України, Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Варто зазначити, що загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового складу на підставі подання про призначення на посади членів Кабінету Міністрів України, а самі посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється законодавство про державну службу та трудове законодавство. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України та законами України. Не допускається прирівнення будь-яких посад в органах державної влади за статусом до посад членів Кабінету Міністрів України[7].
В статті 7 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" зазначено, що членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку; члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. У разі внесення на розгляд Верховної Ради України подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява народного депутата України про дострокове складення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України. Питання про складення народним депутатом України депутатських повноважень розглядається невідкладно після призначення його членом Кабінету Міністрів України на тому ж засіданні Верховної Ради України.