За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.[13]
Висновок
Таким чином, дослідивши дану тему ми прийшли до висновку, що процес трудової діяльності – явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозуміння між працівником і власником чи уповноваженим ним органом.
Інтереси роботодавця і найманого працівника не завжди збігаються, і природно, можливе зіткнення цих інтересів на будь-якій стадії трудових правовідносин, що в свою чергу призводить до виникнення розбіжностей. За останні роки збільшилася кількість трудових спорів, в тому числі тих, що розглядаються судами.
Права і свободи громадян гарантуються, охороняються і захищаються державою.
Згідно зі ст. 55 Конституції України усі права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Цією статтею закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Вона відповідає зобов'язанням України, що виникли, зокрема, у зв'язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ін., які згідно зі ст. 9 Конституції є частиною національного законодавства України.
Офіційно тлумачачи цю норму, Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у здійсненні правосуддя, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права, свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 р. №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян Проценко P.M., Ярошенко П.П. та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України).
В даній курсовій роботі ми дали визначення поняттю матеріальної відповідальності в трудових правовідносинах, визначили підстави та умови матеріальної відповідальності, види матеріальної відповідальності та визначення розміру збитків та порядок їх відшкодування.
Наприкінці можна сказати, що навіть із такими значними змінами, які були внесені до КЗпП України, він не спроможний на належному рівні забезпечувати регулювання трудових відносин і це зрештою, позначається на тому, що люди не можуть захистити свої права та інтереси.
Список використаних джерел та літератури
1. Конституція України від 1996 року.
2. Кодекс законів про працю України затв. Законом №322-VIII від 10 грудня 1971 р. (з наступними змінами)
3. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 серпня 2003 р.,) / Відп. Ред. О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 1024 с.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».
5. Войцехівський М. «Матеріальна відповідальність працівників» // Дебет – Кредит №32 від 11.08.2008 р.
6. Донець Т. «Повна матеріальна відповідальність – без обмежень» // Дебет – Кредит №28 від 11.07.2005 р.
7. Лапкін А.В. Національна академія України ім. Ярослава МудрогоПраво України «Критерії розмежування цивільно – правової та матеріальної відповідальності»
8. Бабаскін А.Ю., Баранюк Ю.В., Дріжчана С.В. та ін. за аг. Ред. Н.М. Хуторян. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 608 с.
9. Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підр. – 2 – те вид., стер. – К.: Вікар. 2006 – 725 с.
10. Мален Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М., 1985.
11. Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., ін. Трудове право України: академічний курс: підруч. – 3 – тє вид., перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2007. – 536 с.
[1]Мален Н.С. Правонарушение: понятие, причины., ответственность.-М., 1985 с.231.
[2]Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підр. – 2 – те вид., стер. – К.: Вікар. 2006 – 725с.
[3]Бабаскін А.Ю., Баранюк Ю.В., Дріжчана С.В. та ін. за аг. Ред. Н.М. Хуторян. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 608с.
[4]Болотіна Н.Б. Трудове право України. Підр. – 2 – те вид., стер. – К.: Вікар. 2006 – 725с.
[5]КЗпП затв. Законом №322-VIII від 10 грудня 1971р. ( за станом законодавства на 6 лютого 2009р.,)
[6]П. Пилипенко Право України // "Кодифікація сучасного трудового права – проблеми та перспективи"2009, № 3.
[7]ППВСУ " Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками " від 29.12.1992р.
[8]КЗпП затв. Законом №322-VIII від 10 грудня 1971р. ( за станом законодавства на 6 лютого 2009р.,)
[9]Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., ін. Трудове право України: академічний курс: підруч. – 3 – тє вид., перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2007. – 536с.
[10]Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., ін. Трудове право України: академічний курс: підруч. – 3 – тє вид., перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2007. – 536с.
[11]КЗпП затв. Законом №322-VIII від 10 грудня 1971р. ( за станом законодавства на 6 лютого 2009р.,)
[12]КЗпПзатв. Законом №322-VIII від 10 грудня 1971р. ( за станом законодавства на 6 лютого 2009р.,)
[13]КЗпПзатв. Законом №322-VIII від 10 грудня 1971р. ( за станом законодавства на 6 лютого 2009р.,)