прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку в сфері інтелектуальної власності;
організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності [4].
Утворення Державного департаменту інтелектуальної власності об’єднало інституції державної влади, які раніше діяли в Україні розокремлено у сферах промислової власності та авторського і суміжних прав.
Перед Державним департаментом інтелектуальної власності постало завдання не лише видавати охоронні документи та здійснювати інші функції, традиційні для патентного відомства та агентства з авторських і суміжних прав, а й забезпечувати створення нормативно-правової бази у сфері інтелектуальної власності, яка б відповідала міжнародним нормам; розробляти ефективні механізми реалізації правових норм; координувати діяльність відповідних підрозділів наглядових та інших органів державної влади.
Одним із важливих організаційно-правових механізмів реалізації правових норм є здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у сфері інтелектуальної власності на всій території країни. Необхідною умовою для постійного здійснення такого контролю є створення регіональних представництв Державного департаменту інтелектуальної власності, як це передбачено Указом Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності" [4, с.6]. Для контролю за станом реалізації Програми скоординованих дій правоохоронних та наглядових органів стосовно боротьби з незаконним виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо - і відеопродукції, компакт-дисків, а також інших об’єктів права інтелектуальної власності у складі Держдепартаменту інтелектуальної власності створено Координаційну раду по боротьбі з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності. На думку С.М. Ніколаєнка, на цей час є доцільним підвищити статус Координаційної ради, підпорядкувавши її безпосередньо Кабінету Міністрів України, а також слід утворити аналогічні дорадчі органи при Раді міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях [5, с.12].
Суттєвим нововведенням у розв’язанні цього питання стала Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 674 “Про затвердження положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності" [4], яка закріпила основні права та обов’язки зазначених посадовців. Основною функцією державних інспекторів з питань інтелектуальної власності відповідно до зазначеного нормативно-правового акту є здійснення систематичного контролю за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності.
Зазначені посадовці уповноважені здійснювати планові й позапланові перевірки суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з використанням об’єктів права інтелектуальної власності. Слід вказати, що при цьому державні інспектори співпрацюють з підрозділами правоохоронних органів Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України. Не зважаючи на ефективну роботу державних інспекторів, кількість їх явно недостатня, навіть виходячи зі звичайного розрахунку: один інспектор на одну область, Автономну Республіку Крим, Київ та Севастополь, тобто загалом потрібно 27 осіб, а на сьогодні їх лише 20.
У сфері управління Міністерства освіти і науки України та в оперативному управлінні Державного департаменту інтелектуальної власності працюють організації, які утворюють його інфраструктуру, а саме нині діють три державних підприємства: “Український інститут промислової власності”, “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, “Інтелзахист”, а також спеціалізований навчальний заклад “Інститут інтелектуальної власності і права”.
Український інститут інтелектуальної власності створено з метою проведення на наукових засадах експертизи заявок на об’єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони, забезпечення роботи Державних реєстрів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони промислової власності, проведення науково-дослідних робіт та інших дій щодо надання правової охорони таким об’єктам. З аналізу завдань, прав та обов’язків державного підприємства “Український інститут промислової власності" можна зробити висновок про те, що його діяльність щодо охорони прав інтелектуальної власності носить здебільшого технічний характер (видача охоронних документів на об’єкти промислової власності) та інформаційний (інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності).
Державне підприємство “Український інститут промислової власності" має філію “Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг”, діяльність якої полягає у наданні широкого спектру патентно-інформаційних послуг винахідникам і підприємствам.
На сьогодні дуже потужно обговорюються питання колективного управління в сфері інтелектуальної власності. Серед існуючих організацій колективного управління у зазначеній сфері, на нашу думку, найвпливовішою є державне підприємство “Українське агентство з авторських і суміжних прав”.
Ця організація укладає з авторами угоди, в яких вони уповноважують агентство надавати дозвіл на публічне виконання своїх творів, збирати та розподіляти авторську винагороду, представляти їх інтереси в суді в разі порушення їхніх справ. Отже, діяльність Українського агентства з авторських і суміжних прав є дуже корисною для боротьби з правопорушеннями зазначеної категорії справ, оскільки саме ця організація спроможна надавати правоохоронним органам інформацію щодо правовласників, яка є обов’язковою для встановлення при провадженні у справах про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
Основними напрямками діяльності державного підприємства “Інтелзахист” є організація та забезпечення ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, процесу їх видачі, участь у заходах, спрямованих на реалізацію державної політики щодо захисту прав у сфері інтелектуальної власності, надання консультаційно-інформаційних послуг з питань інтелектуальної власності [6, с.7].
Слід звернути увагу на ще один колегіальний орган - Апеляційну палату, що діє у складі Держдепартаменту інтелектуальної власності й займається розглядом заперечень проти рішень Держдепартаменту, вирішує питання, пов’язані з визнанням торговельних марок тощо.
До органів виконавчої влади цієї категорії суб’єктів управління відносять також Державну службу з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України, яка постає урядовим органом державного управління, покликаним реалізовувати державну політику в сфері охорони прав на сорти рослин [1, с.41].
Віднесення Міністерства юстиції України 7], яке здебільшого координує законотворчу діяльність у сфері інтелектуальної власності, до державної системи органів охорони є небезпідставним особливо сьогодні, коли вельми актуальним є питання адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу.
В Україні існує чимала кількість органів виконавчої влади, які прямо чи опосередковано в межах наданих їм повноважень здійснюють функції з охорони прав інтелектуальної власності. І.Г. Запорожець, розглядаючи систему органів управління у сфері інтелектуальної власності, виділяє як окрему групу правоохоронні органи: “органи внутрішніх справ України, Службу безпеки України, органи прокуратури, податкову міліцію України, Управління державної охорони України, органи державного департаменту з питань виконання покарань, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, органи охорони державного кордону" [1, с.41]. Науковець зазначає, що “аналіз нормативних актів, які закріплюють правовий статус вказаних державних правоохоронних інституцій (а саме їх завдання, функції та повноваження) свідчить, що деякі з них (органи внутрішніх справ України, Служба безпеки України, податкова міліція України) є суб’єктами управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності" [4, с.42]. На наявність функцій з охорони прав інтелектуальної власності у зазначених вище правоохоронних та правозахисних органів вказувалося у багатьох наукових працях
Тобто їх можна виокремити також як державні органи охорони інтелектуальної власності. Протидія активності правопорушників потребує підтримки з боку професіоналів - органів внутрішніх справ, митниці, податкових органів та інших державних служб. Тільки завдяки співробітництву між різними державними органами і службами можливо досягти певних успіхів у боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності.
Заходів щодо запобігання, припинення та розкриття правопорушень прав на об’єкти права інтелектуальної власності вживає Міністерство внутрішніх справ України. З метою підвищення якості протидії порушенням інтелектуальної власності у 2001 році в структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю було створено спеціалізовані підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій. Слід зауважити, що на сьогодні не лише працівники зазначених спеціалізованих підрозділів складають адміністративні протоколи за ст.51-2 КУпАП, а й більшість працівників усієї Державної служби боротьби з економічною злочинністю. Так, за даними анкетування працівників ДСБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області, 70,37 % під час виконання своїх службових обов’язків постійно складають протоколи про порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності. загалом, майже 63 % респондентів задовільно оцінюють діяльність працівників ОВС щодо здійснення боротьби із правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності. Як негативні чинники, що впливають на стан боротьби з зазначеними правопорушеннями, вони вказали такі: відсутність методичних рекомендацій щодо боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності - 18,52%; відсутність певних спеціальних знань - 3,71 %; незадовільні умови праці (технічне та організаційне забезпечення оперативно-розшукового підрозділу) - 33,33 %; відсутність або неналежна взаємодія з іншими державними органами охорони прав інтелектуальної власності - 14,81 %; неоднозначність законодавства у сфері інтелектуальної власності - 22,22%; інше - 11,11 %.