За розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, адвокат несе дисциплінарну відповідальність. У Присязі адвокат бере на себе обов'язок «суворо зберігати адвокатську таємницю». Порушивши у цій частині Присягу адвоката України, він має нести дисциплінарну відповідальність, передбачену ст. 16 Закону. За розголошення визначеної в Правилах адвокатської етики конфіденційної інформації адвокат також підлягає дисциплінарній відповідальності (ст. 77 Правил). Це передбачено і Законом, де йдеться про обов'язок адвоката дотримуватися Правил адвокатської етики (ст. 15 Закону) і встановлюється дисциплінарна відповідальність за порушення цієї Присяги (ст. 16). Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури покладає на останню обов'язок здіснення контролю за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають з Присяги та Правил адвокатської етики (ст. 131 Положення), а крім того, Комісія має право проводити перевірки скарг та інших документів щодо порушень, допущених адвокатом, утому числі й недотримання Правил адвокатської етики. На підставі проведеної перевірки голова КДКА може вносити подання до дисциплінарної палати комісії про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (п. 181 Положення).[17]
Правила адвокатської етики встановлюють обов'язок адвоката (АО) забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками і технічним персоналом, забезпечити для зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію, умови, які виключають доступ до них сторонніх осіб (частина 7, 8 ст. 9). Він не повинен приймати доручення, виконання якого зможе потягнути розголошення відомостей, конфіденційність яких охороняється Правилами, крім випадків письмової згоди на це особи, зацікавленої у збереженні конфіденційності, за умови, що її інтересам не буде завдано шкоди (ч. 1 ст. 25). В АО жоден з адвокатів не може прийняти доручення клієнта, якщо будь-якому адвокату цього об'єднання це забороняється згідно з приписами статей 23, 25 Правил. Правилами встановлено обов'язок адвоката у разі суперечності інтересів клієнтів або неможливості дотримання принципу конфіденційності розірвати угоду з клієнтом про надання правових послуг, якщо від нього (або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації) не буде отримано письмової згоди на розголос цієї інформації (ч. 1 ст. 43).[18]
Слід уточнити редакцію ст. 43 Правил стосовно розірвання зазначених випадках договору про надання правової допомоги. У цій статті (як випливає з її назви) йдеться про надання правої допомоги, тобто будь-яких її видів. Однак обов'язок адвоката розірвати цей договір, «якщо не буде отримано згоди на... розголос конфіденційної інформації», визначений ч. 1 ст. 43 Правил суперечить встановленій забороні відмови адвоката від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1 ст. 7 Закону). Відсутнє таке положення і в КПК, де передбачено право захисника-адвоката відмовитись від виконання своїх обов'язків після допуску до участі у справі лише у випадках коли є обставини, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, в тому числі у разі якщо інтереси захисту одного з підзахисних суперечать інтересам захисту іншого (ч. З КПК), та коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю. У КПК міститься норма, згідно з якою захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків (ч. 5 ст. 48). оновлюється також, що документи, пов'язані з виконанням захисником своїх обов'язків при участі у справі, не підлягають розголошенню навіть дізнавачем, слідчим, прокурором, судом без згоди захисника (ч. 8 ст. 48).[19]
Суттєвим є питання, з якого моменту виникає обов’язок адвоката щодо нерозголошення довіреної йому інформації та тієї, що стала відомою у зв'язку з наданням правової допомоги та який строк дії конфіденційності цієї інформації.
З моменту звернення клієнта до адвоката виникає необхідність знайомитися з ним, його справою, збирати певну інформацію, ознайомлюватися з документами, проводити опитування громадян, виконувати інші дії, необхідні для надання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва. Саме з першої хвилини спілкування клієнта і адвоката виникає обов’язок останнього щодо збереження конфіденційності інформації, яку він отримує в зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків.[20]
Строк зберігання конфіденційності такої інформації необмежений лише виконанням доручення. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Разом з тим, сам клієнт (або спадкоємці) може зупинити перебіг строку зберігання конфіденційності інформації, надавши згоду на її розголошення, і зробити це у письмовій або іншій зафіксованій формі. У разі відмови від прийняття доручення адвокат зобов'язаний зберігати конфіденційність інформації, повідомленої йому клієнтом у ході переговорів про прийняття доручення, або такої, що стала йому відомою у зв'язку з цим. З даної норми, сформульованої у ч. 2 ст. 25 Правил, випливає, що обов'язок зберігання конфіденційності інформації виникає вже на етапі, що передує прийняттю доручення, і зберігається на невизначений строк. Адвокат не може при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином порушувати конфіденційність інформації, яка належить до предмета адвокатської таємниці або є конфіденційною згідно з Правилами (ст. 57). Остання норма вступає у суперечність з ч. 4 ст. 9 Правил, де зазначено, що адвокат не відповідає за порушення принципу конфіденційності у випадках допиту його як свідка щодо обставин, які охоплюються предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правилами адвокатської етики.[21] Отже, адвокат, який несе обов'язок перед клієнтом і особою, котрих конфіденційна інформація стосується, щодо збереження конфіденційності і наділений правом її збереження у відносинах з усіма суб'єктами, які можуть вимагати її розголошення, не може розкривати навіть при допиті таку інформацію, а у разі розголошення повинен нести відповідальність за порушення свого обов'язку. Слід також враховувати, що адвокат не може бути допитаний як свідок з приводу того, що йому довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо він не звільнений від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила йому ці відомості (п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК). Це ж стосується обставин, що стали відомими захиснику при наданні правової допомоги підзахисним або довірителям (п. 2 ч. 1 ст. 69).
Список використаної літератури
конфіденційність інформація адвокат таємниця
1. Адвокатура. – 2001. - № 1-2. – С. 30.
2. Адвокатура в Україні: Науково-практичний коментар Закону України «Про адвокатуру»; Міжнародно-правові стандарти адвокатської діяльності; Організація адвокатури / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, С.В. Гончаренка. – К., 2010.
3. Варфоломієва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність: Зб. нормат. Актів. – К., 2003.
4. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства: Прийнято делегацією двадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі у жовтні 1998 р. // Юридичний вісник України. – 2002. - № 40. – С. 30.
5. Закон України «Про адвокатуру» від 19грудня 1992 р. №2887 – ХІІ.
6. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина . – К., 2001.
8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К., 2009. – Т. 2.
9. Полешко А. Щодо адвокатської таємниці // Право України. – 2008. - № 3. – С. 135-136.
10. Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р.
11. Фіолевський Д.П. Адвокатура. – К., 2007.
12. Фіолевський Д.П. Судова влада і правоохоронна система в Україні. – К.
13. Халібуллін В. Забезпечення охорони адвокатської таємниці // Підприємство, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 155
[1]Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства: Прийнято делегацією двадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі у жовтні 1998 р. // Юридичний вісник України. – 2002. - № 40. – С. 30.
[2]Адвокатура. – 2001. - № 1-2. – С. 30.
[3]Халібуллін В. Забезпечення охорони адвокатської таємниці // Підприємство, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 155
[4]Закон України «Про адвокатуру» від 19грудня 1992 р. №2887 – ХІІ. – Стаття 9.
[5]Адвокатура в Україні: Науково-практичний коментар Закону України «Про адвокатуру»; Міжнародно-правові стандарти адвокатської діяльності; Організація адвокатури / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, С.В. Гончаренка. – К., 2010. – С. 48.
[6]Закон України «Про адвокатуру» від 19грудня 1992 р. №2887 – ХІІ. – Стаття 4.