Не можна вирішити сучасні, а тим більше майбутні глобальні економічні проблеми, спираючись лише на ринкові структури. Визначення проблем побудови оптимальних відносин суспільства з природним середовищем є однією з важливих передумов виживання людства на планеті. Вона може бути розв’язаною лише на основі координації та цілеспрямованої політичної волі, планового розвитку суспільного виробництва матеріальних благ і суспільного життя.
Ринкові структури, які краще враховують повсякденні потреби суспільства і орієнтовані, головним чином, на забезпечення приватних інтересів, досить часто не зацікавлені у вирішенні корінної мети і завдань суспільного буття, а, отже, ігнорують публічні інтереси.
Таким чином, соціальна сутність держави, рівень її соціальної спрямованості, особливості та масштабність соціальної орієнтації національної економіки визначені глибиною її зв’язків із суспільством. Якісне виконання соціальних функцій державою покликані забезпечувати внутрішню стабільність відносин і зв’язків у країні, цілісність суспільства, його єднання навколо загальносуспільних потреб та інтересів. Це сприяє також зростанню авторитета та довіри до владних структур з боку населення, що є важливим фактором стабілізації політичної ситуації в державі перехідного періоду.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кухарчук Г.В. Некоторые теоретико-методологические вопросы исследования понятия правовой системы // Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 46–50; Методологические проблемы правоведения / Под ред. М. Марченко. – М., 1998; Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: методология и теория. – СПб., 1991. – С. 50–61; Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К., 1999. – С. 7–58.
2. Рене Давид. Основные правовые системы современности. – М., 1998. — 496 с.
3. Оніщенко Н.М. Загальна характеристика правової системи // Правова держава. — 2000. — № 11. — С. 62—72.
4. Попов И.М. Системный подход в социологии и проблема ценностей // Вопросы философии. – 1968. – № 5; Блауберг И.В., Юдин Е.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973. – С. 241–242; Маркарян Э.С. Вопросы системного исследования общества. – М., 1972; Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М., 1980. – С. 25; Тюхтин В.С. Системно-структурный подход к специфике философского знания // Вопросы философии. – 1968. – № 11. – С. 48; Карташов В. Система систем. Очерки общей теории и методологии. – М., 1995. — 325 с.
5. Берталанфи А.Л. Общая теория систем: обзор проблем и результатов // Системные исследования. Ежегодник. – М., 1969. – С. 325.
6. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. – М., 1974. – С. 73.
7. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Философские проблемы исследования систем и структур // Вопросы философии. – 1970. – № 5. – С. 68; Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М., 1980. – С. 109.
8. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: методология и теория. – СПб., 1991. – С. 9–10.
9. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М., 1980. – С. 32–36.
10. Там само. – С. 15, 17.
11. Клиланд Д., Кинг У. Системный анализ и целевое управление. – М., 1974. – С. 32–34.
12. Сетров М.И. Степень и высота организованности систем // Ежегодник. – М., 1969. – С. 165.
13. Там само. – С. 162.
14. Там само. – С. 163.
15. Шадраков В.Б. Проблема системогенеза профессиональной деятельности. – М., 1984. – С. 48.
16. Философский словарь. – М., 1983. – С. 610–611.
17. Див.: Международный порядок: политико-правовые аспекты. – М., 1986. – С. 199–203.
18. Карбонье Ж. Юридическая социология / Пер. с франц. – М., 1986. – С. 276–277.
19. Денисов Д.А., Спиридонов Л.И. Абстрактное и конкретное в советском правоведении. – Л., 1987. – С. 67.
20. Явич Л.С. Сущность права. – Л., 1985. – С. 41.
21. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. – С. 30.
22. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К., 1999. – С. 16–28.
23. Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России. – М., 2000. – С. 34–36.
24. Там само. – С. 39–40.
25. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования – М., 1999. – С. 47.
26. Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России. – М., 2000. – С. 39–40.