Призначення експертиз. Найбільш типовими для розслідування хабарництва криміналістичними експертизами є судово-почеркознавча експертиза, техніко - криміналістичне дослідження документів, а також трасологічна експертиза.
Крім криміналістичних, призначаються та інші експертизи (судово - бухгалтерська, судово - товарознавча та ін.)
Предметом цих експертиз є вирішення питань, що виникають при розслідуванні пов'язаних зі хабарництво розкрадань державного або громадського майна та інших злочинів.
Допит обвинуваченого. Успіх допиту обвинуваченого багато в чому залежить від його підготовки, в ході якої повинна бути ретельно вивчена особистість обвинувачуваного (біографія, службове, сімейне та матеріальне становище, наявність або відсутність судимостей, зв'язку, звички, риси характеру та ін.) Важливо також знати обстановку і умови, в яких передавалася хабар або велися переговори про неї. Це дає можливість оцінити, наскільки правдоподібні показання допитуваного. У плані допиту слід передбачити можливі заперечення обвинуваченого і підготувати матеріали для їх перевірки. Для взятко приймача характерні заяви, що мав місце не факт одержання хабара, а повернення боргу або дача грошей у борг, що предмет хабара, виявлений у взятко приймача, або належить йому, або ким - то випадково забутий, і т.д. Іноді взятко приймач визнає себе винним у привласненні знахідки, стверджуючи, що виявлений у нього предмет - це не хабар, а знахідка. Хабародавці найчастіше посилаються на нібито мало місце вимагання хабара. Посередники в ряді випадків зізнаються в шахрайстві, заявляючи, що свідомо обманювали хабародавців, маючи намір привласнити отримане від них. Така поведінка посередників пояснюється тим, що вони розраховують бути засудженими за шахрайство, передбачені законом терміни покарання за яке менше, ніж за хабарництво.
Характерною особливістю допиту у справах про хабарництво є максимальна деталізація показань. Якщо допитуваний дає показання про хабарництво, його варто докладно допитати по всіх цікавлять слідчого питань.
При цьому треба прагнути до отримання показань про всі факти хабарництва, про всіх учасників злочину. Основним методом викриття хабарника, що стимулює його до дачі правдивих показань, є тактично правильне пред'явлення доказів.
Слідчий експеримент у справах даної категорії дозволяє встановити можливість:
а) сприйняття факту вручення хабара на тому чи іншому місці з певної точки в певних умовах видимості;
б) розміщення будь - якої кількості предметів, у тому числі пачок грошей, у певному сховищі (портфелі, валізі тощо):
в) подолання (пішки, на транспорті) відстані до передбачуваного місця вручення хабара, самого вручення і повернення у вихідний пункт.
Характер і послідовність первинних слідчих дій у справах про хабарництво визначається змістом службових дій (чи бездіяльності) взятко приймач, давниною здійснення злочину, особливостями предмета хабара, повнотою первинних матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, тією обставиною, чи була передана хабар або її передача повинна відбутися, та іншими.
5. ОСОБЛИВОСТІ Використання спеціальних пізнань (У ТОМУ ЧИСЛІ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)
Кримінальну судочинство неможливе без використання сучасних досягнень природничих, технічних, економічних та інших наук, які прийнято називати спеціальними знаннями. Закон не дає визначення поняття «спеціальні пізнання». У юридичній літературі під цим терміном розуміють систему теоретичних знань і практичних навичок в галузі конкретної науки або техніки, мистецтва або ремесла, придбаних шляхом проходження спеціальної підготовки або набуття професійного досвіду і використовуються для вирішення питань, що виникають у процесі кримінального судочинства.
Основним носієм спеціальних пізнань згідно чинним кримінально - процесуального кодексу є експерт, який використовує свої пізнання в процесуальній формі при виробництві судової експертизи.
Крім того, в чинному КПК передбачена можливість залучення до виробництва слідчих і судових дій фахівця.
Розвиток інституту спеціальних знань - це в першу чергу розвиток судової експертизи як основної форми їх використання в судочинстві.
Експертиза не єдина форма застосування спеціальних знань у судочинстві.
Процесуальні форми застосування спеціальних пізнань: слідчі дії, експертиза; не процесуальні - довідково-консультаційна діяльність фахівця, попередні дослідження.
Процесуальне становище експерта і спеціаліста багато в чому схоже. Вони повинні володіти спеціальними знаннями і застосовувати їх у своїй процесуальній діяльності, не бути зацікавлені в результаті справи.
Якщо слідчого або суду цікавлять факти та обставини, для встановлення яких на основі спеціальних знань необхідно провести дослідження, слід призначити експертизу. Експерт має справу з уже зібраними доказами, в результаті вивчення яких отримує нові фактичні дані раніше невідомі слідчому або суду.
Фахівці в ряді випадків також проводять дослідження, але ці дослідження називаються попередніми і отримані результати не мають доказового значення.
Слідчий, володіючи спеціальними знаннями та відповідними науково - технічними засобами можуть обійтися без допомоги фахівця.
Експертизу слідчий призначає незалежно від того, чи володіє він спеціальними знаннями, оскільки фактичні дані, отримані шляхом експертного дослідження не можуть бути відображені ні в якому процесуальному документі крім висновку експерта. Слідчий вправі збирати речові докази, але не бути їх джерелом.
Обов'язки слідчого і експерта несумісні.
ВИСНОВОК
Виходячи з проведеного дослідження, можна зробити наступні висновки:
1. Хабарництво є одним з найбільш складних для розслідування злочинів.
2. У сучасних умовах змінилася якісна характеристика хабарництва: суми хабарів незмірно зросли в порівнянні з тими сумами, які передавалися в колишні роки. Змінився і предмет хабара.
3. Криміналістична методика виділяє три типові слідчі ситуації, в умовах яких зазвичай здійснюється розслідування хабарництва:
- Ознаки хабарництва встановлені в результаті оперативно - розшукової діяльності, і суб'єкти злочину нічого про це не знають;
- Мала місце явка з повинною хабародавця, готового надати сприяння органам розслідування у викритті взятко приймача;
- Інформація про факти хабарництва йди інших проявів корумпованості чиновників надійшла до правоохоронних органів з офіційних джерел, у зв'язку, з чим взятко приймачу і хабародавцю стало відомо про порушення проти них кримінальної справи.
4. Процесу планування розслідування хабарництва властиві дві характерні риси:
- На самому початку розслідування в більшості випадків є достатні фактичні дані, необхідні для складання розгорнутого плану розслідування.
Слідчі версії будуються із приводу реальності або удаваності події дачі - отримання хабара, наявності чи відсутності факту її вимагання, кількості епізодів хабарництва, кількості і ролі причетних до цього осіб, наявності зв'язку даного злочину з іншими злочинами та деяких інших обставин.
Плануючи первинні слідчі дії, слід визначити сферу, напрямки, методи виявлення доказів.
Для розслідування хабарництва характерні наступні напрямки пошуку доказів:
- Заклад, в якому працює взятко приймач;
- Місце проживання одержувача;
- Місце проживання та роботи хабародавця;
- Місце проживання та роботи посередника;
- Місце проживання зв'язків учасників хабарництва.
5. Характер і послідовність первинних слідчих дій у справах про хабарництво визначається змістом службових дій (чи бездіяльності) взятко приймач, давниною здійснення злочину, особливостями предмета хабара, повнотою первинних матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, тією обставиною, чи була передана хабар або її передача повинна відбутися, та іншими.
Типовими для початкового етапу розслідування хабарництва слідчими діями є:
- Допит заявників;
- Затримання злочинців на місці злочину;
- Обшуки у взятко приймача, хабародавця й посередника, накладення арешту на майно з метою забезпечення вироку суду;
- Огляд документів за місцем роботи взятко приймача й хабародавця, у необхідних випадках виїмка цих документів;
- Огляд предмета хабара;
- Огляд місця події;
- Допит підозрюваних.
6. Спеціальні знання в галузі розслідування хабарництва в основному використовуються при призначенні експертиз.
Найбільш типовими для розслідування хабарництва криміналістичними експертизами є судово - почеркознавча експертиза, техніко - криміналістичне дослідження документів, а також трасологічна експертиза. Крім криміналістичних, призначаються та інші експертизи (судово - бухгалтерська, судово - товарознавча та ін.)
СПИСОК ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЖЕРЕЛ
1. Кримінальний кодекс РФ. - М.: РІОР, 2009.
2. Кримінально - процесуальний кодекс РФ. - М.: ЕЛІТ, 2009.
3. Авер'янова Т.В., Бєлкін Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Є.Р. Криміналістика: Підручник для вузів / Під ред.Р.С.Белкіна. - М.: НОРМА, 2000.
4. Криміналістика: Підручник / Під ред. А.Г.Філіппова. 2 - ге вид., Перераб. і додат. - М.: Спарк, 2000.
5. Криміналістика: Підручник для вузів / Під ред. Н.П.Яблокова, 2 - ге вид., Перераб. і доп. - М.: МАУП, 2001.
6. Криміналістика: Підручник для вузів / Під ред. Є. М. Іщенко. - М.: МАУП, 2000.
7. Керівництво для слідчих / Під ред. Н.А.Селіванова і В. А. Снеткова. - М.: ИНФРА-М, 1998.
8. Довідник слідчого. Практична криміналістика: Слідчі дії: Практичний посібник.