Смекни!
smekni.com

Державна політика у правоохоронній сфері: історико-правовий аналіз та шляхи удосконалення (стр. 3 из 6)

Питома вага у здійсненні реформування системи правоохоронних органів належить також Комітету Верховної Ради України із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, у якому здійснюється великий обсяг роботи з опрацювання законодавства у сфері реформування та удосконалення діяльності правоохоронних органів. Діяльність Комітету визначається пріоритетними функціями. Головна функція Комітету складається у підготовці та реформуванні системи правоохоронних органів у відповідності до концепцій, що напрацьовані Міжвідомчою комісією при РНБО та Національною комісією з питань укріплення демократії та верховенства права. Поряд з цим, як пріоритетна, Комітетом визначена контрольна функція, яка в умовах переходу до парламентсько-президентської форми правління набуває надзвичайно важливого значення. У цих умовах постала необхідність не тільки аналізувати практику застосування законодавчих актів у діяльності правоохоронних органів держави, але й встановити постійний і дієвий контроль за відповідністю закону відомчих підзаконних нормативно-правових актів, що приймаються правоохоронними органами, своєчасністю їх прийняття. Аналіз звернень, що надійшли до Комітету від громадян, юридичних осіб, народних депутатів України, показує, що парламентський контроль за виконанням законів України «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» є недостатнім. Відповідно до рішення Комітету (протокол № 5 від 4 жовтня 2006 року), Комітет звернувся до Голови Верховної Ради України (лист № 06-19/6-314/13733 від 10.10.2006 року) з клопотанням утворити в секретаріаті Комітету відділ з питань консультативно-правового забезпечення контрольної функції.

Надалі, Указом Президента України від 3 травня 2006 року № 340, з метою оптимізації системи консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, утворених для сприяння здійсненню повноважень Президентом України, забезпечення ефективного виконання покладених на них завдань, утворено Національну раду з питань державного управління та місцевого самоврядування [7]. Цим Указом з метою інтеграції функцій реформування було ліквідовано низку органів: Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи; Комісію з питань адміністративно-територіального устрою; Комісію з питань формування кадрового резерву на керівні посади державних службовців; Міжвідомчу комісію з питань реформування правоохоронних органів; Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; Раду з питань реформування судової системи України.

Основними завданнями Національної ради з питань державного управління та місцевого самоврядування є розроблення та внесення пропозицій щодо: 1) національної стратегії, пріоритетів та механізмів реалізації державної політики у сфері державотворення, державного управління, місцевого самоврядування, формування загальнодержавних та інших програм, підготовки концептуальних документів, нормативно-правових актів з цих питань, а також інституційного, інформаційного забезпечення впровадження таких актів; 2) комплексного проведення адміністративної реформи, зокрема, реформування системи органів виконавчої влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування; розвитку громадянського суспільства, форм безпосередньої демократії, вдосконалення системи взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх асоціаціями та іншими об'єднаннями, громадськими організаціями, підприємницькими структурами, забезпечення прозорості діяльності влади, залучення громадян, їх об'єднань до підготовки рішень загальнодержавного та місцевого значення, оцінки ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Для виконання покладених на неї завдань, Національна рада: 1) розробляє пропозиції щодо взаємодії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та органів місцевого самоврядування з виконання покладених на них Конституцією та законами України повноважень і функцій з питань, пов'язаних із повноваженнями Національної ради; 2) сприяє координації діяльності відповідних комісій, рад, інших консультативних та дорадчих органів при Президентові України з питань, пов'язаних із повноваженнями Національної ради, вносить пропозиції главі держави щодо створення та ліквідації таких органів; 3) сприяє взаємодії Президента України, а також утворених ним комісій, рад, інших консультативних і дорадчих органів з громадськими організаціями та готує пропозиції щодо вдосконалення механізмів такої взаємодії.

Таким чином, на сьогодні створено державний орган, на який покладено головні функції щодо вироблення й формулювання концепцій у рамках державно-правової реформи взагалі та реформування правоохоронної сфери зокрема. А серед головних документів, які стосуються реформування правоохоронної сфери, слід виділити наступні: 1) Концептуальні засади реформування системи правоохоронних органів України [7]; 2) Концепцію державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку [5]; 3) Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні [6].

На нашу думку, є об’єктивною потреба у дослідженні ролі провідних правоохоронних органів України у розробці політики у правоохоронній сфері. В рамках участі МВС України у розробці та на виконання Плану заходів щодо реформування системи МВС України, 24 липня 2007 року відбулося чергове засідання Комісії з питань реформування системи МВС України. Творчою групою з питань реформування системи МВС України здійснені наступні заходи: 1) визначені та проаналізовані наукові видання у сфері реформування діяльності ОВС, за результатами чого був підготовлений аналітичний огляд з узагальненими рекомендаціями і пропозиціями щодо реформування системи МВС; 2) проведено опитування (фокус-інтерв’ю) особового складу ОВС різних областей для виявлення ставлення до кардинальної реформи системи МВС та готовності до роботи за нових умов; 3) опрацьовано звіт експертів Ради Європи щодо стану функціонування ОВС України; 4) проведено комплексне дослідження розвитку типологічно подібних до української правоохоронних систем інших країн (Росії, Франції, Польщі тощо); 5) підготовлено науково обґрунтовану загальну Методику визначення кваліфікаційно-фахових вимог (моделі) до працівника галузевих служб органів внутрішніх справ України; 6) узагальнені та опрацьовані пропозиції структурних підрозділів центрального апарату МВС та ОВС щодо розрахунку норм навантаження на працівників системи за категоріями, за результатами чого підготовлено проект Типової методики розрахунку норм навантаження на працівників МВС та ін.

Слід підкреслити, що за результатами проведеної роботи підготовлено проект Концепції реформування системи МВС України, крім того отримані напрацювання, що були використані при підготовці Державної програми реформування системи МВС на період до 2012 року. Також зазначимо, що виходячи із Концепції реформування правоохоронних органів [7], одним із важливих завдань повинно стати формування цивільного Міністерства внутрішніх справ із повноваженнями вироблення і координації державної регіональної політики, державної політики у сфері правоохоронної діяльності, зокрема, охорони державного кордону, міжнаціональних відносин, міграції, релігійних питань.

Концепція реформування системи Міністерства внутрішніх справ України [17] визначає шляхи оптимізації системи МВС для забезпечення максимальної ефективності її функціонування та передбачає побудову системи органів внутрішніх справ, яка відповідає європейським стандартам. Зокрема, в процесі реформування система МВС остаточно перейде від каральних до соціально-сервісних функцій. Перед МВС постає завдання досягнення основних організаційних і правових параметрів моделі, здатної найбільш ефективно забезпечити права і свободи особистості, громадську безпеку, протидіяти злочинності та корупції, виконувати інші завдань, покладені на Міністерство внутрішніх справ. Реформування системи МВС України має проводитися і в контексті реалізації державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку, яка має ґрунтуватися на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантувати дотримання прав людини і основоположних свобод. Головним завданням системи МВС України є забезпечення внутрішнього правопорядку в державі, що передбачає якісне виконання органами внутрішніх справ наступних функцій: 1) виявлення, припинення, розкриття і попередження злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; 2) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; розшук осіб, які безвісно відсутні; 3) забезпечення досудового розслідування злочинів; 4) охорона і забезпечення громадського порядку та громадської безпеки; 5) здійснення оперативно-розшукової діяльності; 6) нагляд за особами з антисоціальною поведінкою, які перебувають на обліку; 7) нагляд і контроль за додержанням правил перевезень екологічно небезпечних вантажів; 8) забезпечення безпеки дорожнього руху; 9) захист власності від злочинних посягань; 10) участь у наданні соціально-правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам у виконанні покладених на них законом обов’язків.