Підготовча стадія процесу здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності

Періодичність і частота планових перевірок суб'єктів господарювання. Перевірки з питань дотримання вимог пожежної безпеки. Принципи організації здійснення планових заходів. Заходи з дерегулювання підприємницької діяльності, оговорені у законодавстві.

Підготовча стадія процесу здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності


Значення підготовчої стадії процесу здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності полягає у тому, що від якості її проведення прямо залежить результат здійснення контролю у формі перевірки: з одного боку неякісна підготовка (невірне формулювання предмета чи періоду перевірки, сил та засобів, необхідних для її проведення тощо) може призвести до отримання такої ж неякісної інформації, яку не можна буде покласти в основу формулювання об’єктивного та обґрунтованого висновку, з іншого – веде до порушення прав підконтрольних суб’єктів (незаконне втручання у їх діяльність, завдання збитків тощо).

Підготовча стадія починається з відбору суб’єктів, стосовно яких буде проводитися перевірка. При цьому існують певні відмінності як у питаннях організації, так і в проведенні перевірок, які обумовлені видом перевірки – планової чи позапланової.

Загальні питання проведення контрольних процедур державними органами контролю регламентовано Законом № 877. Згідно з його нормами, періодичність і частота планових перевірок суб’єктів господарювання залежить від ступеня прийнятного ризику від здійснення господарської діяльності, який відповідно до ст. 5 Закону, поділяється на високий, середній та незначний. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, а також періодичність проведення планових заходів затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням уповноважених суб’єктів державного контролю. Об’єкт державного контролю у формі планових перевірок визначається залежно від виду та результатів господарської діяльності, форми власності та господарювання підконтрольного суб’єкта.

Планові контрольні заходи з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін проводяться Державною інспекцією по контролю за цінами щодо суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику – 1 раз на рік; із середнім – 1 раз на 2 роки [13].

Планові перевірки з питань дотримання вимог пожежної безпеки проводяться стосовно суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику – щороку, із середнім — 1 раз на 3 роки, з незначним — 1 раз на 5 років [12].

Санітарно-епідеміологічна служба планові перевірки проводить щодо суб’єктів господарювання: з високим ступенем ризику — не частіше чотирьох разів на рік; із середнім ступенем ризику — не частіше двох разів на рік; з незначним ступенем ризику — один раз на рік [14].

Планові заходи державного контролю у сфері господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом, випуском й реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг) суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику здійснюються не частіше, ніж 1 раз на рік; із середнім ступенем ризику – не частіше ніж 1 раз на 2 роки; з незначним ступенем ризику – не частіше ніж 1 раз на 3 роки [6].

Пенсійний фонд України [7] та Державні центри зайнятості [17] проводять перевірки суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику – не частіше 1 разу на рік; із середнім – не частіше 1 разу на 2 роки; з незначним – не частіше 1 разу на 5 років.

Відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 р. № 182-р, планова виїзна перевірка одного і того самого об’єкта перевірки проводиться не частіше 1 разу на календарний рік [11].

Органи ДПС у своїй діяльності відповідно до ч. 2.ст. 2 Закону № 877, керуються законодавством із питань оподаткування. Так, згідно з нормами Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” періодичність перевірок суб’єктів господарювання повинна становити не більше 1 разу на рік.

Враховуючи кількість органів державного контролю у сфері господарської діяльності (понад 70), положення чинного законодавства щодо визначення періодичності перевірок, слід зазначити, що кількість перевірок в Україні є у 10–20 разів більшою, ніж у країнах Євросоюзу. При цьому щороку під перевірки підпадають 95% підприємств, із яких 60% – це суб’єкти середнього і малого бізнесу. Так, тільки впродовж 8 місяців 2006 р. кожне підприємство витрачало 9 робочих днів лише на перевірки, а середня кількість перевірок становила чотири. Тільки в Україні один орган державного контролю може перевіряти підприємця 7–10 разів на рік шляхом здійснення, здебільшого, позапланових перевірок. У країнах Євросоюзу перевіряють 5% суб’єктів середнього і малого бізнесу щороку. Лідерами у проведенні перевірок залишаються податкова адміністрація (близько 60% перевірок), органи пожежного нагляду (понад 40%), Пенсійного фонду (30–35%), санітарно-епідеміологічної служби (до 30%). Відтак на кожному підприємстві впродовж року відбуваються 9–10 перевірок. Тривалість перевірок у середньому становить 3 тижні на одне підприємство, середня сума штрафів, накладених на підприємство, сягає 2 тисяч гривень. 90% перевірок закінчуються різноманітними санкціями [15].

Організація здійснення планових заходів здійснюється шляхом складання річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного контролю до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому [18]. Планові перевірки дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства проводяться на підставі план-графіку, затвердженого Головою Антимонопольного комітету України чи відділення [5], порядок планування податкових перевірок залишається закритим від суб’єктів господарювання. При цьому відсутність обов’язку органу державного контролю надати можливість ознайомлення із затвердженим планом підконтрольним суб’єктам господарювання ставить під сумнів наведення таких норм у законодавстві (оскільки вони мають лише внутрішньо-організаційне значення), з іншого – передає зазначені моменти під прокурорський нагляд (аналогічно нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю) [15] та одночасно ставить питання про незаконне засекречування інформації (ст. 2122 Кодексу України про адміністративні правопорушення – далі КУпАП) [9].

Якщо підставою для визначення періодичності проведення планових перевірок є період часу, що минув від попередньої перевірки, та ступінь прийнятного ризику від господарської діяльності, то проведення позапланових перевірок обумовлюється певними діями з боку підконтрольних суб’єктів. Такі підстави закріплені як у Законі № 877, так і в інших нормативно-правових актах, у тому числі підзаконних, які регламентують діяльність окремих органів контролю у сфері господарської діяльності. У зв’язку з цим такі підстави можна поділити на загальні (такі що поширюються на діяльність усіх органів контролю, за виключенням АМК України) та спеціальні (що торкаються діяльності лише окремих контролюючих суб’єктів).

Загальні підстави для здійснення позапланових перевірок закріплено у ст. 6 Закону № 877. До таких віднесено:

1) подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

2) виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;

3) перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

4) звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

5) неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Спеціальні підстави проведення позапланових перевірок органами АМК закріплені у Положенні про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції [11]. При цьому, незважаючи на те, що дія Закону № 877 не поширюється на проведення перевірок дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства, підстави їх проведення, визначені у п.п. 8.2., 8.3., 8.6., 8.9. Положення практично відповідають встановленим у підпунктах 1, 2, 4 ст. 6 Закону. Особливими підставами проведення позапланових перевірок органами АМК є:

1) доручення Президента України, Кабінету Міністрів України (п. 8.1.);

2) ініціатива органів Комітету, голови відділення у разі безпосереднього виявлення державними службовцями Комітету, виявлення ознак порушення об’єктом перевірки законодавства про захист економічної конкуренції; у разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов’язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів (п. 8.4.);

3) наявність документально підтверджених даних щодо монополізації ринку товару чи антиконкурентних узгоджених дій, отриманих органами Комітету відповідно до чинного законодавства під час виконання своїх завдань (п. 8.11.);

4) скарга об’єкта перевірки про порушення законодавства посадовими особами Комітету, відділення під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції (п. 8.7.)

5) у разі виникнення потреби в перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з об’єктом перевірки (якщо він не надасть пояснення, та їх документальні підтвердження на обов’язковий запит органу Комітету, голови відділення протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту щодо додержання законодавства про захист економічної конкуренції) (п. 8.8.)

6) доручення спеціальних органів боротьби з організованою злочинністю (п. 8.10).

Разом із тим, підстави проведення позапланових перевірок, зазначені в останніх трьох пунктах, відповідають спеціальним підставам проведення позапланових перевірок дотримання податкового законодавства, які закріплено у п.п. 4, 5, 7 (у розширеному тлумаченні – на вимогу правоохоронних органів) ч. 6 ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Такими, зокрема, є такі підстави:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту;

2) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту;

4) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

5) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв’язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

6) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов’язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка у цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

7) платником подано декларацію з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Державні центри зайнятості проводять перевірки суб’єктів господарювання у випадках реорганізації, зміни місцезнаходження чи ліквідації підприємства [8]. Підставами для проведення позапланових перевірок органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, крім цих, є також зняття з обліку фізичної особи та недоїмка по сплаті страхових внесків [6].

Спеціальними підставами проведення позапланових перевірок органами Держпожбезпеки є:

1) доручення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України та рішення місцевих органів виконавчої влади стосовно посилення протипожежного захисту об’єктів та населених пунктів;

2) інформація про виникнення аварійних ситуацій, зміна або порушення технологічних процесів, а також вихід із ладу обладнання (отримана від юридичних та фізичних осіб, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування), які можуть спричинити безпосередню загрозу життю та здоров’ю людей, шкоду довкіллю і майну громадян та власників об’єктів; звернення фізичних та юридичних осіб зі скаргами на порушення їх прав і законних інтересів (бездіяльність) іншими юридичними чи фізичними особами, пов’язаними з невиконанням ними обов’язкових вимог пожежної безпеки, а також отриманням іншої інформації, яка підтверджується відповідними документами та доказами про наявність таких порушень (звернення, які не дозволяють установити особу, яка звернулася до органа Держпожбезпеки, не можуть бути підставою для проведення позапланової перевірки) [4].

Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” передбачає, що позапланові перевірки дотримання суб’єктами підприємницької діяльності пожежної безпеки не провадяться, якщо суб’єкт підприємницької діяльності уклав договір страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди [54]; а державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб’єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб’єктами вимог законодавства про захист прав споживачів [13].

Наявність схожих підстав для проведення позапланових перевірок суб’єктів господарювання, встановлених Законом № 877 із встановленими Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, розпорядженням АМК України № 182, наказами № 59 Міністерства з надзвичайних ситуацій України та № 339 Міністерства праці та соціальної політики України, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 36 між собою, наводить на висновок про можливість їх уніфікації і закріплення в одному законодавчому акті.

Багато спірних питань виникає при проведенні перевірок суб’єктів господарювання підрозділами Державної служби боротьби з економічною злочинністю [18]. Пункт 24 ст.11 Закону України “Про міліцію” [14] надає працівникам міліції право проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції. Так, у листі Міністерства внутрішніх прав України від 20.11.2007 р. № 18265/Св за підписом начальника слідчого управління В.Суслова зазначено, що: “Непідконтрольність Міністерству внутрішніх справ певних видів господарської діяльності не позбавляє мііцію від обов’язку виявляти і припиняти правопорушення в цих сферах” [18].

Аналіз чинного законодавства дозволяє констатувати, що:

по-перше, перевірки, які проводяться органами внутрішніх справ, не підпадають під предмет регулювання Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (і не лише входячи з положень ст. 2 цього Закону);

по-друге, система правового регулювання перевірок суб’єктів господарювання органами внутрішніх справ потребує нагального вдосконалення, у тому числі шляхом врахування положень наведеного вище Закону;

по-третє, вимагає нормативного закріплення практика спільних перевірок суб’єктів господарювання за участю органів внутрішніх справ (у випадках їх проведення за вимогами Міністерства внутрішніх прав України, Президента чи Кабінету Міністрів України) шляхом поглиблення міжвідомчої взаємодії і внесення питань, які цікавлять органи внутрішніх справ, до плану перевірки іншими органами.

Визначення періодичності та підстав для проведення перевірок, потребує регламентація і формальної сторони – оформлення документів, що надають право на проведення перевірки. Таким, згідно з положеннями Закону № 877, є наказ органу контролю, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Особливі вимоги до такого наказу встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. Такими є підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Крім іншого, позапланові податкові перевірки проводяться на підставі рішення суду. Так, згідно зі ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” орган ДПС, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб’єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду — інші відомості.

Суб’єкти господарювання наділені правом участі у розгляді цього питання. Відповідне повідомлення про місце, дату та час розгляду цього питання направляється на адресу суб’єкта господарювання не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Як зазначають О. Данилова, Т. Потапова і К. Ляпіна позапланові перевірки взагалі, повинні призначатись виключно на підставі рішення адміністративного суду [15, с. 15]. Таким чином, наведені положення доцільно застосувати до всіх суб’єктів контролю та проваджуваних ними позапланових перевірок, що відповідним чином закріпити у Законі № 877.

Другим важливим документом, який надає право на проведення перевірки суб’єкта господарювання, є посвідчення (направлення) на проведення перевірки, оформлене на підставі наказу і підписане керівником або заступником керівника органу державного контролю (із зазначенням прізвища, ім’я та по-батькові) і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

1) найменування органу державного контролю, що здійснює захід;

2) найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

3) місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

4) номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;

5) перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по-батькові;

6) дата початку та дата закінчення заходу;

7) тип заходу (плановий або позаплановий);

8) вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

9) підстави для здійснення заходу;

10) предмет здійснення заходу;

11) інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) [8].

Разом із цим, слід зазначити, що під час проведення позапланової перевірки з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Особливості оформлення такого направлення встановлені для проведення податкових перевірок. У них зазначається дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку [13].

При проведенні перевірок органами АМК готується наказ (розпорядження) про проведення перевірки, доручення та план проведення перевірки. У наказі затверджується склад комісії, яка буде проводити перевірку. Доручення Голови Комітету (державного уповноваженого Комітету, голови відділення) містить у собі вказівку про делегування голові та членам Комісії на час проведення перевірки підконтрольного суб’єкта визначених актами законодавства повноважень, а саме:

1) безперешкодно входити на підприємства, в установи, організації за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, потрібних для проведення перевірки;

2) вимагати усних або письмових пояснень посадових осіб і громадян;

3) вимагати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, таку, що є комерційною таємницею, у зв’язку з реалізацією своїх повноважень;

4) вилучати письмові та речові докази, зокрема документи, предмети чи носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а в разі, коли вилучити докази немає можливості, накладати арешт на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі;

5) залучати за погодженням з відповідними центральними та місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами й об’єднаннями їхніх спеціалістів, депутатів місцевих рад для проведення перевірки [5].

План проведення перевірки складається головою Комісії і затверджується посадовою особою, що видала наказ про проведення перевірки та створення Комісії, і має містити в собі: визначення завдань перевірки; визначення кола питань, які потрібно з’ясувати у ході перевірки; строки перевірки.

Законом № 877 передбачено, що органи державного контролю визначають переліки питань для здійснення планових заходів, залежно від цілей перевірки орган контролю має визначити питання, які є предметом перевірки. Враховуючи, що мета кожної перевірки є різною, такі переліки не можуть бути типовими, отже йдеться про підготовку ще одного документа для проведення перевірки – переліку контрольних питань. Але наведене положення в Законі сформульоване таким чином, що надання такого документу під час проведення перевірки не є обов’язковим. Із цього приводу в аналогічному законодавстві Таджикистану закріплено положення, згідно з яким контролюючий орган не має права перевіряти діяльність суб’єкта господарювання, якщо він не надав переліку контрольних питань. Зазначена норма сприятливо вплинула на відносини між контролерами та підконтрольними суб’єктами [10, с. 23 – 24].


Висновки

Останнім кроком підготовки проведення виїзних перевірок є повідомлення суб’єкта господарювання про таку перевірку. Зазначене повідомлення здійснюється не пізніше як за десять днів до дня здійснення контрольного заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного контролю. Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного контролю або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку.

Аналіз дій, спрямованих на підготовку до проведення перевірки, надає можливість виокремити певні структурні елементи у межах розглянутої стадії – відповідні етапи, кожний із яких складається з певного набору процесуальних дій, спрямованих на досягнення мети такого етапу. До них віднесено:

1) визначення необхідності і часу проведення перевірки (планування);

2) підготовка документів на перевірку – наказ, припис та план проведення перевірки (щодо перевірок органами АМК);

3) повідомлення підконтрольного суб’єкта про здійснення перевірки (виключно щодо планових перевірок).


Література

перевірка господарювання державний контроль

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавчими актами України у сфері ліцензування : Закон України від 19.02.2006 р. № 3370-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 22. – Ст. 184

2. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України від 19.06.2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.

3. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення : Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. № 30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.

4. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110

5. Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 4.12.1990 р. № 509-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.

6. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

7. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності : Указ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – Ст. 2.

8. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218

9. Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності, яка підлягає державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду : Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України від 24.09.2008 р. № 848 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 73. – Ст. 2453.

10. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність проведення планових заходів, пов’язаних з державним наглядом (контролем) за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) : Постанова Кабiнет Мiнiстрiв України від 21.05.2008 р. № 483 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 37. – Ст. 1238.

11. Про затвердження переліку органів ліцензування : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 200. – № 46. – Ст. 2001.

12. Про затвердження Порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції : Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1280 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 83. – Ст. 3081.

13. Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень : затверджено Наказом Державного комiтету стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї України № 679 від 27.11.2000 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2000 р. № 929/5150) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 51. – Ст. 2240.

14. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

15. Про захист прав споживачів : Закон України від 01.12.2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

16. Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку” : Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України від 26.07.1994 р. № 508. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=508-94-%EF

17. Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності : Указ Президента України від 15.07.2000 р. № 906/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1214.

18. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.

19. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16.04.1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

20. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1.06.2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

21. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

22. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.

23. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 5.04.2007 р. № 877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.

24. Про пожежну безпеку : Закон України від 17.12.1993 р. № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

25. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Ст. 44.

26. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

27. Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” : Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 р.

28. Про рекламу : Закон України від 3.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996 – № 39. – Ст. 181.

29. Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності : Указ Президента України від 03.02.1998 р. № 79/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 5. – Ст. 8.

30. Про ціни і ціноутворення : Закон України від 3.12.1990 р. № 507-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 52. – Ст. 650.

31. Пушкіна Н. М. Державний контроль і правова відповідальність в системі фінансово-господарської діяльності / Н.М. Плішкіна // Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні” (25-26 квітня 2002 р.). – Дніпропетровськ, 2002. – С. 224-225.

32. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення (основи загальної теорії держави і права) / Рабінович П.М. – К. : НМК ВО, 1992. – 100

Похожие материалы

Інформаційно-аналітична стадія процесу здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності
Стадія коригування та її місце у процесі здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності
Систематизація процедур державного контролю у сфері господарської діяльності та виділення стадій контролю
Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
Шляхи вдосконалення податкового контролю в сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності
Юридичні гарантії законності державного контролю у сфері господарської діяльності
Державний контроль
Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки
Проблеми суб’єкта злочину в сфері господарської діяльності
Облік зовнішньоекономічної діяльності