В основному, в судах усіх рівнів, що діють в Австралії, судді обіймають свої посади шляхом призначення. Австралійський вчена М. МакМердо вважає, що такий спосіб призначення на посади дає можливість створити певну незалежність суддів від «електорату», оскільки в цьому випадку не існує певної «маси людей», перед якою суддя повинен звітувати або нести моральну чи іншу відповідальність. Незалежність суддів від незаконного урядового втручання забезпечується законодавчим регулюванням способів впливу на суддів. Так, суддю може звільнити з посади лише Генерал-губернатор за поданням Палати Общин за наявності матеріалів щодо неможливості подальшого виконання суддею своїх обов’язків (порушення законодавства, зловживання повноваженнями, стан здоров’я тощо) [4].
Особливе місце в судовій системі Англії й Уельсу та в деяких інших країнах сім’ї загального права займає діяльність такої посадової особи як коронер, якого за повноваженнями можна відносити як до поліцейської, так і до судової систем. До посадових обов’язків коронера входить встановлення причин смерті у випадку, коли ця смерть настала при незрозумілих та загадкових обставинах, або раптово, або у випадках, коли відомо, що загибель особи мала насильницький характер.
Особливістю діяльності коронера є те, що після закінчення слідства по справі він передає її до спеціального так званого суду коронера, до складу якого зазвичай входить коронер та журі присяжних, обов’язком яких є визначення за власним розсудом причин смерті особи, але за певними колом справ коронер може виносити рішення самостійно.
Посада коронера є виборною [9, c. 264]. Впродовж тривалого часу коронера обирали на зборах всіх фригольдерів окремого графства, але починаючи з 1889 р. обрання коронера здійснює рада графства. Вимоги до особи, яка висувається на посаду коронера, не мають професійно-юридичного характеру. Крім високих моральних та інтелектуальних якостей до коронера висувається одна обов’язкова вимога, яка стосується наявності нерухомого майна в графстві, де він збирається займати посаду, а тому діяльність коронера є більш правовою, ніж юридичною.
Посада коронера не має вікових обмежень чи обмежень за терміном перебування на посаді. Зазвичай коронера обирають пожиттєво і зміщують із посади лише за умови неналежного виконання своїх обов’язків, зловживання ними, чи грубих порушень законодавства країни. Посада коронера є оплачуваною. Розмір плати не є фіксованим і встановлюється кожні 5 років радою графства, яка обирала коронера на посаду. [9]
Одним зі способів забезпечення неупередженості суддів є їхнє матеріальне забезпечення як на час роботи, так і після виходу на пенсію. Посадові оклади суддів відрізняються залежно від посади, яку вони обіймають, проте найнижча посада оплачується достойно. Наприклад, в Англії в середньому оплата праці судді за рік становить близько 98000 фунтів стерлінгів, а річна заробітна плата суддів Апеляційного або Високого суду зростає вже до 150–170 тисяч фунтів стерлінгів.
Матеріальне забезпечення судді після виходу ним на пенсію також досить велике як порівняно з іншими професіями, так і з суддями інших країн. Законодавче регулювання пенсійного забезпечення суддів забезпечується «Judicial Pensions Act» 1981 р. (Акт про пенсійне забезпечення суддів 1981 р.), згідно з яким суддя отримує право на пенсію, як правило, після досягнення суддею 70-річного віку, стажу роботи на посаді судді протягом 15 років і більше або внаслідок усунення від виконання обов’язків судді за станом здоров’я [1].
На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що в усіх країнах англо-американської правової сім’ї до суддів ставляться з більшою повагою в суспільстві, ніж до їхніх колег в романо-германській правовій сім’ї. Це пов’язано з тим, що судова влада англо-американської правової сім’ї більш незалежна від інших гілок влади та менше контролюється з їхнього боку. Так, особа, яка займає пост судді в країнах загального права, не підлягає стороннім перевіркам відомств, міністерств, підрозділів тощо. Ніхто не може переводити суддю з однієї посади на іншу як територіально, так і в межах однієї судової установи. Судді країн англо-американської правової сім’ї здебільшого підлягають лише контролю над їхньою діяльністю, який здійснюється судовою колегією, хоча її повноваження теж обмежені.
Для розвантаження професійних суддів від нескладних справ у країнах англо-американської правової сім’ї діє система суддів-магістратів або світських суддів. Судді-магістрати, в основному, за своєю освітою не обов’язково повинні бути юристами, оскільки між суддями і магістратами існує певна різниця, що виражається передусім у кількості та складності справ, які вони мають повноваження розглядати.
Основна маса кримінальних справ, що припадає на нетяжкі злочини, розглядається суддями-магістратами. Рішення, винесене ними, не є остаточним та може бути оскаржене до апеляційного суду. Відсутність професійних знань та вмінь компенсується за рахунок посад судових клерків, призначенням яких – надання порад щодо процедурних питань розгляду справи судді-магістрату, але які не можуть впливати на результат розгляду справи в суді. Так, А. Романов зазначає: «Діяльність мирових суддів забезпечують спеціальні службовці судового відомства – судові клерки. Ці службовці, звичайно, можуть мати відповідну професійну юридичну кваліфікацію, але вони зайняті лише адміністративними функціями» [4, с. 29].
Крім магістратів (світських суддів) у США існують ще посади рекордерів, якими є юристи, що виконують свої обов’язки протягом декількох тижнів на рік, представляють собою першу ланку (районну) судової системи. До рекордерів висувають вимоги обов’язкової практичної діяльності в якості солісітора чи баристера, а справедливість їхніх рішень забезпечується, зокрема, можливістю апеляції до професійного суду.
Одним зі способів забезпечення неупередженості суддів є їхнє матеріальне забезпечення як на час роботи, так і після виходу на пенсію. Посадові оклади у суддів, звичайно, залежать від посади, яку вони займають, але при цьому найнижча посада також вважається високооплачуваною відносно доходів представників інших професій на території Великобританії [7, c. 298].
Таким чином, суддівська діяльність як фундаментальна у своєму значенні для існування прецедентного права має здебільшого професійний характер, її властивостями є незалежність, неупередженість, справедливість розгляду найбільш суспільно значущих та складних юридичних справ. Інші ж категорії правопорушень та правових спорів розглядаються непрофесійними суддями. Проте справедливість рішень суддів різних рівнів реально забезпечується відповідними інституціями.
Дослідження взаємозумовленості суддівської діяльності та природи правових систем країн англо-американської правової сім’ї, а також форм та напрямків впливу діяльності суддів на становлення та перспективи їхнього розвитку дозволило виокремити деякі її своєрідні характеристики: незалежність від інших гілок державної та політичної влади; суттєвий вплив на основні структурні компоненти правової системи, зокрема, на джерела права, правову ідеологію, реалізацію суб’єктивних прав та юридичних обов’язків; поєднання в судовій системі професійних і непрофесійних, державних і громадських засад, постійних і тимчасових форм здійснення правосуддя; високий порівняно з іншими видами соціальної діяльності рівень престижності, суспільної поваги, гарантій, матеріального забезпечення тощо.
На відміну від суддівської діяльності, що локалізується в сфері здійснення правосуддя, адвокатська діяльність: спрямована на забезпечення прав суб’єктів не тільки при вирішенні юридичних справ у судах, але й в інших сферах їхнього існування; адвокати є представниками громадянського суспільства і знаходяться поза межами безпосереднього впливу державної влади, що зумовлює й особливості організації, контролю, забезпечення їхньої діяльності; домінуюче значення в захисті інтересів правозахисників, забезпеченні належного надання юридичних послуг, професійної (корпоративної, етичної) відповідальності адвокатів належить їхнім професійним організаціям; зважаючи на різноманітність її форм та методів, спільними є прагматична спрямованість, ситуативність, формування у студентів навичок казуального юридичного мислення, академічні свободи юридичних шкіл, їхня підконтрольність професійним організаціям юристів.
коронер магістрат правовий американський
Література
1. Костицький М.В. Українська політико-правова доктрина як основа реформування судових і правоохоронних органів / М.В. Костицький // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. – 1996. – Вип.1. – С. 21–27.
2. Костицький М.В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці / М.В. Костицький; І. А. Тимченко. Слово про колегу, товариша; відп. ред. Н.В. Кушакова-Костицька. – Чернівці: Рута, 2008. – 560 с.
3. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / М.В. Косюта. – Х., 2002. – 33 с.
4. Кох Х. Международное частное право и сравнительное правоведение / Х. Кох, У. Магнус, П. Винклер фон Моренфельс; пер. с нем. Ю.М. Юмашева. – М.: Междунар. отношения, 2001. – 480 с.