Характерними рисами корупції в Україні Концепцією подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності», затвердженій Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742, названі: 1) залежність рівня та форм корупції від загального стану формування демократичних інститутів; 2) несистемне, часто науково необґрунтоване реформування основних інститутів (адміністративні процедури, податкова система, регуляторна діяльність держави, розв’язання соціальних проблем тощо); 3) набуття корупцією ознак системного явища через ураження життєво важливих інститутів суспільства та перетворення її на функціонально важливий спосіб їх існування; 4) неефективність політичних ініціатив у сфері боротьби з корупцією; 5) зміцнення в суспільстві стереотипів терпимого ставлення до корупції, поєднання в масовій свідомості визнання суспільної шкоди корупції і готовності обирати корупційні шляхи розв’язання проблем, що призвело до нездатності громадян брати активну участь в антикорупційних діях; 6) ураження корупцією органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 7) слабкість інститутів громадянського суспільства [10].
Отже, ми проаналізували основні ознаки (риси) корупції як соціального явища і довели, що:
1. Корупція є постійним супутником влади, а її виникнення пов’язано із зародженням держави, отже, із утворенням державного апарату влади. Як невід’ємний атрибут суспільства та держави, корупція оформилась у сталі форми, що мають типовий характер. Вони охоплюють різні способи протиправного використання представником влади свого статусу для задоволення особистих або вузькогрупових потреб. Існуючи в суспільстві та будучи породженням суспільних відносин, корупція пронизує усі сфери суспільства. Як вірно наголошується в Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367, „жодна із соціально-політичних і економічних систем не має повного імунітету до корупції - змінюються лише її обсяги і прояви, а також її можливості, що визначається ставленням до неї держави і суспільства» [8].
2. Оглядовий аналіз історичного досвіду доводить, що проблема подолання зловживань та правопорушень, які сьогодні традиційно відносять до корупційних, існувала з моменту формування публічних органів з владною компетенцією.Про те, що корумповані відносини супроводжували державу споконвіку, свідчать пам’ятники культури, висловлювання відомих мислителів давнини, історичні факти [22, с.24].
3. Набуття корупцією ознак системного явища через ураження нею органів державної влади, органів місцевого самоврядування, життєво важливих інститутів суспільства та перетворення її на функціонально важливий спосіб їх існування. Як наголошується у Резолюції ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками від 1990 р., „проблеми корупції у державній адміністрації носять загальний та системний характер» [9, с. 65].
4. Корупція є однією з головних загроз для розвитку багатьох країн, оскільки вона заважає нормальному функціонуванню інститутів держави, охоплюючи як загальносоціальне, так і правове поле життєдіяльності суспільства. А в багатьох країнах світу, зокрема і в Україні вона визнана однією із загроз національним інтересам і національній безпеці України [9]. Вона загрожує верховенству права, підриває соціальну справедливість, вражає економічний розвиток і конкурентоспроможність країни на міжнародних ринках, послаблює моральні основи суспільства і ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів.
5. Корупція як соціальне явище змінюється разом із суспільством. При цьому її сутність залишається незмінною, змінюються лише види корупційних діянь та форми їх прояву. Зміни у структурі корупції та формі корупційних проявів у свою чергу детермінують відповідні зміни у суспільстві [22, с.38].
6. Характерним для корупції є зворотний взаємозв’язок із державними процесами, оскільки економічні, політичні, правові та соціальні процеси впливають на корупцію, а вона, відповідно, здійснює негативний вплив на них.
7. Корупція як соціальне явище пов’язана з іншими негативними, у тому числі криміногенними процесами. Насамперед, це стосується зв’язку корупції з організованою злочинністю та тіньовою економікою. Як соціальне явище вона не може бути викоренена в якійсь окремій державі чи на якомусь конкретному етапі розвитку соціально-політичної системи. У зв’язку з цим ми підтримуємо тезу про те, що „оптимальним у протидії корупції є: зменшення її обсягів та небезпечності; обмеження (локалізація) сфери обумовлення та поширення, взаємовпливу корупції та економічних, політичних, правових та інших соціальних явищ і процесів [2, с.10].
8. Головні зусилля у боротьбі з корупцією спрямовуються на реагування на окремі корупційні прояви, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм. Ефективна протидія корупції вимагає використання всього спектру заходів соціального впливу на поведінку суб’єктів суспільних відносин. Серед них на першому місці повинні бути передусім заходи профілактичного, попереджувального характеру, а репресивні заходи повинні використовуватись здебільшого за умов вчинення корупційних правопорушень.
Таким чином, різноаспектний характер причинного комплексу корупції та заходів щодо його усунення, які наводяться у правових актах дає змогу зробити узагальнюючий висновок про складність цього соціального явища, оскільки, незважаючи на значні наукові досягнення з питань протидії корупції, зокрема і нормативного закріплення її причинного комплексу, заходів щодо його усунення, вона залишається однією з найактуальніших проблем сучасності, оскільки здатна вражати різні види органів державної влади та напрямки їх діяльності, а завдана нею шкода стосується різних сфер життєдіяльності сучасної держави.
корупція насильницький корупціонер державний
Література
1.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
2.Мельник М.І. Корупція: проблеми визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – 1997. - №3 (10). - С.76-86.
3.Пундей Сар Дж. Боротьба з корупцією. Критичний огляд з аналізом міжнародного досвіду // Матеріали українсько-американського семінару „Проблеми економічного зростання: питання доброчесності». – Львів. – 1997. - С.12-18.
4.Мельник М.І. Відповідальність за хабарництво: історичний аспект // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1. – С. 138–154.
5.Йосифович Д. І. Історичні аспекти боротьби з корупцією (на прикладі Конституції гетьмана Пилипа Орлика 1710 р.) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2004. - №3. - С.286-291.
6.Зозуля Є. В. Боротьба міліції з корупцією у новітній історії української державності: історико-правовий аналіз // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2006. - № 2. - 2006. - С.46-56.
7.Политическая коррупция. Руководство (Справочник) / Под. ред. В.Т. Левайна. Нью-Бруксвик. – Оксфорд. – 1988. – 278 с.
8.Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367.
9.Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
10.Концепція подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності»: Затверджена Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742.
11.Пояснювальна записка до проекту Закону України „Про Антикорупційне бюро України». // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua.
12.Корупція в діяльності Державної автомобільної інспекції: результати соціологічного моніторингу: Монографія. - Х.: ХІСД, 2007. - 112 с.
13.Оцел В. В. Стан корупції у правоохоронних органах (за результатами соціологічних досліджень) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України . - 2004 . - № 6 . - С.28-35.
14.Сагула Т. По данным социологов, около 30 процентов жителей Украины хоть раз в жизни давали взятку // Факты. – 2000. – 16 августа.
15.Корупція в Україні: 2004 рік (погляд з 2008 року) / За ред. M.B. Буроменського, А.В. Сердюка. - Харків: Яшма, 2008. - 224 с.
16.Тимошенко В. А. Корупція, наркобізнес, організована злочинність в Україні: взаємозв’язок, взаємозалежність, засоби запобігання та протидії. - К.:Вид-во НА СБ України, 2004. - 101 с.
17.Виявлення слідчими органів внутрішніх справ корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією: Метод. рекомендації за матеріалами УМВС України в Дніпропетровській області. - Дніпропетровськ: Дніпропетр. юрид. ін-т МВС України, 2001. - 36 с.
18.Камлик М. І. Корупція в Україні. - К.: Т-во „Знання», 1998. - 188 с.
19.Грищенко М. В. Правові основи протидії корупції серед персоналу ОВС: наук.-практ. посіб. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005 . - 68 с.
20.Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: монографія. - К.: КНТ, 2008 . - 366 с.
21.Заброда Д. Г. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект): дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Заброда Дмитро Григорович. - Київ, 2005. - 233 с.
22.Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: дис. доктора юрид. наук: 12.00.08 / Мельник Микола Іванович. - Київ, 2002. – 424 с.