Згідно зі статутом, "American bar association" була призначена для "вдосконалення юриспруденції як науки, покращення управління правосуддям і створення єдиного законодавства в усій країні". З часом АВА дещо змінила свої напрямки діяльності, зокрема, у її сучасному статуті визначається, що діяльність асоціації спрямована на загальнонаціональне представництво професії юриста, службу суспільству шляхом удосконалення законодавства країни, поваги до закону, підтримання престижу професії адвоката [9]. На сучасному етапі членство в АВА не є обов'язковим для представників адвокатської професії, проте більшість правозахисників-адвокатів є членами даної організації та професійних організацій у своїх штатах.
У США не існує єдиної системи тарифів оплати послуг адвокатів. Оплата їхньої праці здійснюється напряму за домовленістю з клієнтом. Однією з найпоширеніших принципів оплати праці адвоката є погодинна. При цьому одна година роботи юриста – адвоката в оплаті може варіюватися від 25 до 500 доларів, залежно від складності справи, престижу та досвіду конкретного адвоката [3]. Наприклад, Кодекс професійної поведінки штату Вірджинія наводить перелік аспектів, які впливають на розміри адвокатських гонорарів. При цьому не наводяться конкретні цифри, а здійснюється перелік характеристик, які впливають на розмір оплати, зокрема: оплата повинна здійснюватися в розумних межах; оплата нараховується залежно від досвіду, репутації та можливостей адвоката, який супроводжує справу.
Згідно з цим актом, до обставин, які впливають на оплату праці входять: кількість допоміжного персоналу, яких залучено до справи, природа відносин між клієнтом та адвокатом, час, протягом якого співпрацюють клієнт та адвокат (на постійній основі чи разова справа) [11]. При представленні інтересів клієнта по цивільних справах, які пов'язані з певними матеріальними претензіями, оплата адвоката може здійснюватися в залежності від відсотка від суми претензії і виключно у випадку, коли справу буде виграно.
Розглядаючи оплату праці адвоката, слід зауважити, що не кожна людина може собі дозволити скористатися послугами приватного адвоката, а тому в США існує інститут державного захисника, тобто адвоката, послуги якого оплачує держава. У США також створено і діє інститут "юридичних клінік", де найбільш здібні особи, які навчаються на адвокатів, надають безкоштовні консультації та інші види правової допомоги. Останнім часом також практикується оплата витрат на адвоката державою у випадках, коли особа подає скаргу на державу і виграє дану справу [3].
Розглядаючи питання професійної діяльності будь-якої особи, передусім представників адвокатської професії, не можна оминути професійної (етичної) відповідальності адвоката. Так, кодекс професійної поведінки адвокатів штату Вірджинія визначає перелік проступків, за які адвокат несе професійну відповідальність, серед них можна виділити такі: порушення або спроба порушення кодексу професійної поведінки, або допомога третій особі порушити даний кодекс; скоєння злочину або проступку, який би міг заплямувати честь і гідність адвокатської професії в цілому; допомога судді або судовому працівнику в скоєнні порушень правил судової поведінки або іншому порушенні чинного законодавства.
Контроль за дотриманням вищенаведених правил покладається не тільки на професійні організації та інші контролюючі органи, але й на самих адвокатів, оскільки у вищенаведеному кодексі вказується, що адвокати при отриманні інформації про порушення професійних та інших норм будь-яким представником не тільки адвокатської професії, але й суддів та судових офіцерів, повинні доповісти про це відповідному контролюючому органу [21].
У кодексах США, крім конкретно передбачених проступків, досить часто використовуються більш загальні визначення дій, за які адвокат несе дисциплінарну відповідальність. Такими правопорушеннями є:
– поводження, пов'язане з нечесністю, шахрайством, обманом чи представленням у фальшивому світлі;
– поведінка, що є упередженою щодо правосуддя тощо [16, c. 155-156].
Такі визначення мають як позитивні, так і негативні сторони, оскільки, крім того, що вони дають більше можливостей для притягнення адвоката – порушника до відповідальності, також є можливість "підстроювання норми під порушника", тобто відповідні особи мають можливість розширити норму та притягувати до відповідальності й невинну особу.
У залежності від доведеності вини адвоката та ступеня вини відповідний дисциплінарний комітет визначає міру покарання, що може виявлятися як у штрафі або обов'язку публічно вибачитися, так і в забороні на адвокатську діяльність на певний строк та назавжди.
Підводячи підсумки, необхідно зазначити, що на відміну від суддівської діяльності, завданням якої є здійснення правосуддя, адвокатська діяльність спрямована на забезпечення прав суб'єктів не тільки при вирішенні юридичних справ у судах, але й в інших сферах їхнього існування. Адвокати є представниками громадянського суспільства, знаходяться поза межами безпосереднього впливу державної влади, що зумовлює й особливості організації, контролю, забезпечення їхньої діяльності, а також професійної підготовки.
У підтриманні престижу та належної якості юридичних послуг, наданні права на здійснення професійної практичної діяльності, забезпеченні "корпоративної" відповідальності юристів та соціального захисту, професійної підготовки визначальне місце належить різноманітним професійним організаціям адвокатів.
Важливою умовою набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності є професійна підготовка за всією різноманітністю форм та змісту якої в різних країнах англо-американської правової сім'ї; спільним є прагматична спрямованість, казуальність, формування у студентів навичок юридичного мислення, академічні свободи юридичних шкіл, підконтрольність професійним організаціям юристів.
Відповідальності юристів, порушенням норм етики, моралі тощо приділяють увагу як професійні організації, так і державні органи країн, оскільки вони зацікавлені в підтриманні престижу, законності в діяльності та належного рівня виконання своїх обов'язків та надання правових послуг населенню країни юристами – професіоналами. У зв'язку з цим контроль за їхньою діяльністю здійснюють як загальні органи управління юристами, так і спеціально створені органи, зокрема дисциплінарні трибунали або подібні до них.
Значущим фактором забезпечення професійної діяльності адвокатів є оплата праці. Як правило, в англомовних країнах відсутня єдина система тарифів оплати послуг адвокатів. Вона часто здійснюється безпосередньо за домовленістю адвоката (або солісітора у Великобританії) з клієнтом.
Одним із найпоширеніших видів оплати праці адвоката є погодинна. Існує також інститут державного захисника, тобто адвоката, послуги якого оплачує держава. У США є інститут "юридичних клінік", де надаються безоплатні консультації та правова допомога. Останнім часом практикується оплата витрат на адвоката державою у випадках, коли особа подає скаргу на державу і виграє дану справу.
Література
1. Марченко М.Н. Основные источники англосаксонского права: понятие, прецедент / М.Н. Марченко // Вестн. Моск. гос. ун-та. – 1999. – №4. – С. 26–41. (Серия 11. Право).
2. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира / М.Н. Марченко. – М. : ИКД Зерцало-М, 2001. – 400 с.
3. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. Учебник для юридических вузов / М.Н. Марченко. – М : Изд-во "Зерцало", 2001. – 560 с.
4. Меморандум "Про концептуальні положення щодо реформування законодавства про адвокатуру, погоджені Спілкою адвокатів України та Асоціацією правників України" від 29 лютого 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS7413.html
5. Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: Учеб. пособие / Л.А. Микешина. – М. : Прогресс–Традиция МСПИ: Флинта, 2005. – 464 с.
6. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.10 "Судоустрій; прокуратура та адвокатура"/ М.І. Мичко. – Х., 2002. – 38 с.
7. Мірошниченко М.І. Генезис національних правових систем: теоретико-методологічний аспект: Монографія / М.І. Мірошниченко. – К. : Університет "Україна", 2007. – 271 с.
8. Молдован В.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібн / В.В. Молдован, А.В. Молдован. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
9. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права (Предмет, система и функции науки) / П.Е. Недбайло. – К. : Изд-во "Вища школа", 1971. – 160 с.
10. Нерсесянц В.С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции / В.С. Нерсесянц // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 5–15.
11. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов / В.С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2005. – 656 с.
12. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень" / Ю.М. Оборотов. – О., 2003. – 38 с.
13. Оборотов Ю.Н. Месторазвитие в пограничной (евразийской) цивилизации как основа правового развития Украины / Ю.Н. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – Вип. 45 / ред. кол. С. В. Ківалов (гол. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 7–11.