Незважаючи на досить значну поширеність думки про те, що економічна міць сама по собі дозволяє вирішувати всі проблеми, у тому числі й у сфері прийняття рішень владними органами, не у всіх випадках фінансова складова ресурсів є найголовнішою.
Особливу роль в лобіюванні набула інформація – юридична, технічна, політична: перевагою користаються організовані групи, здатні надати відповідну інформацію в потрібній стадії процесу конкретним особам, що приймають рішення. Найчастіше цей процес, у свою чергу, залежить від кваліфікації й особистих зв’язків персоналу і/чи лобістів-добровольців, що здійснюють лобістські дії. З оцінкою значущості чисельності членів справа стає складнішою, оскільки організації одночасно володіють суперечливими, як сильними, так і слабкими сторонами.
Таким чином, усі ресурси організованих інтересів взаємозалежні, успіх лобіювання залежить від їхнього поєднання.
Необхідно зазначити, що відкритість і прозорість процесу розробки й прийняття політичних рішень, є важливими умовами ефективності лобіювання, а у випадку їхньої відсутності загострюється нерівність зацікавлених груп, значно збільшується роль фінансових ресурсів, у лобіюванні створюється сприятливе середовище для корупції.
Література
1. Малько А. Лоббизм // Общественные науки и современность. – 1995. – №4. – С. 58–65.
2. Нещадин А.А. Лоббизм в России: этапы большого пути [Доклад] Рос. союз промышленников и предпринимателей. – М.: Эксперт. ин-т., 1995. – 39 с.
3. Нагайчук А.Ф. Политический лоббизм: понятие, механизмы, роль заинтересованных групп: Автореф. дис. канд. соц. наук: 22.00.05 / Кемеровский гос. ун-т. – Кемерово, 1999. – 17 с.