Суперечливі процеси, що відбуваються в економічній та соціальній сферах країни, зумовили виникнення таких факторів, як невпинне зростання інфляції; безробіття; низький життєвий рівень населення.
Одним з найбільш негативних впливів, що спричиняє розлад в економіці, є інфляція. На сучасному етапі економічного розвитку держави відбулося стрімке зростання інфляційних процесів. За статистичними даними, у перші роки незалежності інфляція в Україні становила: у 1991 році – 91,0%, у 1992–1210,0%, у 1993 – 4734,0%, а за останні 15 років рівень інфляції зріс майже на 100% [160, с. 70]. Наприклад, у 2007 році інфляція перевищила 1%, через рік у березні 2008 року вона становила 4%, квітні 2008 – 3,1%, травні 2008 – 1,5%. Таке інфляційне зростання викликає занепокоєння, адже воно, як правило, призводить до загострення кризових явищ в економічній, соціальній та політичній сферах.
За інформацією Міністерства економіки України, інфляцію провокує зростання цін на продукти харчування, які становлять 52% споживчого кошика українця [9]. А це в свою чергу створює підґрунтя для формування злочинної поведінки не тільки дорослих, а й неповнолітніх злочинців.
З метою емпіричного дослідження особливостей злочинної поведінки осіб, які вчиняють статеві злочини щодо неповнолітніх у сучасній Україні, нами було проведено аналіз судової практики, а також анкетування 400 засуджених, які відбувають покарання за статеві злочини у Павлоградській виховній колонії Дніпропетровської області, Дубенській виховній колонії Рівненської області, Березанській виправній колонії Київської області (надалі – анкетування засуджених). Аналіз емпіричного матеріалу засвідчує, що у 85% засуджених формування злочинної поведінки відбувалося під впливом нестабільного соціально-економічного становища сім'ї та мікросередовища, де вони проживали. Погане харчування, неналежне забезпечення необхідними речами у побуті, відсутність коштів на догляд за своєю зовнішністю, а також прагнення протиправно заволодіти засобами мобільного зв’язку та іншими предметами електроніки створило умови для формування у засуджених насильницької поведінки. Так, за даними Державної судової адміністрації, до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у сфері статевої свободи та недоторканності, жертвами яких стали неповнолітні, було притягнуто 5675 осіб, вироки щодо яких вступили в законну силу, та які відбували покарання з 2001 по 2007 рік. Наведені статистичні дані свідчать про зростання стану злочинності у сфері статевих відносин на 1,5% [8].
Наступною умовою досліджуваної категорії злочинів є безробіття. На жаль, вплив на злочинність детермінант, що пов’язані з матеріальним становищем особи, вітчизняна статистика до останнього часу не враховувала. У той же час західні експерти підрахували, що кожний додатковий процент безробіття обертається для суспільства зростанням смертності на 2%, кількості самогубств – на 4,1%, вбивств – на 5,7% [9, с. 3].
Викликають занепокоєння і результати аналізу проведеного нами анкетування серед засуджених осіб, які відбувають покарання за злочини, передбачені ч. 3 ст. 152 КК, ч. 2 ст. 153 КК, ст. 156 КК України, за якими 75% опитаних осіб, що вчинили статеві злочини, не мали постійного місця проживання та ніде не працювали. Поряд з цим, слід відмітити, існує негативна тенденція щодо вчинення статевих злочинів проти неповнолітніх, відповідно до якої спостерігається значна активність однієї з наймолодших груп непрацюючого населення, вік яких становить від 14 до 17 років. Наприклад, за даними Державної судової адміністрації, у 2007 році кількість неповнолітніх осіб, що скоїли злочини, передбачені ч. 3, 4 ст. 152 КК України, які не працювали і не навчались, становила 18 осіб з 52 тих, хто вчинив статеві злочини щодо неповнолітніх. При цьому 25 осіб – це учні шкіл, ліцеїв, коледжів, гімназій [7. Так, неповнолітні У., С. достовірно знаючи, що Г. є малолітньою, попередньо домовилися між собою про її зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Засудженні погрожували Г. застосувати фізичне насильство і змушували її іти в підвал будинку. Г., усвідомлюючи їх намір, відмовилась виконати їх вимоги, після чого С. почав бити Г. Застосувавши фізичне насильство, неповнолітні злочинці подавили волю Г та силою завели її в підвал будинку, де здійснили задумане [12].
Вивчення судової практики підтвердило, що 189 з 350 осіб, які вчинили досліджувані нами злочини, проживали у безробітних сім’ях, 52 особи мали проблеми із працевлаштуванням. Відсутність спеціальної освіти, навичок та бажання займатися трудовою діяльністю, відсутність робочих місць за пропозицією, зумовили наявність у досліджуваної категорії злочинців 24 годин вільного часу. В результаті цього непрацевлаштованими залишились як 48% дорослих, так і 98% неповнолітніх, засуджених за зґвалтування. Слід зазначити, що у 50% засуджених осіб за ч. 3 ст. 152 КК, ч. 2 ст. 153 КК, ст. 156 КК відбулося формування злочинної поведінки під впливом безробіття. Неповнолітні ґвалтівники виправдовували себе безпритульністю та відсутністю батьківської опіки. Дорослі ж ґвалтівники мотивували формування своєї злочинної поведінки тим, «що не було чим зайнятись» або «не було куди себе подіти», або ще більш цинічно – «так вийшло» (з матеріалів нашого анкетування засуджених).
Отже, негативні наслідки, спричинені безробіттям, а саме соціально-економічна незахищеність населення, відсутність батьківської опіки неповнолітніх жертв, зґвалтування та інші, українське суспільство не подолало, а це і надалі впливає не тільки на рівень насильницької злочинності, а й загалом на злочинність у державі.
Далі розглянемо наступний соціально-економічний чинник, що впливає на формування і прояв комплексу сваволі та ілюзій у вигляді статевих злочинів щодо неповнолітніх. Ним є низький життєвий рівень населення. Таке становище зумовлюють зазначені фактори, такі як інфляція та безробіття.
Найдеструктивнішими чинниками, що впливають на суспільство в цілому, а також на криміногенну ситуацію зокрема, є соціально-економічні. Кризовий стан економіки, послаблення соціального захисту населення з боку держави призвело до зростання кількості безробітних, особливо серед молоді, і як наслідок – до зниження життєвого рівня переважної більшості громадян, майнового розшарування суспільства і посилення антагонізму між різними верствами населення [6, с. 68].
На думку сучасних кримінологів, зменшення рівня злочинності прямо пов’язане із розв’язанням проблеми поліпшення матеріальних умов життя людей. Так, В.А. Серебрякова вважає, що саме «фактор матеріального забезпечення об’єктивно розкриває можливості виникнення суперечностей, у тому числі тих, які призводять до антигромадських форм поведінки. Уявляється, що вибір того чи іншого типу поведінки залежить від наявних у розпорядженні суб’єкта можливостей задоволення своїх потреб, що визначаються його моральною позицією» [12, с. 36]. Цю тезу підтверджують і дані нашого дослідження, згідно з якими велику кількість злочинів вчиняють особи без постійного місця проживання чи постійної роботи, які знаходяться за межею бідності. Відповідно до даних Державної судової адміністрації за 2001–2007 роки за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152 КК, ч. 2 ст. 153 КК, ст. 156 КК України, відбували покарання 5675 осіб, з них без постійного місця проживання чи постійної роботи – 1268 осіб та 785 осіб (включно з особами 14–18 років), які знаходяться за межею бідності [3].
Скрутне матеріальне становище переважної більшості населення, відсутність перспективи на майбутнє, недоступність отримання освіти, не розробленість ефективних форм соціальної підтримки молоді, значна поляризація у рівні забезпеченості різних категорій населення об’єктивно призводять до переоцінки моральних цінностей як молоддю, так і дорослим населенням, до трансформації уявлень про матеріальні статки, коли на перше місце виходить психологія споживання та правового нігілізму. Зайнята у виробництві частина населення також не завжди спроможна задовольнити елементарні потреби в повноцінному харчуванні, оскільки середня заробітна плата фактично не відповідає прожитковому мінімуму. За таких умов прагнення до швидкого збагачення штовхає людей на пошуки додаткових засобів існування, якими нерідко стають злочинні форми поведінки [6, с. 112].
У процесі дослідження нами виявлено, що 60% осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх, мали низький прожитковий рівень або виховувались у соціально незахищених сім'ях. Таким чином, низький прожитковий рівень – це та умова, яка в сукупності з іншими умовами може спричинити злочинну поведінку особи.
Ще однією умовою формування злочинної поведінки особи, яка вчинила статеві злочини щодо неповнолітніх, є низький рівень культури в суспільстві, результатом якого стала підміна моральних цінностей у суспільстві та викликана нею сексуальна свобода.
Підміна моральних цінностей у суспільстві – це фактор, що руйнівним чином впливає на рівень соціальної культури в суспільстві. Перехід до ринкової економіки призвів до того, що держава не фінансує (або вкрай незадовільно фінансує) культурну сферу життя. Усе це призвело до того, що рівень життя став важливішим за духовні цінності. Виховання кращих рис людини, таких як доброта, чесність, благородство, повага до людської особистості [12, с. 67], культура інтимного життя відійшли на другий план, натомість нав’язуються ті ідеали, серед яких немає місця вічним цінностям. Критичність ситуації полягає в тому, що така негативна тенденція згубно впливає на нормальні життєві установки людини.
Аналіз проведеного анкетування серед досліджуваної категорії злочинців виявив, що майже у 80% засуджених відбулась підміна моральних цінностей. Повага до людини проявляється у них тільки за класом авторитету співкамерників і зовсім відсутня культура інтимного життя. Так, за даними Державної судової адміністрації, у 2001–2007 роках за одностатеве насильство щодо неповнолітніх було засуджено 1874 осіб, з них 634 особи вчинили статеві злочини повторно, 23 особи – у місцях позбавлення волі [7].