Смекни!
smekni.com

Змішана кримінальна юрисдикція Спеціального суду по Сьєрра-Леоне (стр. 3 из 4)

Стаття 2 Статуту «Злочини проти людяності» передбачає, що Спеціальний суд повноважний здійснювати судове переслідування осіб, відповідальних за такі злочини, коли вони відбуваються в рамках широкомасштабного чи систематичного нападу на будь-яке цивільне населення: a) убивство; b) винищування; c) поневолення; d) депортація; e) ув'язнення; f) катування; g) зґвалтування, навернення в сексуальне рабство, примус до проституції, примусова вагітність і будь-які інші форми сексуального насильства; h) переслідування за політичними, расовими, етнічними чи релігійними мотивами; і) інші нелюдські діяння.

Відповідно до статті 3 Статуту, Спеціальний суд повноважний здійснювати судове переслідування осіб, котрі вчинили чи наказали вчинити серйозні порушення статті 3, загальної для Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, і Додаткового протоколу II до них від 8 червня 1977 року. Такі порушення включають: a) зазіхання на життя, здоров'я і фізичне чи психічне благополуччя осіб, зокрема вбивство, а також жорстоке поводження, як, наприклад, катування, каліцтва чи будь-які форми фізичного покарання; b) колективні покарання; c) узяття заручників; d) акти тероризму; e) зазіхання на людську гідність, зокрема образливе і принижуюче поводження, зґвалтування, примус до проституції та будь-які форми непристойного нападу; f) мародерство; g) осуд і застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином заснованим судом, що надає всі судові гарантії, які визнані як необхідні цивілізованими народами; h) погрози вчинення кожної з перерахованих вище дій.

Стаття 4 Статуту Спеціального суду («Інші серйозні порушення міжнародного гуманітарного права») встановлює, що Спеціальний суд повноважний здійснювати судове переслідування осіб, котрі вчинили такі серйозні порушення міжнародного гуманітарного права: a) навмисні напади на цивільне населення як таке чи окремих осіб, котрі не беруть особистої участі у воєнних діях; b) навмисні напади на персонал, об'єкти, матеріали, підрозділи чи транспортні засоби, задіяні в наданні гуманітарної допомоги чи в місії з підтримки миру відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, поки вони мають право на захист, яким користаються цивільні особи чи цивільні об'єкти з міжнародного праву збройних конфліктів; c) призов і вербування дітей, котрі не досягли 15-літнього віку, у збройні сили чи групи з метою їх використання для активної участі у воєнних діях.

Предметна юрисдикція Спеціального суду також поширюється на злочини за законодавством Сьєрра-Леоне.Хоча більшість зі злочинів, вчинених під час конфлікту в Сьєрра-Леоне протягом відповідного періоду часу, регулюються положеннями міжнародного права, викладеними у статтях 2 – 4 Статуту, звертання до права Сьєрра-Леоне відбувається у випадках, коли якась конкретна ситуація – чи той, чи інший її аспект – розглядається як нерегульована чи недостатньо регульована міжнародним правом.

Відповідно до статті 5 («Злочини за законодавством Сьєрра-Леоне»), Спеціальний суд повноважний здійснювати судове переслідування осіб, котрі вчинили такі злочини за законодавством Сьєрра-Леоне: а) правопорушення, зв'язані з наругами над дівчинками відповідно до Закону про запобігання жорстокому поводженню з дітьми, 1926 року: і) наруги над дівчинками, котрі не досягли 13-літнього віку; ii) наруги над дівчинками у віці від 13 до 14 років; iii) викрадення дівчинок з низинними цілями; b) правопорушення, зв'язані з безглуздим руйнуванням майна, відповідно до Закону про навмисне заподіяння шкоди 1861 року: і) підпал житлових будинків з будь-якими особами, котрі перебували в них; ii) підпал громадських будинків; iii) підпал інших будинків.

Застосовність двох систем права має на увазі, що елементи злочинів регулюються відповідною нормою міжнародного чи національного права і що правила доведення розрізняються в залежності від характеру злочину як загальнокримінального чи міжнародного. У цьому зв'язку у статті 14 Статуту передбачено, що Правила процедури і доведення Міжнародного кримінального трибуналу по Руанді застосовуються mutatis mutandis для проведення юридичних процесів у Спеціальному суді й що судді можуть вносити в них поправки чи приймати додаткові правила в тому разі, коли застосовні правила не передбачають будь-яку конкретну ситуацію. При цьому вони можуть керуватися, у міру необхідності, Законом про кримінальний процес Сьєрра-Леоне 1965 року.

У даний час Спеціальний суд є повною мірою функціонуючим органом. Він розпочав роботу в липні 2002 року після підписання 16 січня 2002 року Угоди між Організацією Об'єднаних Націй і урядом Сьєрра-Леоне про заснування Спеціального суду по Сьєрра-Леоне. Відтоді була пророблена велика робота. Були підготовлені й затверджені 13 обвинувальних висновків, почалися судові розгляди. У грудні 2003 року обвинувальні висновки проти двох колишніх обвинувачуваних відкликані через їх смерть, внаслідок чого залишилося 11 обвинувальних висновків. Хоча Обвинувач зазначав можливість появи додаткових обвинувальних висновків, їх число буде надзвичайно обмеженим і, як видно, тими, хто вже притягнутий до суду.

До початку судових процесів обвинувачувані подали ряд попередніх клопотань. У багатьох з них порушувалися важливі питання, що стосуються юрисдикції Спеціального суду, і ці клопотання вирішувала Апеляційна камера. До них належали, зокрема, питання про те, чи не суперечить заснування Спеціального суду Конституції Сьєрра-Леоне і положенням про амністію Ломейської угоди, чи мав Чарльз Тейлор право на імунітет, чи було вербування дітей-солдатів злочином у відповідний період. Інші попередні клопотання, що не стосувалися питань юрисдикції, і клопотання, що Судова камера не вважала за потрібне передавати Апеляційній камері, розглядала Судова камера.

При заснуванні Суду передбачалося, що тривалість його функціонування, на відміну від часової юрисдикції, буде визначатися з урахуванням таких обставин, як укладення подальшої угоди між сторонами по завершенні його судової діяльності, наявність ознак того, що місцеві суди знайшли здатність узяти на себе кримінальне переслідування в інших справах, чи відсутність ресурсів. Пізніше Генеральний секретар заявив, що три роки є «мінімальним терміном, необхідним для проведення розслідування, переслідування і судового розгляду стосовно дуже обмеженого числа обвинувачуваних». Резолюцією 58/284 Асамблеї від 8 квітня 2004 року Генеральна Асамблея просила Генерального секретаря рекомендувати Спеціальному суду по Сьєрра-Леоне прийняти стратегію завершення своєї роботи. Така стратегія була подана Раді Безпеки і Генеральній Асамблеї на її п'ятдесят дев'ятій сесії .

Завершення мандата Спеціального суду буде здійснюватися в два етапи. На етапі завершення роботи Спеціальний суд звертатиме свою основну діяльність за допомогою винесення остаточних судових рішень стосовно всіх обвинувачуваних і переведення засуджених, які перебувають під вартою, у відповідні в'язниці, що знаходяться на території Сьєрра-Леоне чи за її межами, для відбування покарань. Одночасно буде поступово завершатися адміністративна і допоміжна діяльність Спеціального суду і проводитися скорочення персоналу, а також передача чи продаж будинків і устаткування. Потім, на етапі після завершення роботи, Спеціальний суд продовжить вжиття ряду «залишкових заходів» після того, як припинить своє існування в його нинішній формі і статусі.

У Стратегії завершенні роботи говориться, що, «хоча Спеціальному суду відомо, що міжнародне співтовариство в принципі виходить з того, що робота цієї установи має завершитися протягом трьох років, однак, навіть якщо всі наявні в даний час обвинувачувані стануть перед Спеціальним судом, властива судовим процесам непередбачуваність утрудняє оцінку того, як незабаром удасться завершити всі судові процеси. Потреба в забезпеченні судової ефективності й оперативності судових процесів має задовольнятися з урахуванням вимог забезпечення судової об'єктивності й належного відправлення правосуддя.

Особливого значення в цьому зв'язку набуло питання забезпечення стабільного фінансування, для того щоб Спеціальний суд міг поступово починати виконання стратегії завершення роботи. Відповідно до угоди витрати Спеціального суду мають покриватися за рахунок добровільних внесків міжнародного співтовариства. Однак держави-донори виявилися не готові фінансувати Спеціальний суд в обсязі, що передбачався, і в травні 2005 року не було відоме, чи буде Спеціальний суд мати у своєму розпорядженні кошти після грудня 2005 року. У цьому зв'язку, починаючи із січня 2006 року, будуть потрібні альтернативні джерела фінансування на 2006 рік, а також на етап після завершення його мандата. Як бачимо, Суд стикнувся з труднощами фінансового й адміністративного порядку.