Смекни!
smekni.com

Причини та підстави невиконання та нереалізації актів Конституційного Суду України (стр. 6 из 6)

Відсутність правових механізмів прямого впровадження рішень КСУ ще не дає можливості ухилятися від їх виконання. Як зазначено в Рішенні КСУ № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 р., у справі про порядок виконання рішень КСУ закладено правову позицію, згідно з якою, відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», у разі необхідності КСУ може визначати у своєму рішенні, висновку порядок і терміни його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язок забезпечити виконання цього рішення, висновку. Крім того, КСУ відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону може визначити у своєму рішенні додаткові заходи, пов’язані з порядком його виконання, вказавши на терміновість чи обов’язки щодо його забезпечення. Зазначене означає, що наявність чи відсутність у рішенні, висновку КСУ додаткових приписів щодо дій, пов’язаних з їх виконанням, не скасовує і не відміняє загальної обов'язковості їх виконання.

Проблеми виконання рішень КСУ потребують нагального вирішення, однак без ґрунтовного аналізу причин їх невиконання це неможливо. Причини невиконання рішень КСУ можна умовно розділити на: доктринальні, політичні, інституційні, законодавчі, інформативні.

Для того щоб КСУ належним чином функціонував, а його рішення виконувалися, у першу чергу потрібні такі владно-політичні складові: (1) наявність політичної волі щодо функціонування суду конституційної юрисдикції та судової системи загалом; (2) посилення координації дій усіх органів державної влади, які повинні покласти в основу своєї діяльності дотримання прав і свобод людини; (3) усунення суб’єктивних причин, які впливають на процес формування складу КСУ, чинять перешкоди в цьому процесі, призводять до недієздатності суду, впливають на незалежність суддів або ставлять під сумнів легітимність судді; (4) підвищення рівня демократії в Україні; (5) стабільний політичний і соціально-економічний розвиток держави; (6) підвищення рівня правової свідомості та правової культури суб’єктів конституційно-правових відносин.

Для того щоб рішення КСУ виконувалися вчасно, треба висунути низку вимог і до діяльності самого КСУ. Так, Рішення КСУ та закладені в них правові позиції повинні бути чіткими й зрозумілими для суб’єктів, які їх виконуватимуть, і не містити у своїх положеннях неоднозначностей, які теж вимагатимуть додаткового роз’яснення чи тлумачення або приводитимуть до розгляду аналогічних за змістом справ. Рішення КСУ повинні бути винесені в межах його компетенції, вони не повинні створювати через тлумачення нові норми чи заповнювати правові прогалини в правових актах, бо зазначене ставить під сумнів легітимність таких правових позицій КСУ, закладених у мотивувальній або резолютивній частинах його актів.

У своїх рішеннях КСУ повинен частіше користуватися наданим йому правом визначати порядок і строки виконання рішення, покладати на відповідні державні органи обов’язок щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, вимагати від відповідних органів підтвердження виконання рішення або додержання висновку КСУ, визначати наслідки прийняття рішення, заходи, пов’язані з порядком виконання, звертати увагу на терміновість виконання рішення тощо. Цими своїми правами КСУ користується вкрай рідко. Так, із прийнятих 212 рішень і висновків станом на 1 квітня 2009 р. лише у двох рішеннях визначено суб’єктів чи форми виконання рішення.


Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року №2222-IV. Издательство «Юридическая практика», 2006.

2. Закон України «Про Конституційний Суд України» від Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Ст. 272; 2006. — № 41. — Ст. 355; 2006. — 42. — Ст. 383; Офіційний вісник України. — 2009. — № 36. — Ст. 1220.

3. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — Ст. 44.

4. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 6. — С.18

5. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. Посіб [для студ. вищ. навч. закл. ] / В. Е. Теліпко — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 568 с.

6. Законодавство України про виконавче провадження: Наук.-практ. комент. — К., 2001. — 320 с. - С. 35.

7. Барри Д. Конституционный суд России глазами американського юриста // Государство и право. — 1993. — №12. — С. 76–87.

8. Бринцев В. Належне виконання рішень Конституційного Суду України як одна з головних складових ефективності конституційного судочинства // Вісник Конституційного Суду України. – №2. – 2007. – С.77 – 85.

9. Васильєв Г. Деякі законодавчі аспекти проблеми виконання рішень Конституційного Суду України // Юстиніан. — 2002. — № 6. — С. 2–30.

10. Євграфов П. Б. Виконання рішень Конституційного Суду є обов’язком кожного // Юридичний журнал. — 2003. — № 5 (11). — С. 112–115.

11. Євграфов П. Б. Вплив Конституційного Суду України на формування громадянського суспільства і правової держави // Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 5. — С. 41.

12. Заява Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) стосовно призначення суддів Конституційного Суду України від 16 грудня 2005 р.

13. Івановська А. Актуальні питання забезпечення виконання рішень Конституційного Суду України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХIII регіонально-науково- практичної конференції. 8–9 лютого 2007 р. — Л.: Юрид. ф-т Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. — С. 167–169.

14. Івановська А. До питання про обов’язковість виконання рішень Конституційного Суду України органами державної влади // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права, 15–16 травня 2008 р. — Хмельницький, 2008. — № 3 (I). Спец-випуск. — С. 460–463.

15. Кудрявцев Ю. В. Конституционный Суд России: опыт и проблемы // Государство и право. — 1994. — № 1. — С. 135.

16. Лазарев Л. Исполнение решений Конституционного Суда РФ // Журнал российского права. —2002. — № 9. — С.17.

17. Маркуш М. Шляхи підвищення ефективності виконання рішень Конституційного Суду України: теоретичні та практичні аспекти // Вісник Конституційного Суду України. – №5. – 2009. – с.76 -88.

18. Проблемні питання конституційного судочинства // Правовий тиждень. - №24(150) 16 червня 2009 р. - http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1186

19. Селіванов А. О. Законодавча влада і конституційне правосуддя в Україні // Право України. — 2009. — № 5. — С. 23–29.

20. Селіванов А., Євграфов П. Вирішальне слово — за Конституційним Судом: діалог постійного Представника Верховної Ради у Конституційному Суді України, д-ра юрид. наук, проф. А. Селіванова і заступника голови Конституційного Суду України, канд. юрид. наук, доцента П. Євграфова // Людина і влада. — 1999. — № 8–10. — С. 28–32.

21. Сергієнко Н. Вплив Рішень Конституційного Суду України на правозастосовчу практику судів спеціалізованої юрисдикції // Вісник Вищого арбітражного суду України. — 2000. — № 4. —С. 138–140.

22. Тацій В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національні процесуальні процедури (до 50-річчя Конвенції про захист права людини і основоположних свобод) // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — № 4.

23. Функціонування судової гілки влади: проблеми та шляхи підвищення ефективності // http://www.niss.gov.ua/Monitor/April/5.htm

24. Чубар Л. Обов’язок державних органів виконувати рішення Конституційних судів // Вісник Конституційного Суду України. — 2001. — № 5. — С. 58.