- витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати її слідчому, а також передавати справу від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об’єктивного розслідування справи;
- доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у провадженні слідчих органів прокуратури;
- санкціонувати: обшук службових чи інших приміщень, виїмку документів, що становлять державну таємницю; відсторонення обвинуваченого від посади; затверджувати постанови: про ексгумацію трупа, про встановлення строку ознайомлення з справою, про відміну запобіжного заходу, про застосування певних заходів безпеки;
-продовжувати строк розслідування;
- порушувати, відмовляти у порушенні та закривати порушені кримінальні справи;
- затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;
- змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;
- давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру;
- давати згоду або подавати самому до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, передбаченим законом.
Для забезпечення дієвості прокурорського нагляду закон зобов’язує слідчого і орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних рішень, протокол затримання підозрюваного та про факт і наслідки обшуку, здійсненого без санкції прокурора.
Прокурор розглядає скарги учасників процесу на незаконні дії або рішення слідчого чи особи, яка провадить дізнання. Протягом трьох діб щодо скарги на дії слідчого та десяти діб щодо скарг на дії органу дізнання прокурор зобов’язаний розглянути скаргу і надати відповідь особі, що звернулась зі скаргою.
Одержавши справу з обвинувальним висновком, прокурор має ретельно її вивчити, перевірити дотримання передбаченої процесуальної форми як при провадженні окремих слідчих та інших процесуальних дій, так і при досудовому провадженні в цілому, забезпечення при цьому захисту прав і свобод людини. Протягом п’яти діб прокурор повинен прийняти одне з передбачених ст.229-231 КПК рішень, а саме: 1)затвердити обвинувальний висновок та направляє справу до суду; 2)складати новий обвинувальний висновок; 3)змінити обвинувачення; 4)закрити справу; 5)повернути справу на додаткове розслідування зі своїми письмовими вказівками. Якщо прокурор або його заступник не згоден з обвинувальним висновком, він вправі скласти новий обвинувальний висновок.
У разі необхідності змінити обвинувачення прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.
* * *
А)Підсудність
З’ясування підсудності – це питання, яке вирішується в першу чергу при розгляді справи.
Підсудність – сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний судовий орган, компетентний провадити як суд першої інстанції судовий розгляд кримінальної справи по суті пред’явленого обвинувачення і винести вирок.
Визначити підсудність означає з’ясувати, який саме суд має розглянути конкретну справу.
Підсудності присвячена глава 2 КПК(ст..33-42). Щодо видів підсудності, то можна виділити наступні:
1. предметна(родова) підсудність, тобто підсудність, за якою визначається, який саме суд розглядатиме справу, як суд першої інстанції;
2. персональна підсудність(в залежності від суб’єкта злочину і його службового стану)
3. територіальна підсудність (за місцем скоєння злочину);
4. спеціальна підсудність – особливість суб’єкта, підсудність справ про злочини суддів;
5. підсудність за зв’язком справ – підсудність справ, які належать до компетенції різнойменних або однойменних судів;
6. альтернативна підсудність – це підсудність справ, які можуть розглядатися декількома однойменними судами.
Б) Порядок вирішення питання про передачу справи з одного суду до іншого ст.38 КПК. Метою передачі справи з одного суду до іншого є забезпечення найбільш об’єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового. Справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків(спеціальна підсудність).
Передача справи повинна відбутися до початку її розгляду в судовому засіданні.
При передачі справи з міського або окружного суду до іншого, чи з військового суду до іншого, рішення подібне приймає голова Верховного суду відповідної області, АР Крим, міст Києва і Севастополя, або голова військового суду регіону. Міжобласні передачі справ уповноважений здійснювати Голова Верховного Суду України.
В) Якщо виявиться, що справа підсудна іншому однойменному суду за територіальною ознакою, то слід керуватися ст. 39 КПК про визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних судів. Справу розглядатиме той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання, отже маємо справу з територіальною підсудністю. Відповідно норми ст. 39 КПК є уточнюючими щодо правил територіальної підсудності справ, викладених у ст. 37 КПК.
Питання про направлення справи в той чи інший однойменний суд вирішує прокурор або його заступник після затвердження обвинувального висновку.
Якщо ж справа підсудна військовому суду гарнізону, то злочин скоїла особа, яка має військове звання до підполковника, капітана другого рангу включно.(ст. 36 КПК) Маємо справу з персональною підсудністю, яка залежить від суб’єкта злочину.
Якщо справа передається до вищестоящого суду, то гр. Охрименко обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, які підсудні різнойменним судам. (ст. 40 КПК) Норми даної статті регулюють та встановлюють підсудність за зв’язком справ. Якщо хоча б один із злочинів підсудний військовому суду, то справу розглядатиме військовий суд.
Ст. 225 КК передбачає покарання у вигляді виправних робіт, громадських робіт, штрафу з позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
Якщо ж у цей злочин залучені службові особи то злочин кваліфікуватиметься за ст. 364 КК про зловживання службовим становищем.
Список використаної літератури
1. Є.Г. Коваленко
„Кримінально-процесуальне право України” с.421-436
2. В.М. Тертишник
„Кримінально-процесуальне право” с.724-733
3. Науково-практичний коментар до кримінально- процесуального кодексу України” за ред. В.Т.Маляренка.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України
5. ЗУ „Про прокуратуру”