Знаходячись у безпосередньому предметно-почуттєвому контакті з джерелами доказової інформації, слідчий оцінює отримані фактичні дані під кутом зору їх причетності до справи з позиції норм матеріального і процесуального закону.
В інформаційно-пізнавальній структурі слідчої дії повинні бути виділені наступні стадії: 1) тактичного забезпечення; 2) орієнтуючого дослідження; 3) детального дослідження; 4) заключна стадія.[4]
Задача першої стадії полягає в тому, щоб на основі прийнятого тактичного рішення організаційно і технічно забезпечити найбільш ефективне проведення слідчої дії. Вирішальну роль при цьому мають операції планування, у ході якого типова модель слідчої дії, вироблена наукою, зіставляється з наявною слідчою ситуацією, загальним планом розслідування, що відбиває тактичний задум слідчого по використанню наявних у його розпорядженні методів і засобів. На цій основі визначаються приватні задачі слідчої дії: коло підлягаючих встановленню обставин, учасники слідчої дії, час і місце її проведення, необхідні технічні засоби, сукупність технічних і тактичних прийомів у їх найбільш доцільній послідовності і сполученні з іншими слідчими й оперативно-розшуковими заходами.
Орієнтуюче дослідження, має своєю метою створення первісної загальної моделі розслідуваної події, що могла б служити інструментом пошуку джерел доказової інформації. Первісному уявленню про розслідувану подію властива зовнішня характеристика останньої, наявність пробілів, неоднозначне трактування окремих вузлів, елементів, а іноді і всієї картини події. Невизначеність події вимагає обліку всіх можливих версій і перевірки всіх можливих джерел інформації.
Детальне дослідження спрямоване на встановлення окремих обставин розслідуваної події шляхом аналізу відповідних інформаційних вузлів. Під інформаційним вузлом розуміється сукупність джерел, що містять інформацію про істотну обставину справи (доказовому факті). Так, дані про механізм пострілу можуть бути отримані шляхом опитування очевидців, дослідження зброї, ушкоджених перешкод, трупа, стріляних куль і гільз; дані про мотиви злочину — шляхом вивчення щоденників і листів, опитування родичів, вивчення предмета зазіхання. На відміну від просторового інформаційне розуміння вузла співвідноситься з приватною системою доказів. Комплексний характер джерел, що входять у приватні системи доказів, обумовлює комплексний характер методів роботи з доказами — використання різних пізнавальних методів і спеціальних пізнань при дослідженні того самого інформаційного вузла.
У заключній стадії зважуються процесуально-посвідчувальні задачі слідчої дії: складаються і підписуються протокол слідчої дії, додатки, вилучаються і прилучаються до справи речові докази, фіксуються заяви присутніх осіб і т.д.
Логічний і інформаційний зв'язок різних тактичних прийомів і слідчих дій, що забезпечує комплексне криміналістичне дослідження джерел інформації, приводить до поняття слідчої комбінації. Під слідчою комбінацією розуміється таке сполучення тактичних прийомів у рамках однієї чи різних слідчих дій, що спрямоване на встановлення однієї обставини чи рішення однієї криміналістичної задачі. Такі, наприклад, комплекси тактичних, технічних прийомів і слідчих дій, спрямованих на встановлення особистості загиблого, перевірку алібі обвинувачуваного, розшук викраденого майна. Метою тактичної комбінації є визначений вплив на слідчу ситуацію для її зміни чи використання: вирішення конфлікту, забезпечення слідчої таємниці, рефлексивне керування особою, що протидіє розслідуванню, забезпечення успішного виконання відповідальної слідчої дії й ін.
Більш широкий тактичний комплекс, що включає крім діяльності слідчого прийоми і методи оперативно-розшукових, контрольно-ревізійних органів і інших допоміжних служб, називається тактичною операцією. Вона може вирішувати не одну, а кілька взаємозалежних тактичних задач як у стадії досудового слідства, так і до порушення кримінальної справи.[5]
3. Поняття і класифікація слідчих ситуацій
Слідча ситуація - це нова категорія криміналістичної тактики, яка сформувалася в 1967 р. (О.Н. Колісниченко). Однак і до цього часу її поняття викликає дискусію.
Більшість вчених слідчу ситуацію розуміють як положення, що склалося на певний момент розслідування злочину (О.Н. Колісниченко, О.Р. Ратинов, І.М. Лузгін, І.Ф. Герасимов).
В.К. Гавло формулює слідчу ситуацію як сукупність фактичних даних, які відображають подію, що розслідується. Близький до цього визначення і Л.Я. Драпкін, який у слідчій ситуації бачить інформаційну модель, динамічну інформаційну систему, що містить ознаки, які мають значення в кримінальній справі. В.І. Шиканов та М.О. Селіванов вважають, що слідча ситуація - це сукупність даних, за яких слідчий повинен діяти. Слідча ситуація - це обстановка, картина розслідування, яка склалася на певний момент розслідування, тобто сума значущої інформації (М.О. Селіванов).
Нарешті, Р. С. Бєлкін визначає слідчу ситуацію як «...сукупність умов, у яких на даний момент здійснюється розслідування, тобто обстановка, в якій проходить процес розслідування».
Розглянуті визначення слідчої ситуації справедливі тільки в матеріалістичному плані, оскільки умови, в яких проходить розслідування, складають об'єктивну реальність - матеріальні та ідеальні джерела інформації. Однак такі визначення слідчої ситуації в пізнавальному (гносеологічному) аспекті некоректні і потребують удосконалення.
Слідча ситуація - це, з одного боку, об'єктивна реальність (матеріальні та ідеальні джерела), а з другого - це пізнана суб'єктом доказування об'єктивна реальність, яка існує на даний момент. Непізнана матеріальна реальність містить потенційну інформацію щодо події злочину. Для введення її в процес доказування необхідний суб'єкт пізнання, який дослідить її та сформує слідчу ситуацію, яка становить пізнавальну проблему. Останню слідчий вирішує шляхом застосування тактичних рішень.[6]
Таким чином, слідча ситуація в пізнавальному аспекті - це оціночна категорія, а в інформаційному - сукупність матеріальних та ідеальних джерел, які виникають на конкретний момент розслідування. Отже, у визначення слідчої ситуації повинен вводитися суб'єкт пізнання. Тому ситуації класифікують за суб'єктом: експертні, пошукові, судові, слідчі.
Слідча ситуація - це пізнана слідчим сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування;
слідча ситуація - це інформаційна модель, яка склалася у суб'єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких здійснюється розслідування. При побудові (пізнанні) слідчої ситуації слідчий враховує чинники:
1) інформаційного характеру стосовно події злочину;
2) процесуального й тактичного характеру;
3) психологічного характеру;
4) організаційного характеру.
Слідчі ситуації класифікують за різними основами, але найбільш повну класифікацію запропонував Л.Я. Драпкін:
- прості та складні ситуації;
- проблемні та конфліктні;
- типові та специфічні;
- закриті та відкриті;
- одноелементні та багатоелементні (комплексні);
- суворого суперництва та несуворого суперництва.
Існують також інші класифікації слідчих ситуацій, складені з урахуванням їх змісту і напрямку розслідування (О.Я. Баев, В.П. Бахін, А.В. Дулов, В.Е. Коновалова та ін.). Таким чином можна виділити такі ситуації:
- сприятливі та несприятливі;
- конфліктні та безконфліктні;
- типові та специфічні (нетипові);
- початкові, проміжні, кінцеві.
Сприятлива ситуація складається за наявності достатньої інформації. Ситуація стає сприятливою, коли для її вирішення потрібно тільки забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих, оперативно-розшукових, громадських, організаційних).
Несприятлива ситуація складається, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація найчастіше характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на збирання інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу.
При конфліктній ситуації інтереси слідчого та учасників процесу розслідування не збігаються (наприклад, обвинувачений прагне приховати сліди злочину, не нести за нього відповідальність і т. ін.).
Безконфліктна слідча ситуація виникає, коли інтереси учасників розслідування збігаються.
Типова ситуація складається, коли при розслідуванні злочину діють загальні закономірності механізму здійснення злочину, утворення джерел доказової
інформації. Для вирішення типових ситуацій застосовують заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого, дізнавача.
Специфічна слідча ситуація складається за характерним збігом обставин, які потребують вибору нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення.
Початкові слідчі ситуації виникають на стадії порушення кримінальної справи та на початковому етапі її розслідування.
Проміжні ситуації характерні для подальшого етапу розслідування (робочого етапу), вони можуть бути різних видів.
Кінцеві ситуації виникають при завершенні розслідування, оцінці його результатів, вони визначають, як закінчилося розслідування, які проблеми виникли у зв'язку з цим. Вирішення кінцевих ситуацій передбачає діяльність слідчого, яка завершує процес розслідування.
Для вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення; вибирає засоби й методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні. Спочатку - це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому - це формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, врешті-решт, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення. Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає: