- чи враховані усі вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;
- чи не було обставин, що виключали б участь даного експерта в розглянутій справі;
- компетентність експерта, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;
- повнота відповідей на поставлені питання та їхня відповідність іншим фактичним даним;
- відповідність між дослідницькою частиною і заключним висновком.
Література
1. Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст. 56 з сайту ВР України.
2. Закон України "Про судову експертизу" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст. 232 з сайту ВР України.
3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз N 53/5 від 08.10.98 з сайту ВР України.
4. І. Кириченко. Експертний висновок як джерело доказів у судових спорах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Право України. - № 11, 2002.
5. Кириченко І. А. Судова експертиза об’єктів права інтелектуальної власності. Навчальний посібник. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2007.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122) з сайту ВР України.
7. Кримінальний Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст. 131) з сайту ВР України.
8. Міністерство юстиції України. Питання розгляду звернень громадян у сфері судової експертизи. Стаття з офіційного сайту.
9. Н. Мещерякова "ПОВНА НЕСУМІСНІСТЬ: підстави заявити відвід експерту". Стаття з журналу «Правовий тиждень» № 5 від 31 серпня 2006 р.
10. О. Дорошенко. Роль спеціальних знань у проведенні судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності. – Право України. - № 5, 2006.
11. Цивільний Процесуальний Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492) з сайту ВР України.