Неузгодженість дій і позицій різних гілок влади, а іноді і конфротаційний стиль взаємовідносин між ними зумовлені, на нашу думку, значною мірою відсутністю чіткої концепції реформування суспільства, невизначеністю до кінця внутрішніх і зовнішніх пріоритетів у державотворенні, хаотичністю реформування правової системи України. Конституція - вагоме підгрунтя вирішення всіх цих проблем. Але не завжди є політична воля вирішувати їх у консесуальному режимі. На сьогодні це актуально, оскільки без згоди у владних структурах не буде злагоди і в суспільстві.
Основою плідної співпраці, законодавчої і виконавчої гілок влади, інших владних структур є основоположна і досить гостра для нашої країни проблема - забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Це головне задля чого приймалася Конституція України, інші жорсткі дебати по кожній її статті. Конституційні положення можуть ефективно втілюватися на практиці за умови злагодженого функціонування різних гілок влади.
Конституція - об"єднуючий, а не роз"єднуючий документ. Важливо, щоб це повною мірою усвідомлювалося владними структурами на всіх рівнях. Конституція не вирішила і не могла вирішити всіх проблем державотворення. Конституційний процес триває на якісно новій основі, оскільки Конституція визначила демократичний вектор розвитку соціальних процесів у нашій країні, встановила, що людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави. Це зобов"язує державні органи вирішувати навіть найскладніші питання в узгоджувальному, консенсуальному, а не в конфронтаційному режимі, має основоположне значення для забезпечення стабільності конституційного ладу України, суспільних перетворень на демократичних засадах, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
В И С Н О В О К
Прийняття п"ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції України стало найважливішою історичною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України і схвалення 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний Закон.
Великого значення у суспільстві й державі набуває конституція тому, що прийняття конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві. Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається на Україні - результатом зміни суспільного устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави.
Ці історичні передумови прийняття Конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значення як основного закону. Найбільш вагомим аргументом є сам зміст Конституції, ті важливі положення і норми, які в ній закріплено.
Так, Конституція України закріплює основи її суспільного і державного устрою, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.
Список використаної літератури
1. Конституція незалежної України / Під заг. ред. С. Головатого. - К. Право Укр. Правнича Фундація. 1995 р.
2. Конституція - Основний Закон України в запитаннях і відповідях. Навчальний посібник з основних положень Конституції України. Львів. Кальварія і Абрис. 1996 р.
3. Нова Конституція України. Текст Основного Закону. Огляд і коментарі. К.:Накова думка. 1996 р.
4. Коментарі до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. Ред. А.І. Осауленко. - К., 1996 р.
5. Копейчиков В., Гусарєв С. Питання реалізації Конституції України. Вісник Академії правових наук України. № 3, 1997 р.
6. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології. Право України, 1997р., № 8
7. Реалізація судами норм Конституції. Право України, 1997 р., № 8.