Для розробки стратегії виходу з кризи і повноцінного розвитку дуже важливо також правильно оцінювати свій і чужий досвід виживання і поступу. Одні пропонують нам забути про свій досвід і цілком покладатися на досвід інших країн. Інші наголошують на досвіді розвитку нашої країни. Треті пропонують взагалі відкинути наше минуле і сміливо експериментувати із сучасним і майбутнім. Кожна з цих позицій має свої плюси і мінуси. Останнім часом висловлювалися численні і багато в чому слушні зауваження з приводу того , що в наших умовах західні моделі не діють. Справді, механічна трансплантація будь-якої теорії не непідготовлений для цього грунт в якісно інші соціально-історичні умови неминуче призводить, як засвідчує історія , або до органічного відтворенням
суспільством чужої для нього теорії , або до насильницького її впровадження" згори".
З огляду на це побудова правової держави в Україні повинна визначатися в першу чергу тенденціями її власного поступу, рівнем "готовності " як суспільства , так і кожного громадянина до цих змін. Варті пильної уваги слова К.Маркса про те , що теорія втілюється в кожному народові лише настільки, наскільки вона є здійсненням його потреб. Отже, задля втілення якоїсь теорії необхідно , щоб її ідеями перейнялися широкі кола громадськості. Щоб правова держава стала дійсністю в Україні, варто цілеспрямовано й наполегливо працювати над правовою освітою , розвитком правової культури населення, не забувати власні здобутки в цій галузі й ознайомитися із зарубіжним досвідом, прищеплюючи все корисне й повновартісне.
Висновок
Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити що права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати «людський вимір» до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є деяким нормативним виміром її соціальне культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.
При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.
Таким чином, спираючись на міжнародне гуманітарне право, можна відзначити, що:
• Права людини - вища цінність, їх повага і дотримання -
обов'язок держави.
• Забезпечення прав і свобод несумісне з дискримінацією по
будь-якому принципу.
• Здійснення прав і свободи людини не повинно порушувати
права і свободи інших осіб.
• Основні права і свободи повинні бути єдині на всій
території держави.
• Особисті, економічні, політичні, соціальні, культурні права
рівноцінні, у єдиній системі цих прав немає ієрархії.
• Колективні права невід'ємні від прав індивіда, вони не
повинні суперечити індивідуальним правам, обмежувати правовий
статус особистості
• Права людини можуть бути обмежені законом тільки в
тому випадку, якщо є пряма погроза державної і суспільної
небезпеки, здоров'ю і моральності населення, права і закони інших
осіб.
Нині ми стоїмо біля витоків процесу створення правової держави , для якої головним є захист особи, свободи і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності. Характер цієї держави мають визначати такі принципи:
1) верховенство закону в усіх сферах соціального життя;
2) обов'язковість закону для всіх державних органів,
громадських організацій, офіційних осіб і громадян;
3) захист і гарантії свободи особи, її прав, інтересів, честі й
гідності;
4) взаємна відповідальність особи і держави;
5) контроль і ефективний нагляд держави за додержанням
законів та інших нормативних актів.
Здійснення усіх накреслених заходів, спрямованих на побудову правової держави , стане для цивілізованого світу ще одним доказом прагнення України до втілення в життя принципів гуманізму і демократії , найвищою метою якої є забезпечення прав і свобод людини, основою нашої державності.
Література
1. Аристотель. Политика. -М., 1911.
2. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения. — М.: Политиздат,
1955.
3. Конституція України.
4. Гуменюк АР. О едином правовом пространстве как условии
формирования правового государства. - М., 1994
5. Фаткуллин Ф. Н. Основные учения о праве и государстве.:
Учебное пособие. - Казань: Изд. КФЭИ, 1997.
6. Хропонюк В. Н. Теория государства и права.: Учебное пособие
для высших учебных заведений . - М. 1995.
7. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - С-Пб., 1995
8. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред.
М.Н.Марченко. М., 1996
9. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Учебник. -
М.: Юрайт, 1997
10. А. Б. Венегеров. Теория государства и права: Часть 1. Теория
государства. - М.: Юристъ, 1995.
11. Макаров О.В. Соотношение права и государства. -С-Пб.,
1995.
12. Общая теория государства и права: Учебник./ Под ред.
В. В. Лазерева. - М.: Юристъ, 1996
13. Четверний В.А. Демократическое конституционное
государство : Введение в теорию. - М., 1993.
14. В.Н. Лазарев. Общая теория права и государства. М. 1994.
15. Конституционное право зарубежных стран. Учебник.М.1995.
16. Дробязко С.Г. Роль законодательства в создании
материально-технической базы коммунизма. Минск, 1971.
17. Туманов В.А. Права человека и исполнительная власть. //
Советское государство и право. 1990. № 2.
18. Нерсесянц B.C. Правовой характер взаимоотношений
личности, общества и государства // Социалистическое правовое
государство: проблемы и суждения. М., 1989.