Політична думка в Україні в XVII – XVIII ст. представлена українськими просвітниками, українськими гетьманами, в XIX ст. – ідеями та діяльністю М.І.Костомарова, Т.Г.Шевченка, М.П.Драгоманова та ін. В XX ст. сформувались різні ідейно-політичні течії, серед них найбільш впливовими були: націоналістична (В.Липинський, Д.Донцов), соціалістична (В.Вінниченко, М.Грушевський), комуністична (В.Затонський, В.Чубар, Н.Скрипник та ін.).
90-ті роки XX ст. – початок відродження плюралістичної думки в Україні. І знову, як і на початку століття, переважаючими є соціалістичні і націоналістичні течії. Таким чином, аналіз розвитку політичної думки в Україні доводить, що вона була і є складовою частиною світової політичної думки.
Розглядаючи соціально-політичні ідеї і течії у сучасному світі, треба звернути увагу на традиційні соціально-політичні течії: лібералізм і неолібералізм, консерватизм і неоконсерватизм, соціалізм і соціал-демократія, анархізм і «нові ліві», а також Новітні західні соціально-політичні ідеї і концепції: концепція постіндустріального суспільства, концепція інформаційного суспільства, концепція соціальної держави, альтернативні соціальні ідеї (пацифізм, фемінізм, екологізм, технократизм).
Сучасні релігійні доктрини потрібно розглядати з питань соціально-політичної ролі церкви, соціально-політичної доктрини католицизму, особливостей соціально-політичної доктрини православ’я, соціальної ідеології ісламу.
Рекомендована до вивчення література
1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М., 1993. – С. 36 – 51, 403 – 562.
2. Баскин Ю.Я. Очерки по истории политических учений. – Л., 1991.
3. Бурлацкий Ф.М. Загадки и уроки Никколо Макиавелли. – М., 1977.
4. Истон Д. Новая революция в политической науке // Социально-политический журнал, 1993, №8.
5. Моска Г. Элементы политической науки // Социс, 1995, №10.
6. Нерсесянц В.П. Политические учения Древней Греции. – М., 1979.
7. Парето В.О применении социологических теорий // Социс, 1995, №10; 1996, №№ 1, 2, 7, 10.
8. Джованни Реале и Дарио Антисери. Западная философия от истоков до наших дней. – Санкт-Петербург, 1996. – Т. 1. – С. 313 – 318, 318 – 321, 340 – 342.
9. Потульницький В.А. Історія української політології. – К., 1992.
10.Макиавелли Н. Государь. – М., 1990.
11.Тихонова Л.А., Чорна Н.В. Становлення та розвиток політичної думки в історії людства. – Харьков: ХТУРЕ, 1998.
12.Захаров А. «Реальный социализм» и «азиатский способ производства» // Общ. науки и современность, 1993, №3.
13.Чичерин Б. Различные виды либерализма // Общ. науки и современность, 1993, №3.
14.Гарбузов В.Н. Конерватизм: понятие и типология: исторический обзор. // Полис, 1995, №4.
15.Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития // Полис, 1995, №4.
16.Симоненко В.М. От индустриального к информационному обществу. // Социально-политический журнал, 1995, №5.
17.Современный либерализм: Ролз, Берлин, Дворкин, Кимлика, Сэндел, Тейлор, Уордон. – М.: Прогресс-Традиция, 1998.
18.Валицкий А. Коммунистическая утопия и судьба социалистического эксперимента в России. // Вопросы философии, 1998, №8.
19.Люкс Л. Большевизм, фашизм, национал-социализм – родственные феномены? // Вопросы философии, 1998, №7.
20.Сирота В.М. Неомарксизм: попытки реформации. // Вопросы философии, 1998, №8.
21.Пшиков В.А. Забыть о нации (постнационалистическое понимание национализма). // Вопросы философии, 1998, №9.
22.Современный консерватизм. – М., 1992.