Зв’язок юридичних фактів і правових відносин має ще одну сторону: у механізмі правового регулювання вони можуть “мінятися місцями”, тобто правовідносини здатні виступати в ролі юридичних фактів.
У формі правовідносин виступають найважливіші, найбільш значимі істотні зв’язки. Тому немає нічого дивного в тому, що право використовує як юридичні факти такий елемент реальності як правовідносини. Закріплення в нормах права фактів – правовідносин обумовлено і вимогою законності, внутрішніми закономірностями правопорядку, що передбачає скоординоване виникнення й існування правових зв’язків.
Факт – правовідношення має певне соціальне значення. В узагальненому, концентрованому вигляді він вбирає в себе широкий масив соціальних обставин. Все це робить факти – правовідносини привабливими для використання в правовому регулюванні. Факт – правовідношення відображає правовий зв’язок в узагальненому вигляді. Юридичне значення має, як правило, факт існування (чи відсутності) того чи іншого право відношення, Так, для одержання пільг військовослужбовцю необхідно перебувати на дійсній військовій службі, для укладення шлюбу - відсутність іншого зареєстрованого шлюбу.
Факт – правовідношення - це похідний юридичний факт, вторинний стосовно визначеної групи соціальних обставин. Його “юридична надійність” значною мірою залежить від досконалості юридичного механізму утворення правовідносин. Якщо цей механізм не забезпечує належного рівня законності у виникненні правовідносин, то використання такого факту як наслідок буде мати перенесення помилки в нову сферу суспільних відносин. Це зобов’язує бути дуже обережним у використанні фактів – правовідносин, передбачати засоби контролю у складах, що включають цей факт. Правове регулювання не може не відображати тієї обставини. Що в життя об’єкта, в діяльність колективі і громадян часом вторгаються фактори стихійного характеру. Подібні обставини враховуються, зокрема, шляхом закріплення в законодавстві юридичних фактів-подій. Юридичні події самостійно й у сполученні з іншими юридичними фактами викликають виникнення правовідносин, несуть зміну прав і обов’язків, припиняють правовідносини.
Юридичні факти – події можна класифікувати за різними ознаками: за походженням – природні (стихійні) і залежні у своєму походженні від людини; залежно від повторюваності події – унікальні й повторювані (періодичні); за тривалістю – моментальні (події) і протяжні в часі (процеси); за кількістю учасників – персональні, колективні, масові; останні – на події з визначеною і з невизначеною кількістю. Осіб, що беруть у них участь; за характером наслідків, що настали – на події оборотні та необоротні. Діяльність людини і суспільства проходить в просторі й часі. Часова протяжність – найважливіша характеристика соціальних явищ і процесів. Ось чому строки – досить розповсюджена категорія юридичних фактів.
Функції строків в правовому регулюванні надзвичайно різноманітні.
Строки – такі юридичні факти, що можуть виступати тільки як елементи фактичного складу. Строк сам по собі, поза зв’язком з ситуацією, з іншими юридичними фактами, ніякого змісту не несе: він має значення лише як строк чого-небудь.
Характерна риса строку визначеність його початкового і кінцевого моментів. Початок перебігу строку залежить від встановлених в законі юридичних фактів (наприклад, моменту, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права. Кінець терміну визначається спливанням деякої кількості одиниць часу. Відрізок часу, що не має чітко фіксованих меж, не є строком і не може використовуватися як юридичний факт.
Елементом строку є також свідомо обраний масштаб (еталон) часу.
Юридичні факти поділяються на такі види: позитивні і негативні, правостворюючі й правоперешкоджуючі, головні й підлеглі. А основі першого розподілу лежить спосіб зв’язку з в явищем дійсності. Правові наслідки можуть бути пов’язані як з існуванням певного явища, так і з його відсутністю. У першому випадку юридичний факт буде позитивним, в іншому випадку – негативним, наприклад, відсутність у особи службової підпорядкованості, відсутність захворювання, що перешкоджає проходженню служби – негативні юридичні факти, оскільки правовий наслідок пов’язаний саме з відсутністю певного явища.
Класифікація фактів на позитивні і негативні не слід змішувати з їхнім розподілом на правостворюючі і правоперешкоджаючі. Цей розподіл розкриває функції юридичних фактів у фактичному складі. Правостворюючі акти – такі обставини, що необхідні для настання правових наслідків. Провоперешкоджаючі факти, навпаки, гальмують розвиток фактичного складу. Перешкоджають настанню певних правових наслідків. Між правостворюючими і право перешкоджаючими фактами немає непрохідної межі.
Відсутність правостворюючого факту має правопрешкоджаюче значення (фактичний склад змушений “чекати” появи необхідного факту). Навпаки , відсутність право перешкоджаючого факту – необхідна мова для настання правових наслідків.
Розглянуті класифікації юридичних фактів варто відмежувати також від розподілу їх на правоутворюючі, правозміннючі, правоприпиняючі. В основі цих класифікацій лежать різні критерії. Юридичні факти поділяються на правостворюючі і право перешкоджаючі за їх функцією всередині фактичного складу. Факти і склади можуть бути правоутворюючими, правозмінюючими, правоприпиняючими залежно від правових наслідків, які вони породжують як ціле. Не позбавлено практичного значення також розмежування юридичних фактів на головні і підлеглі. Головний факт найбільш повно відображає істотність регульованої ситуації. Всі інші факти мають уточнююче значення, конкретизують юридично значимі деталі. Наприклад, головними фактами для призначення пенсії по старості є вік і стаж роботи. Всі інші фактичні обставини носять характер підлеглих. За наявності головного факту законодавство допускає в окремих випадках дострокове (випереджальне) настання правових наслідків.
З погляду зв’язку з відповідними правовими відносинами юридичні факти підрозділяються на матеріальні і процесуальні. До числа перших належить фактичні обставини, що є підставами настання “матеріальних” правовідносин.
Друга категорія пов’язана з юридичними процесом, його рухом і розвитком. За ознакою документального закріплення юридичні факти можуть бути розподілені на оформлені й неоформлені. Ця класифікація пов’язана з попередньою, але з нею не збігається. Більшість юридичних фактів існує в оформленому, зафіксованому вигляді. Разом з тим визначені фактичні обставини можуть існувати і в неоформленому вигляді.
Отже, класифікація юридичних фактів є досить поширеною (хоч і не вичерпною, вона постійно оновлюється), але в її основі лежать подія всіх юридичних фактів на події та дії.
З погляду свого соціального змісту юридичний факт має насамперед адекватно відображати соціальну ситуацію. Стосовно останньої, юридичні факти виконують двояку роль: по-перше, ідентифікаційну, оскільки вона покликані точно позначити соціальну ситуацію, забезпечити її фіксацію в правовому регулювання. В цій якості юридичні факти виступають у ролі “індексів”, що свідчить про наявність соціально юридичної ситуації. По-друге, розмежувальну, яка полягає в тому, що юридичні факти окреслюють рамки ситуації, дозволяють обмежити її від подібних випадків, зробити її унікальною. Головне завдання. що виконується юридичними фактами в правовому регулюванні, - забезпечення виникнення, зміни і припинення правовідносин.
Кожен юридичний факт викликає або провоутворюючі, або правозмінюючі, або правоприпиняючі наслідки.
Юридичні факти мають відповідати не тільки “соціальним”, а деяким “Спеціально юридичним” вимогам, оскільки вона являють собою елементи юридичної форми суспільних відносин, один із засобів правового регулювання.
Однією з найважливіших вимог до юридичних фактів є їх юридична надійність. Це така характеристика факту, що відображає, з одного боку, сталість його зв’язку із соціальною ситуацією, а з іншого – стабільність його соціального змісту. Юридичні факти, особливо їх “законодавчий вигляд”, мають поєднувати динамізм на стабільність. Юридичний факт повинен мати адаптивність, здатність певною мірою “пристосовуватися” до мінливих умов. Юридичні факти, що закріплюються в статтях понятійне вираження й чітке термінологічне визначення. Чітке, формальне, документальне засвідчення юридично значимих дій в повсякденному житті сприяє підвищенню правової культури особистості, зміцнює правопорядок та значно полегшує захист інтересів громадян у разі їх порушення.
Висновок
Підводячи підсумок, варто помітити, о обсяг дійсної роботи не дозволив зупинитися на багатьох важливих аспектах проблем правовідносин.
Визначені такі поняття як суб’єкти, структура правовідносин, юридичний факт, а також їхній взаємозв’язок і взаємозалежність, взаємозумовленість. Тому що саме юридичні факти є підставою, передумовою виникнення, зміни або припинення правовідносин.
Дана область правових знань вимагає рішення багатьох проблем, що ставить появу нових видів правовідносин, їхня зміна, викликана змінами в житті суспільства, виявляють нові проблеми в процесі правовикористовуючої діяльності. Повинні бути також вироблені чіткі представлення про шляхи і долю здійснюваних у Україні реформ при формуванні правової держави.
І тоді відбудеться точне встановлення життєвих обставин-фактів, тоді може бути правильно застосований закон, восторжествує законність, справедливість правопорядок.
Список використаної літератури
1. Журнал “Право України” 2003 р.
2. Котюк В.О. Теорія права –1996 р.
3. Іванов С.В. Адміністративне право України. Навчально-методичний посібник.
4. Комаров С.А. Загальна теорія господарства і права. - 1996 р.
5. Маркс К., Енгельс Ф.С. Т.21.
6. Мицкевич Л.В. Правовые отношения в советском обществе. – 1996 р.
7. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні – 1998 р.
8. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс: полный курс.
9. Холфина Р.О. Загальні вчення про правовідношеннях – 1974 р.
10. Щербина В.С. Государське право України. Навчальний посібник – 1999 р.