регистрация / вход

Іноземці як суб єкти конституційних правових відносин

РЕФЕРАТ на тему: “Іноземці як суб єкти конституційних правових відносин” Вступ Будь-яка країна має поширювати свої конституційні права, свободи та обов’язки не тільки на своїх громадян, але й на осіб, які у тій чи іншій ролі перебувають на її території. Тому, з точки зору конституційного права, є важливим дослідження іноземців у ролі суб’єктів конституційних правових відносин.

РЕФЕРАТ

на тему:

“Іноземці як суб єкти

конституційних правових відносин”


Вступ

Будь-яка країна має поширювати свої конституційні права, свободи та обов’язки не тільки на своїх громадян, але й на осіб, які у тій чи іншій ролі перебувають на її території. Тому, з точки зору конституційного права, є важливим дослідження іноземців у ролі суб’єктів конституційних правових відносин.

В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" пішли по шляху зрівняння у правах своїх грома­дян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права лю­дини, — іноземцям.

Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, став­лення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

1. Поняття іноземців, їх правовий статус на території України

Поряд з громадянами України на її території перебува­ють іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом громадян України закладені у ст. 36 Конституції України, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і методами, а також несуть ті самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи між­народними договорами України[1] .

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

В той же час слід врахувати, що розбіжність принципів набуття і припинення громадянства у ряді країн породжує такий стан, як безгромадянство і багатогромадянство.

Правовий статус осіб, які не мають громадянства, у біль­шості країн світу збігається з правовими положеннями іно­земних громадян. Це повною мірою збігається з конституційним законодавством України, зокрема зі ст. 26 Конституції України і Законом України "Про правовий статус іноземців", прийнятим 4 лютого 1994 р.

Стаття 1 цього Закону визначає поняття "іноземці".

Іноземцями визнаються іноземні громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, які не належать до громадянства будь-якої держави[2] .

Деякі держави (Болгарія, Іспанія) у своїх конституціях виділяють права та обов'язки, які притаманні всім, а також такі, що належать лише громадянам цих держав.

В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" пішли по шляху зрівняння у правах своїх грома­дян і іноземців, за винятками, встановленими Конституцією України, законами або міжнародними договорами України. Різниця тут полягає в тому, що всі права, свободи та обов'язки належать громадянам України, інші, як права лю­дини, — іноземцям.

Зокрема, Закон передбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, став­лення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Мі­ністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чин­ності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Кон­ституції і законів України, шанувати традиції та звичаї наро­ду України.

Закон України "Про правовий статус іноземців" визна­чає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні[3] .

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та імміг­рувати на постійне проживання, якщо він:

- має в Україні законне джерело існування;

- перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з гро­мадянами України;

- перебуває на утриманні громадянина України;

- має на своєму утриманні громадянина України;

- в інших випадках, передбачених законами України. Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або

для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки від­повідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається За­коном України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабі­нетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з Украї­ни після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змі­нюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх націо­нальні паспорти або документи, що їх замінюють.

Відповідно до Конституції та законодавства України іно­земцям може надаватися притулок.

Іноземці можуть також набути статусу біженця з підстав і в порядку, передбачених Законом України "Про біженців" від 21 червня 2001 р.

Відповідно до Конституції та Закону України "Про грома­дянство України" іноземці можуть набути громадянства Ук­раїни (натуралізуватися).

2. Права, свободи та обов’язки іноземців на території України

До основних прав, свобод та обов'язків іноземців нале­жать права на: інвестиційну та підприємницьку діяльність; трудову діяльність; охорону здоров'я і соціальний захист; житло; освіту; користування досягненнями культури; участь в об'єднаннях громадян (якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань, проте іноземці не можуть бути членами політичних партій України); свободу совісті; права у шлюбних і сімейних відно­синах. Іноземці також можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права[4] .

При цьому законодавство України гарантує іноземцям недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сі­мейне життя, таємницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повагу до їхньої гідності нарівні з громадянами України.

На іноземців покладаються і певні обов'язки. Так, згідно зі ст. 21 Закону, іноземці обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та її міжнародних до­говорів.

Слід зазначити, що правовий статус іноземців, які по­стійно проживають в Україні, і статус іноземців, які тимча­сово перебувають на її території, різняться саме у процесі реалізації перелічених прав і свобод. Так, наприклад, інозем­ці, які постійно проживають в Україні, користуються медич­ною допомогою нарівні з громадянами України. Іншим іно­земцям така допомога надається у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають пра­во на житло, якщо інше не передбачено законом; безоплатну освіту нарівні з громадянами України.

У той же час іноземці обмежені в реалізації деяких прав та обов'язків. Зокрема, іноземці не можуть призначатися на деякі посади або займатися певною трудовою діяльністю, як­що відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належні­стю до громадянства України (ст. 8. Закону).

Іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах (ст. 23 Закону).

На іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.

Україна передбачає також захист прав іноземців. Згідно зі ст. 22 Закону, іноземці мають право на звернення до суду та інших державних органів за захистом їх особистих, май­нових та інших прав[5] .

У судочинстві іноземці як учасники процесу користують­ся такими самими процесуальними правами, що й громадяни України.

Закон передбачає, що іноземці можуть пересуватися те­риторією України і обирати місце проживання в ній відповід­но до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Обмеження у пересуванні та виборі місця проживання до­пускається, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, за­хисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні (ст. 20 Закону). Це стосується і по­рядку в'їзду і виїзду з України іноземців.

Відповідно до ст. 25 Закону, іноземці можуть в'їжджати в Україну за дійсними національними паспортами або доку­ментами, які їх замінюють. При цьому іноземці повинні одер­жати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не пе­редбачено законодавством України. В'їзд в Україну іноземцю не дозволяється:

- в інтересах забезпечення безпеки України або охоро­ни громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які про­живають в Україні;

- якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе явно неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо його національний паспорт або документ, який його замінює, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;

- якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Прикордонних військ України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо встановлено факти порушення ним законодав­ства України під час попереднього перебування в Україні.

Іноземці виїжджають з України за дійсними національни­ми паспортами або документами, які їх замінюють. При цьому вони повинні одержати у встановленому порядку виїзну ві­зу, якщо інше не передбачено законодавством України. Виїзд з України іноземцю не дозволяється, якщо:

- щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом — до закінчен­ня провадження у справі;

- його засуджено за вчинення злочину — до відбування покарання або звільнення від покарання;

- його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпе­ки України — до припинення обставин, що перешкоджають виїзду[6] .

Виїзд з України іноземця може бути відкладено до вико­нання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юри­дичними особами в Україні (ст. 26 Закону).

Транзитний проїзд іноземців через територію України в країну призначення дозволяється за наявності транзитних віз, якщо інше не передбачено законодавством України.

Правила в'їзду в Україну іноземців, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються від­повідно до Закону України "про правовий статус іноземців" Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню (статті 27 і 28 Закону).

За порушення українського законодавства іноземці несуть відповідальність, яка поділяється на загальну і спе­ціальну.

Загальна відповідальність полягає в тому, що іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушен­ня, несуть відповідальність на загальних підставах, як і гро­мадяни України.

До спеціальних видів відповідальності належать:

1. Відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію.

За порушення іноземцями встановленого порядку пере­бування в Україні, тобто проживання без документів на пра­во проживання в Україні або проживання за недійсними до­кументами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлашту­вання, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебу­вання, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України, до них встановлюються заходи від­повідно до законодавства України.

2. Скорочення терміну тимчасового перебування в Україні. Іноземцю, який порушив законодавство України, якщо ці

порушення не передбачають адміністративної або криміналь­ної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.

Такий термін може бути також скорочено, якщо в іно­земця відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.

Рішення про скорочення терміну тимчасового перебуван­ня іноземця в Україні приймають органи внутрішніх справ.

3. Видворення за межі України.

Іноземця може бути видворено за межі України за рішен­ням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:

- його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

- це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

- він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

Іноземець зобов'язаний залишити територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають з санкції прокурора затри­манню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення. Рішення про видворення іноземців з України може бути оскаржено до суду. Оскарження не зупиняє виконання рі­шення про видворення. Видворення іноземців здійснюють органи внутрішніх справ. Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юри­дичні особи, які приймають цих іноземців, влаштовують їх незаконні в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяють в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом громадян України закладені у ст. 36 Конституції України, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і методами, а також несуть ті самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи між­народними договорами України.

Правовий статус осіб, які не мають громадянства, у біль­шості країн світу збігається з правовими положеннями іно­земних громадян. Це повною мірою збігається з конституційним законодавством України, зокрема зі ст. 26 Конституції України і Законом України "Про правовий статус іноземців", прийнятим 4 лютого 1994 р.

Іноземцями визнаються іноземні громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства — апатриди тобто особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Кон­ституції і законів України, шанувати традиції та звичаї наро­ду України.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабі­нетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з Украї­ни після закінчення відповідного терміну перебування.

До основних прав, свобод та обов'язків іноземців нале­жать права на: інвестиційну та підприємницьку діяльність; трудову діяльність; охорону здоров'я і соціальний захист; житло; освіту; користування досягненнями культури; участь в об'єднаннях громадян (якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань, проте іноземці не можуть бути членами політичних партій України); свободу совісті; права у шлюбних і сімейних відно­синах. Іноземці також можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про правовий статус іноземців". - 4 лютого 1994 р.

2. Конституція України. - К., 1996.

3. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

4. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

5. Конституційне право України /Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 1998.

6. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2002.

7. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1997. – 416 с.


[1] Конституція України. – К., 1996.

[2] Закон України “Про правовий статус іноземців”. – 4 лютого 1994.

[3] Закон України “Про правовий статус іноземців”. – 4 лютого 1994 р.

[4] Конституційне право України. – К., 2001.

[5] Закон України “Про правовий статус іноземців”. – 4 лютого 1994 р.

[6] Закон України “Про правовий статус іноземців”. – 4 лютого 1994 р.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий