Зміст і побудова обвинувальної промови

Реферат на тему: Зміст і побудова обвинувальної промови Беручи участь у судових дебатах, проголошуючи обвинувальну промову, прокурор висловлює ті ос­таточні і кінцеві висновки, до яких він дійшов у результаті судово­го розгляду кримінальної справи, підбиває підсумки обвинуваль­ної діяльності.

Реферат на тему:

Зміст і побудова

обвинувальної промови


Беручи участь у судових дебатах, проголошуючи обвинувальну промову, прокурор висловлює ті ос­таточні і кінцеві висновки, до яких він дійшов у результаті судово­го розгляду кримінальної справи, підбиває підсумки обвинуваль­ної діяльності. Виступ прокурора з обвинувальною промовою є од­ним з найбільш відповідальних етапів підтримання обвинувачення усуді.

Відповідно до ст. 264 КПК України прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення. Він це робить від імені держави, від імені суспільства.

Промова прокурора в судових дебатах, в якій підтримується державне обвинувачення, містить аналіз доказів, висловлюються міркування про кваліфікацію злочину, міру покарання та інші пи­тання, які мають значення для винесення законного і обгрунтова-вого вироку, називається обвинувальною промовою прокурора.

Закон не визначає змісту обвинувальної промови. Але оскіль­ки доказування обвинувачення в суді КПК України поклав на про­курора, то в своїй промові він повинен висвітлити питання, пе­редбачені ст. 324 КПК:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримі­нального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним зло­чин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують відпові­дальність підсудного і які саме;

6) чи слід у випадках, передбачених ст. 26 Кримінального ко­дексу України, визнати підсудного особливо небезпечним рециди­вістом;

7) яка міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;

8) в якому вигляді виправно-трудової чи виховно-трудової ко­лонії або у в'язниці повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі;

9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закла­дом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивіль­ний позов не був заявлений;

10) що зробити з майном, описаним для забезпечення ци­вільного позову, і можливою його конфіскацією;

11) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

12) на кого мають бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

14) чи слід у випадках, передбачених ст. 14 КК, застосовувати до підсудного примусове лікування чи встановити над ним опіку­вання.

Такі питання вирішуються судом при постановленні вироку.

До цих питань прокурор повинен дати також суспільно-полі­тичну оцінку обставин справи, що розглядається; характеристику осо­би підсудного; аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Зміст і структура обвинувальної промови визначаються пере­дусім обставинами справи, місцем її розгляду (справа розглядаєть­ся в суді чи виїзному засіданні), складом аудиторії, індивідуальни­ми якостями прокурора і зайнятою ним позицією у справі.

Йдучи в суд, прокурор повинен знати, що він буде говорити, мати тези чи принаймні план. Ось план промови одного з київських прокурорів:

1. Суть пред'явленого обвинувачення.

2. Що пояснює підсудний.

3. Неправдивість його показань підтверджується:

• протоколом огляду від 10.03.19... р. (а. с. 16);

• протоколом обшуку (а. с. 19);

• показанням свідка — дружини підсудного (а. с. 28);

• висновком криміналістичної експертизи (а. с. 41).

4. Матеріальні цінності розтратив підсудний, що побічно підтверджується:

• показаннями працівників магазину і сусідів про те, що підсудний часто пиячив;

• показаннями шинкарки, що за випивку завжди розпла­чувався підсудний;

• показаннями дружини підсудного, що зарплату чоловік повністю їй віддавав.

5. Обгрунтування юридичної кваліфікації.

6. Пропозиції про міру покарання і долю цивільного позову. Можна виступати і без плану, як «виступив» один із проку­рорів у справі про хуліганство:

«Товариші судді! Нам все достатньо ясно. Підсудний Карган зірвав з клумби квітку. 1 нецензурно лаявся на жінку з дітьми, а потім влаштував бійку з мужчиною. У справі є дані про те, що бійка була, шум і крики також були. Прошу визнати підсудного винним і дати йому три роки» '.

Прокурорська практика виробила таку структуру обвинуваль­ної промови:

вступна частина;

фабула справи (виклад фактичних обставин злочину);

аналіз і оцінка зібраних у справі доказів (аналіз доказів);

обгрунтування кваліфікації злочину;

характеристика особи підсудного;

обгрунтування пропозицій про міру покарання цивільному позову;

• аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, і про­позицій щодо їх усунення;

• заключна частина промови.

Не завжди обвинувальна промова вміщує всі перераховані еле­менти в такій послідовності. Але на практиці саме така послідовність закріпилася і виправдала себе.

Зміст і структура обвинувальної промови, її побудова не мо­жуть бути однаковими і незмінними для будь-якої справи. Як не існує кримінальних справ абсолютно схожих одна на одну, так і не по­винно бути промов, які збігаються між собою. Тому прокурор по­винен уміти віднайти правильні пропозиції різних частин промови, розподілити матеріал логічно й послідовно.

Експозиція, розподіл матеріалу — досить важливий момент у риторському мистецтві. «Уміла готувати, та не вміла подавати» — влучна характеристика експозиції і про це слід пам'ятати.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ