Смекни!
smekni.com

Зобов язання що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна (стр. 1 из 3)

Міністерство освіти України

Івано-Франківський інститут права, економіки та будівництва

Курсова робота

з цивільного права України

«Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна»

Виконав: ст. гр. Юз-97-1

______________________

Науковий керівник:

доц. Васькович Й.В.

Івано-Франківськ

1999р.

Зміст

Вступ

1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна

2. Підстави виникнення зобов’язань, пов’язаних з рятуванням колективного і державного майна

3. Обсяг шкоди і порядок її відшкодування

Додаток

Висновки

Список використаних першоджерел


Вступ

Тема даної курсової роботи є досить актуальною, оскільки значну частину предмета цивільного права становлять майнові відно­сини в галузі товарообороту та майнові відносини, що виника­ють внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю особи і майну грома­дянина чи організації.

Майнові вщносини, врегульовані нормами цивільного права, набувають характеру цивільно-правових зобов'язальних відно­син або цивільно-правових зобов'язань. Разом з тим термін «зо­бов'язання» вживають і в іншому значенні, розуміючи під зобо­в'язанням обов'язок, борг якоїсь особи. Зобов'язанням також називають документ (боргову розписку), в якому зафіксовано чийсь обов'язок, наприклад, повернути позикову суму грошей.

Майнові відно­сини в галузі товарообороту регулюються нормами цивільного права, а також майнові відносини по відшко­дуванню заподіяної шкоди? В їх регламентації виявляються озна­ки методу цивільно-правового регулювання:

1) юридична рівність учасників цивільно-правових відносин;

2) договірний та плано­во-договірний, якщо видання актів планування за законодавством тягне настання цивільно-правових наслідків, характер цивільно-правових відносин;

3) певна свобода розсуду при встановленні цивільних прав і обов'язків;

4) майновий характер цивільно-пра­вових санкцій і позовний спосіб захисту цивільних прав.

Нижче охарактеризовано наведені ознаки зобов'язань.

По-перше, в зобов'язаннях суб'єкти мають юридична рівне поло­ження. Відомо, що юридична рівність сторін — це правовий ви­раз вартісної рівності їх у товарно-грошових відносинах, які ма­ють еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відно­синах повинен відбуватись обмін рівних вартостей. Відхилення від вартісної рівності в товарно-грошових відносинах обумовлені політикою цін Зміст юридичної рівності полягає в тому, що кож­ний із суб'єктів у зобов'язанні має права та обов'язки і не підпо­рядкований іншому суб'єкту.

По-друге, переважна більшість зобов'язань за участю громадян виникає з договорів; зобов'язання між організаціями також ви­никають з договорів, а у випадках, передбачених нормативними актами, — з актів планування і договорів.

По-третє, зміст прав і обов'язків суб'єктів зобов'язань визна­чається не тільки згідно з вимогами імперативних (обов'язко­вих) норм цивільного законодавства, а й за розсудом суб'єктів зобов'язання. Тому поряд з імперативними є диспозитивні нор­ми, які надають суб'єктам зобов'язань можливість визначити зміст прав і обов'язків за власним розсудом. Разом з тим диспозитивні норми містять певні правила поведінки. Останні застосовуються у тих випадках, коли суб'єкти своєю волею не визначили зміст відповідних прав і обов'язків.

По-четверте, зобов'язання мають санкції. Для реалізації санкції суб'єкт зобов'язання, чиє право порушено, вправі звернутися з позовом у суд або арбітражний суд.

Після того як з'ясовано коло майнових відносин, що є зобо­в'язаннями, і виявлено та розкрито ознаки цивільно-правового регулювання їх, визначимо поняття зобов'язального права.

Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі товарообороту(обігу), а також майнові відносини по відшко­дуванню заподіяної шкоди за участю організацій і громадян.

Норми зобов'язального права є важливою і найбільш значною частиною цивільного законодавства. Так, у Цивільному кодексі України з 572 статей 321 стаття присвячена зобов'язанням. Зо­бов'язальне право має загальну і особливу частини. Загальна частина містить норми, які передбачають правила, що поширю­ються на всі зобов'язання. Маються на увазі норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, про відповідальність суб'єктів за порушення зобов'язань та припи­нення зобов'язань. Особлива частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань.

Зобов'язання, що виникають внаслідок ря­тування колективного або державного майна належать до позадоговірних зобов'я­зань. Самей цей вид цивільно-правового зобов’язання ми розглянемо в даній курсовій роботі.

1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна

Шкода, якої зазнав громадя­нин при рятуванні колективного і державного майна від небез­пеки, яка йому загрожувала, повинна бути відшкодована тією організацією, майно якої рятував потерпілий[1]. Безпосереднім при­водом виникнення даного інституту послужили дві справи, що з’явились у судовій практиці України.

У справі за позовом громадянина М. було встановлено, що позивач, проїжджаючи по залізниці як пасажир, під час стоянки побачив пожежу у поїзді, який стояв на сусідній колії. Він почав гасити пожежу, внаслідок чого дістав каліцтво, водночас згорів його одяг. Потерпілий звернувся до суду про відшкодування за­подіяної шкоди, що спричинила втрату працездатності. Народ­ний суд відмовив у позові, справа розглядалась у різних судових інстанціях. Нарешті, одна із вищих судових інстанцій зайняла іншу позицію і висловила ряд принципових положень. Вона за­значила, що громадянин М. діяв не в особистих інтересах, а в інтересах охорони народного добра, виконуючи свій конститу­ційний обов’язок, і зобов’язала залізницю відшкодувати грома­дянинові М. заподіяну шкоду в повному обсязі. Аналогічною була справа за позовом громадянки Б. до товариства «Динамо», чоловік якої загинув під час гасіння пожежі, яка охопила склади названого товариства. На утриманні загиблого знаходилося двоє дітей, від імені яких їх мати громадянка Б. вимагала відшкоду­вання заподіяної шкоди. Верховний Суд при вирішенні даної справи зайняв аналогічну позицію, яку висловив щодо справи громадянина М.

Постанови судових інстанцій щодо наведених справ стали пред­метом глибокого наукового дослідження. Результати досліджен­ня знайшли своє відображення у новому інституті, який закріп­лений в статтях 467, 468 ЦК України.

Як уже зазначалося, в силу такого зобов’язання шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні колективного і державного майна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути відшко­дована тією організацією, майно якої рятував потерпілий (ст.467 ЦК України).

Суб’єктами даного зобов’язання є: громадянин, який має пра­во на відшкодування понесеної шкоди і він виступає в особі кредитора (потерпілого) та організація, що зобов’язана цю шко­ду відшкодувати, виступає в особі боржника[2].

Право вимагати відшкодування шкоди, понесеної при ряту­ванні майна організації, належить будь-якому громадянинові, який, виконуючи свій громадський обов’язок, зазнав цієї шко­ди. До того, немає значення, чи ці дії вчинені під час виконання трудових обов’язків, чи ні, важливо, щоб вони являли собою здійснення, громадського обов’язку.

Слід підтримати висловлений у літературі погляд, за яким пра­во на відшкодування за статтею 467 ЦК України мають так звані професійні рятувальники, оскільки вихідна позиція є хибною — такі працівники зобов’язані ризикувати своїм життям і здоров’ям у силу трудових (службових) обов’язків і ризик шкідливих наслідків повинен падати на них[3]. У разі смерті громадянина-рятувальника право вимоги належить особам, які мають право на відшкодування шкоди в зв'язку зі смертю годувальника[4].

Обов’язок відшкодування шкоди покладено на організацію, май­но якої рятував потерпілий. Для визначення організації-боржни­ка вирішальним є приналежність даного майна організації. Йдеть­ся про державні підприємства і установи, громадські об’єднан­ня, кооперативи (колгоспи), колективні підприємства, госпо­дарські товариства тощо, яким майно належить відповідно на праві колективної власності, повного господарського відання або на праві оперативного управління. Якщо майно в момент ряту­вання знаходилось в іншій організації (оренда, перевезення, збе­реження тощо) або навіть у громадянина (прокат), то зобов’яза­ним суб’єктом буде організація, якій належить майно. Коли майно належало кільком організаціям, тоді шкода, якої громадянин зазнав у зв’язку з його рятуванням, відшкодовується організаціями солідарно.

Зміст зобов’язання, що виникає внаслідок рятування колек­тивного і державного майна, складає право потерпілого одержа­ти відшкодування шкоди, якої він зазнав, і обов’язок органі­зації-боржника відшкодувати цю шкоду.

Об’єктом зобов’язання є відшкодування шкоди потерпілому, якої він зазнав, рятуючи майно організації[5].

2. Підстави виникнення зобов’язань, пов’язаних з рятуванням колективного і державного майна

Обов’язок відшкодування організацією шкоди громадянинові при рятуванні її майна виникає за таких підстав:

а) наявність шкоди;

б) спрямованість дій громадянина на рятування колективного і державного майна;