Смекни!
smekni.com

Право на винаходи (стр. 3 из 4)

Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону.

Відповідно до закону основні функції знаків для товарів і послуг – це індивідуалізація вироблюваної продукції і надавання послуг, захист їхньої якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумління виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентноспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Закон чітко визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг.

Знаки для товарів і послуг – це зареєстровані у встановленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг: словесні, зображувальні, об’ємні, комбіновані. Знаки можуть бути в будь-якому кольорі виконані чи поєднанні кольорів.

Закон України про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі знаки є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. У законодавстві зарубіжних країн про товарні знаки звукові сингали можуть визнаватися товарними знаками.


Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватись в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтво вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення моє бути припинено. Якщо порушенням власнику свідоцтва були заподіяні майнові чи моральні збитки, їх має відшкодувати порушник.

Порушення прав власника може бути в будь-якій формі чи будь-яким способом. Тому і відповідальність порушника може бути різною. Зокрема, власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконного використання знака або позначення, схожою з ним настільки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва.

Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачене в ньому.*

Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладання та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва. Суди розглядають також інші спори, пов’язані з охороною прав на знаки.

Як уже зазначалося, на відміну від винаходів, охорона товарного знака не обмежена часом. Якщо охорона основна на реєстрації, то національні закони містять приписи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який його зареєстровано, наприклад, на 10 років.

Проте його охорону можна подовжувати необмежену кількість разів, зокрема через кожні 10 років, сплачувати при цього встановлений збір. Таким чином охорона товарного знака може бути необмеженою. Практиці відомі випадки коли товарний знак охороняється понад сто років.

У багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги. які не перераховані в реєстраційному переліку, за умови, що вони настільки близькі до перелічених, що це можна ввести в оману споживача. Застосовуючи це правило, звичайно враховують масштаб використання захищеного товарного знака, розмір підприємства володільця даного знака: чим більше підприємство і чим ширше використання товарного знака, тим більші обсяги охорони.

Національні закони багатьох країн, крім розглянутих, називають ще два випадки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно його статусу, або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання охоронюваного товарного знака для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак “кока-кола” використовується виробником джинсів і якщо при цьому складається враження, що запропонований товар підвищує репутацію “кока-кола”, як напою, який вживає сучасна молодь, то це слугуватиме інтересам компанії.


Раціоналізаторські пропозиції є результатом найпоширенішого в Україні виду технічної творчості – раціоналізації, яка за новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідницької творчості.

Раціоналізація як форма технічної творчості заслуговує на всіляке заохочення і стимулювання. Раціоналізація є невід’ємною складовою виробничої діяльності, яка не може розвиватися без постійного і систематичного вдосконалення. Це діяльність спрямована на вдосконалення вироблюваної продукції, технології виробництва, застосовуваної техніки та іншого обладнання. Раціоналізація стосується будь-якої корисної діяльності людини, промисловості, транспорту, оборони, охорони здоров’я тощо.

Раціоналізатори завжди були в пошані в Україні. Їх діяльність заохочувалась і стимулювалась, вони були наділені рядом прав і пільг.

Нині в Україні раціоналізаторська діяльність регулюється Ц.К. України.

Раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона надана, і передбачає створення або заміну конструкції виробів, технології виробництва і застосованої техніки або складу матеріалів.*

Отже, раціоналізаторська пропозиція має стосуватися виробів, технології, застосованої техніки або складу матеріалів. Іншими словами об’єктами раціоналізаторської пропозиції можуть бути конструктивні ділянки виробів, технологічні процеси, тобто способи, а також речовини. Раціоналізаторська пропозиція може стосуватися будь-якої сфери суспільно корисної діяльності людини.

До цієї пропозиції законодавство встановило три необхідні вимоги:

1) пропозиція має відноситися до профілю підприємства, якому вона подана;

2) раціоналізаторська пропозиція має бути новою;

3) раціоналізаторська пропозиція повинна бути корисною підприємству, якому вона подана.

Пропозиція подається тому підприємству, до діяльності якого вона відноситься. При цьому не має значення де працює раціоналізатор і взагалі чи він працює. Така пропозиція визнається корисною для підприємства, якому подана заява на неї, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва, одержати кращий доход або одержати інший позитивний ефект цим підприємством.

Раціоналізатором, тобто автором раціоналізаторської пропозиції, визнається особа, що створила її своєю творчою працею. Якщо раціоналізаторська пропозиція створена спільною творчою працею кількох осіб, то вони визнаються співавторами. Порядок користування правом на раціоналізаторську пропозицію, створену у співавторстві, визначається угодою між ними. Проте, як і в будь-якому співавторстві, не визнаються співавторами особи, які подавали авторові раціоналізаторської пропозиції тільки технічну допомогу, зокрема здійснювали креслярські роботи, виготовляли зразки, допомагали в оформленні документації.

Склад співавторів на раціоналізаторську пропозицію після подання заяви, за загальним правилом, не може змінюватися. Проте у виняткових випадках за відсутності спору про авторство склад співавторів може бути переглянутий підприємством, установою чи організацією, коди подано заяву на раціоналізаторську пропозицію.

Істотні обмеження існують щодо пропозиції, які подаються інженерно-технічними працівниками.

Науково-технічна інформація в умовах ринкової економіки уже давно стала досить цінним товаром. Без належного забезпечення науково-технічною інформацією неможливий більш-менш успішний розвиток сучасного виробництва, обороту товарів, послуг тощо. Той хто володіє інформацією , той володіє ситуацією. Тому власники інформації намагаються утримати її від будь-якого розголошення і видають її як товар, за який треба платити досить високу ціну. Той же, хто намагається заволодіти інформацією незаконним шляхом, вчиняє неправомірні дії, які зумовлюють певну правову відповідальність. Але для того, щоб настала така відповідальність, потрібна правова охорона інформації.

Існує два види інформації:

1) науково-технічна інформація;

2) інші види нерозкритої інформації, які за своїм змістом виходять за межі науково-технічної інформації, але стосуються безпосередньо виробництва чи іншої доцільної діяльності.

Науково-технічний потенціал України ще й зараз володіє надзвичайною цінною науково-технічною інформацією, яка дуже цікавить наших зарубіжних “друзів”.*

Інформацію можна визначити як певну суму знань про той чи інший об’єкт, які можна використати в доцільній діяльності людини. Отже, науково-технічна інформація – це сума знань, що стосується розвитку науки, техніки та виробництва.

Закон України “Про науково-технічну інформацію” розрізняє два види її – відкриту науково-технічну інформацію і науково-технічну інформацію з обмеженим доступом. Режим доступу до такої інформації регулюється спеціальним законодавством.

Науково-технічна інформація відповідно до чинного законодавства є об’єктом права власності.

Національна система науково-технічної інформації – це організаційно-правова структура, за допомогою якої формується державна інформаційна політика, а також здійснюється координація робіт зі створення, користування, зберігання та поширення національних ресурсів науково-технічної інформації з урахуванням інтересів національної безпеки.


Висновки

У своїй роботі я прийшов до таких висновків:

1. Промислова власність є невід’ємним елементом господарської власності, тобто діяльності підприємства усіх форм власності, вона органічно пов’язана з економічними процесами, що відбуваються в будь-якій країні.

2. Згідно із чинним законодавством України, право власності на об’єкт промислової власності подається першому заявнику.

3. Щоб стимулювати використання світового інтелектуального та інвестиційного потенціалу, в патентне законодавство нашої країни закладено принцип рівних прав для національних та іноземних суб’єктів.