Шпаргалка по Международному публичному праву 2 (стр. 21 из 21)

1. Договори, що стримують гонку ядерних озброєнь у просторовому сенсі: про Антарктику (1959 р.); про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.); про без’ядерну зону в південній частині Тихого океану (1985 р.) та інші.

2. Договори, що обмежують нарощування озброєнь у кількісному та якісному сенсах: про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі та під водою (1963 р.); про всеосяжну заборону випробувань ядерної зброї (1996 р.); Договір між РФ і США про подальше скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1993 р.).

3. Договори, що забороняють виробництво певних видів зброї й зобов’язують їх знищити: Конвенція про заборону розробки, виробництва та застосування хімічної зброї та її знищення (1993 р.), Договір між СРСР і США про ліквідацію їхніх ракет середньої та меншої дальності (1987 р.).

4. Договори, розраховані на запобігання випадковому (несанкціонованому) виникненню війни: Угода про лінії прямого зв’язку між СРСР і США (1963, 1971 рр.) та інші.

Особливої уваги заслуговують документи, ухвалені в рамках НБСЄ

76. Поняття та структура колективної системи безпеки

Колективна безпека – це колективна захищеність держав і товариств від внутрішніх і зовнішніх загроз. Колективна безпека включає систему заходів, спрямованих на підтримку міжнародного миру, запобігання війні, по наданню колективної відсічі агресії і колективної допомоги. Ця співпраця може здійснюватися і в рамках ООН, міжнародних організацій або на регіональній основі, наприклад, як система безпеки в рамках Співдружності Незалежних Держав.

Система колективної безпеки – це не щось побудоване за межами кожної з держав і ніби ззовні, що захищає їх суверенітет,цілісність і інтереси. Будьяка держава, суспільство повинні передусім самі піклуватися про забезпечення своєї безпеки.Створення системи колективної безпеки вирішується комплексом заходів політичного, економічного, правового характеру, а також конкретними військовоорганізаційними заходами. Колективна безпека державучасників базується на таких основних принципах:

• неподільність безпеки: агресія проти однієї держави учас

ника розглядається як агресія проти всіх державучасників;

• однакова відповідальність державучасників за збереження

безпеки;

• невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів

один одного;

• колективна оборона;

• прийняття рішень із принципових питань забезпечення ко

лективної безпеки на основі консенсусу;

• відповідність складу і готовність сил і коштів масштабові

військової загрози;

• можливість розміщення окремих військових баз і об’єктів

одних державучасників на території інших.

Побудова системи колективної безпеки повинна засновуватися на регіональних підсистемах з урахуванням спільності територій, характеру загроз, угрупувань військ, інфраструктури та інших умов і чинників.

77. Види колективної безпеки

78. Регіональні організації колективної безпеки Європейського континенту

79. Регіональні організації колективної безпеки у рамках ЛАД, ОАД, ОАЄ

80. Роль міжнародного права в запобіганні війни

81. Загальна міжнародно-правова основа роззброєння. Заходи щодо зміцнення довіри між державами

82. Головні чинні міжнародно-правові акти щодо роззброєння чи скорочення зброї

83. Міжнародний та національний контроль за роззброєнням. Заходи щодо щодо зміцнення довіри між державами

84. Правовий захист , становлення і розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів і його значення в сучасному світі

85. Джерела права мирного врегулювання міжнародних спорів

86. Поняття «міжнародного спору» та «міжнародної ситуації»

87. Види міжнародно-правових засобів мирного врегулювання міжнародних спорів

88. Зв'язок принципу мирного вирішення міжнародних спорів з принципом незастосування сили і погрози силою

89. ООН і мирне врегулювання міжнародних спорів (форми та засоби діяльності ООН)

90. Мирне врегулювання міжнародних спорів у рамках Європейського союзу