Онуки мають право отримати спадщину в порядку представлення лише в тому випадку, якщо їх батьки померли до відкриття спадщини, а не, наприклад, відмовилися від спадщини, чи були усунуті від спадщини як негідні спадкоємці.
Як вже зазначалося, утриманець є законним спадкоємцем, незалежно від його родинних чи сімейних зв'язків з померлим. Якщо ж він належить до законних спадкоємців і за іншими підставами (наприклад, в силу родинних зв'язків), то у нього є право вибору. Перехід від спадкування як утриманця до спадкування за іншою підставою доцільний, якщо факт утримання важко довести. В інших випадках такий перехід негативно вплине на майнові інтереси спадкоємця, оскільки утриманці закликаються до спадщини завжди, а, наприклад, брати і сестри — лише за черговістю.
Практичне значення має і вирішення питання щодо порядку спадкування онуками і правнуками у випадку, коли вони є спадкоємцями за законом першої черги і одночасно один з них перебував на утриманні померлого.
Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкування у порядку представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто якщо б після смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого сина, то син отримав би половину спадку, а онуки поділили б частку свого померлого батька і отримали б по 1/6. Якщо ж онук, який перебував на утриманні діда, закликається до спадкування як утриманець, він, як самостійний спадкоємець, отримує разом з сином по 1/3, а онуки за правом представлення — по 1/6. Цю колізію в літературі пропонується вирішувати на користь спадкування як утриманця.
Якщо онук чи правнук, перебуваючи на утриманні спадкодавця, набуває право спадкування як утриманець, то він не може бути позбавлений цього права і повинен закликатися до спадщини як утриманець, незалежно від того, чи живий його родитель, чи ні. Вибір підстав спадкування в такому випадку не повинен мати місце, так як це б обмежувало правоздатність спадкоємця.
В проекті нового ЦК України передбачено значно розширити коло спадкоємців за законом. До числа спадкоємців за законом пропонується включати осіб не лише за ознакою родинних чи сімейних зв'язків, а й за ознакою членства у сім'ї. І якщо перша і друга черга спадкоємців у порівнянні з чинним законодавством змін не зазнала, то до третьої черги включені особи, які були членами сім'ї спадкодавця за умови, що прожили з ним не менше п'яти років. У четверту чергу право на спадкування за законом одержать рідні дядько та тітка, у п'яту — утриманці, в шосту — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно.
Значне розширення кола спадкоємців за законом практично позбавить державу права на так звану виморочну спадщину, тобто майно, яке залишилося після смерті громадянина за відсутності спадкоємців за заповітом і спадкоємців за законом.
За чинним законодавством спадкове майно переходить у власність держави у таких випадках:
— якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину державі;
— якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на користь держави;
— якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прийняли її у встановленому порядку;
— якщо заповідана лише частина майна, а спадкоємці за законом відсутні;
— якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.