регистрация /  вход

Судові органи України (стр. 1 из 2)

Реферат на тему:

Судові органи України

План

1) Поняття судової системи

2) Характеристика сучасної судової системи України. Принципи територіальності

3) Ланки судової системи України

1) Поняття судової системи

Судова система України визначена Конституцією України, а також Законом України “Про судоустрій України”, “Про арбітражний суд”.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції.

Верховний Суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні) суди, районні (міські) суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів є судами загальної юрисдикції.

Систему арбітражних судів складають: Вищий арбітражний суд, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя. Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду можуть утворюватися й інші ланки арбітражних судів: міські, районні, міжрайонні.

В Україні судова система поділена на ланки і за судовими інстанціями.

Поняття “ланка судової системи” пов’язане з обсягом повноважень, які покладені на ті чи інші судові органи. Суди, які діють в районах або містах, районах в містах, міжобласний суд, міжрайонні (окружні) суди мають однаковий статус і складають першу ланку.

Другою ланкою судової системи є Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди [2].

Верховний Суд України є третьою ланкою – це найвищий судовий орган системи судів загальної юрисдикції, здійснює нагляд за судовою діяльністю судів першої та другої ланки.

Існують три судові інстанції. Суди, які розглядають і вирішують справу по суті є судами першої інстанції. В системі судів загальної юрисдикції всі суди є судами першої інстанції.

Суд другої інстанції (касаційної) перевіряє законність і обґрунтованість рішень, вироків і постанов судів першої інстанції до вступу їх в законну силу. Для районного (міського) суду судом другої інстанції є обласний і прирівняний до нього суд, а для обласного – Верховний Суд України. Строк касаційного оскарження вироку суду – 7 днів з моменту проголошення, рішення – 10 днів. Вирок або рішення суду першої інстанції може бути відмінено і направлено на новий розгляд в то самий або інший відповідний суд.

Перевірка законності й обгрунтованості вироків є найважливішою формою діяльності касаційних інстанцій, яка дозволяє швидко виправляти допущені судами та органами попереднього розслідування помилки. Суди касаційної інстанції забезпечують виконання вимог закону і правильно орієнтують суди на неухильне додержання вимог закону при розгляді кримінальних справ по першій інстанції[5].

Вироки і рішення районного (міського), міжрайонного (окружного) міжобласного судів можуть бути оскаржені і на них можуть бути внесені протести в касаційному порядку – у Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські суди, а вироки і рішення Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів можуть бути оскаржені і на них можуть бути внесені протести в касаційному порядку – у Верховний Суд України.

Касаційні скарги і протести на вироки, рішення і постанови районних (міських), міжрайонних (окружних), міжобласного судів розглядають судові колегії в кримінальних та цивільних справах Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, а на вироки, рішення і постанови Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів – судові колегії в кримінальних, цивільних справах, військова колегія Верховного Суду України.

Суд наглядної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість вироків, рішень і постанов судів першої, касаційної і нижчестоящої наглядної інстанції, що є важливою гарантією забезпечення законності й охорони прав особи. Справи в порядку нагляду розглядають:

1) Президія Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів – за протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора та його заступників, голови Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та їх заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та їх заступників – на вироки, рішення і постанови районних (міських), міжрайонних (окружних), міжобласного судів, на постанови суддів і касаційні ухвали Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів;

2) Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України – за протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора, їх заступників – на вироки та ухвали районних (міських), міжрайонних (окружних), обласних судів, Київського і Севастопольського міських судів, а також на постанови президії Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів і постанови суддів;

3) Пленум Верховного Суду України – за протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора, їх заступників - на вироки та ухвали судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду і на постанови суддів цього ж суду [6].


2. Характеристика сучасної судової системи України.

Принципи територіальності

В статті 125 Конституції зазначено, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається [1].

Територіальний принцип означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися з адміністративно-територіальними одиницями, але можуть і не збігатися з ними.

Спеціалізація судів і суддів у розгляді справ певних категорій сприяє поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму суддів.

Відповідно до ст. 6 Конституції України влада в державі поділяється на законодавчу, виконавчу, судову. Система та повноваження органів, які здійснюють функції, пов’язані з правосуддям визначені розділами VIII та ХІІ Конституції. В статті 124 зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Заборонено привласнення або передача повноважень судів іншим державним органам або посадовим особам [4].

Правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення судами кримінальних, цивільних, господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що всі суспільні відносини, врегульовані нормами права, в разі виникнення спору можуть бути предметом судового розгляду. Діяльність судів повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина. Закон покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне вирішення кожної справи.

В ст. 124 Конституції також зазначено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Ця норма ще раз підтверджує положення Конституції (стаття 5) про те, що єдиним джерелом влади в Україні є народ [1].

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, який покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Судові рішення ухвалюються від імені України, що обумовлено їх значенням як загальнообов’язкових рішень органу судової влади, піднімає їх авторитет як акта державної влади. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян та їх об’єднань і підлягають виконанню на всій території України. Вироки, рішення, ухвали й постанови судів повинні повною мірою відповідати вимогам процесуального законодавства. Винесення необгрунтованих, немотивованих судових рішень знижує їх виховне й запобіжне значення.

Діяльність судів по здійсненні правосуддя врегульована державою в законодавчому порядку. Крім Конституції, ряд законів України присвячено питанням судочинства. Це, наприклад, Про судоустрій України: Закон України від 5 червня 1981 р., Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р., Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2 лютого 1994 року., Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року та ін.

В своїй діяльності суди керуються також керівними роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України. Зокрема, Пленум Верховного Суду своєю Постановою №5 від 22.08.80 (п. 2) зобов’язав суди вживати належні заходи до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей [2].

Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок, що правосуддя має ряд специфічних ознак:

- правосуддя в Україні здійснюється виключно судами;

- правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ;


Дарим 300 рублей на твой реферат!
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!
Мы дарим вам 300 рублей на первый заказ!