Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію ( затверджені Постанова КМУ від 29.12.1995 року №1074) не визначають терміну постійного і тимчасового перебування іноземців в Україні. Встановлюючи право тимчасового та постійного перебування на території України іноземців, Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” також не визначив термінів такого перебування. З приводу тимчасового перебування ( проживання) на території України, то його строк можна визначити на підставі інших нормативно-правових актів. Наприклад, “Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні” ( затверджений Постановою КМУ від 1 листопада 1999 року №2028), встановлює, що іноземець може перебувати тимчасово в Україні з метою працевлаштування строком до одного року.
Отже, у нормативно-правових актах України немає єдиних критеріїв ні щодо підстав, ні щодо строків, які б застосовувалися для визначення понять “постійного” та “тимчасового” проживання (перебування, знаходження) іноземців чи осіб без громадянства на території України. Саме тому деякі науковці пропонують ввести до Цивільного Кодексу України окрім терміну “місце проживання”, ще й таке поняття, як “звичайне місце перебування”.
Віднесення іноземців за строком їх проживання в Україні до таких, що проживають (перебувають) постійно чи тимчасово, у ряді випадків зумовлює різний правовий статус та обсяг прав іноземців та осіб без громадянства. Так, у разі постійного проживання на території України іноземці можуть займатися трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці ж, які іммігрували в Україну для працевлаштування на певний строк, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного дозволу на працевлаштування. Чинним законодавством також передбачено, що іноземці, які постійно проживають в Україні, а також особи, які подали заяви про надання їм статусу біженця в Україні, та особи, які в установленому порядку отримали статус біженця в Україні, - користуються медичною допомогою на рівні з громадянами України. Всім іншим іноземцям ( тобто тим, що тимчасово перебувають на території України) медична допомога надається за плату, якщо законодавством України або міжнародними договорами України не передбачено інше.
Частина 6 ст.3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” закріплює обов’язок іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання: “Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.”[7]
Відповідно до ст.20 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” реалізація іноземцями та особами без громадянства права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання має здійснюватися в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такою Постановою є Постанова КМУ від 29.12.1995 року №1074 “Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” ( з наступними змінами і доповненнями), п.30 якої зазначає, що: “За умови виконання передбачених частиною шостою статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців" формальностей іноземці та особи без громадянства можуть вільно пересуватися на території України, якщо інше не передбачено законодавством України.”[8] У разі коли це потрібно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які постійно проживають в Україні, Кабінет Міністрів України може встановлювати обмеження для іноземців та осіб без громадянства у пересуванні та виборі ними місця проживання в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, мають рівні з громадянами України права на пересування, вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 26 “Конвенції про статус біженців” від 28 липня 1951 року передбачено, що “Кожна Договірна Держава надаватиме біженцям, які законно проживають на її території, право обирати місце проживання та вільно пересуватись в межах її території за умови дотримання всіх правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за тих же обставин.”[9]
Правовий статус біженців, в тому числі й щодо реалізації ними права на вибір місця проживання та свободу пересування, регулюється нормами Закону України від 21 червня 2001 року “Про біженців”, так, ст.20 цього закону передбачено, що особа, якій вже надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Особа ж, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців. Щодо особливостей реєстрації місця проживання біженців, то вони, на відміну від Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, більш досконало визначені в Законі “Про біженців”, - про що мова йтиметься в наступному розділі роботи.
2.2.Порядок реєстрації іноземців
Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в’їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п’яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. Дозаяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Статтею 5 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачено, що законною підставою перебування на території України іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа таких осіб або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні. Дія норм цього закону поширюється на іноземців та на осіб без громадянства майже так само, як і на громадян України, лише за деякими незначними винятками ( такий висновок дозволяють зробити положення ст.1, яка зазначає, що дія Закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України).
Частина 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зобов’язує іноземця чи особу без громадянства, які пе перебувають в Україні на законних підставах, протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання - зареєструвати місце проживання. Суть реєстрації для іноземців та осіб без громадянства полягає у внесенні відомостей до паспортного документа ( посвідки про постійне чи тимчасове проживання) - про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Отже, іноземець має обов’язок звернутися до відповідного відділу ДД ГІРФО за обраним ним місцем проживання та зареєструватися за цим місцем проживання.