Про передоручення, що відбулося, повірений повинен негайно сповістити довірителя, повідомивши про замісника відомості. Повірений, що виконав ці дії, відповідає тільки за вибір замісника.
Повірений, що не виконав цього обов'язку, відповідає за дії замісника як за свої власні. Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії (ч. 3 ст. 1005 ЦК України).
Повірений також повинен повідомити довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення, передати довірителю без зволікання все отримане в зв'язку з виконанням доручення, після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдані документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.
Довіритель же, у свою чергу, зобов'язаний: видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення; прийняти без зволікання від повіреного усе виконане останнім відповідно до договору; забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, якщо інше не передбачено договором; відшкодувати повіреному фактичні витрати, що були необхідні для виконання доручення; сплатити повіреному після виконання ним доручення винагороду, якщо вона йому належить.
Підстави припинення договору доручення. До них крім загальних основ, передбачених ЦК, віднесено: відмова довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерть довірителя або повіреного (ч. 1 ст. 1008). Особливо варто звернути увагу на можливість одностороннього припинення договору за вимогою кожної зі сторін без указівки навіть мотивів ці вимоги. Це обумовлено сугубо довірчим характером відносин між ними. При цьому дане правило носить імперативний характер, і угода сторін про відмовлення від цього права вважається недійсною.
Цим договір доручення відрізняється від більшості інших договорів, що не можуть бути припинені по односторонній заяві без поважної причини. Однак, якщо повірений відмовився від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, повірений зобов'язаний відшкодувати заподіяні припиненням договору збитки (ч. 3 ст. 1009).
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконане цілком, довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата, також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Однак це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення (ч. 1 ст. 1009 ЦК України).
У випадку смерті повіреного його спадкоємці зобов'язані сповістити довірителя про припинення договору доручення і вжити заходи, необхідні для охорони майна довірителя. Зокрема, вони повинні зберегти гроші, речі, документи довірителя, а потім передати їх йому. Такі ж обов'язки лежать на ліквідаторі юридичної особи, що була повіреним (ст. 1010 ЦК України).
З огляду на те, що договір доручення припиняється зі смертю повіреного, то зазначений обов'язок спадкоємців не є договірним, а покладається на них законом в інтересах довірителя; права й обов'язки повіреного, внаслідок особистого їхнього характеру, не можуть перейти на спадкоємців, крім права на винагороду і на відшкодування витрат. Тому довіритель зобов'язаний виплатити спадкоємцям повіреного суми, що належали йому.
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. 141.
2. Господарський кодекс України. – К.: Школа, 2003. – 192 с.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
4. Бірюков І.А. Цивільне право України. Загальна частина: Навч. посібник для вузів / В.А.Бірюкова, Ю.О. Заїка, В.М.Співак. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
5. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Х.: Консум, 1997. – 112 с.
6. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. – Кн. 1. Общие положения. – М.: Статут, 2000. – 848 с.
7. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. – Кн. 2. Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 796 с.
8. Гражданское право: В 2 т. Том II. Полутом 1: Учеб. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд. – М., 2000.
9. Гражданское право: В 2 т. Том II. Полутом 2: Учеб. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд. – М., 2000.
10. Гражданское право: Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – Ч. ІІ. – М., 1997. – С. 139.
11. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Т.1 /Отв. ред. Е.А. Суханов. – М., 1998. – 785 с.
12. Гражданское право: Учебник: Ч. II /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1997. – 780 с.
13. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2005. – 23 с.
14. Збірник рішень та практики Вищого господарського суду України. – К., 2007 – № 1. – С 114.
15. Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
16. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 872 с.
17. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый Гражданский кодекс РСФСР. – Л., 1965.
18. Маслова-Юрченко К.О. Порівняльна характеристика договорів андеррайтингу та доручення // Форум права. – 2008. – № 2. – С. 349-354 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov. ua/e-journals/FP/2008-2/08mkoatd.pdf.
19. Михеева Л.Ю. Доверительное управление имуществом /Под ред. В.М. Чернова. – М.: Юристъ, 1999. – 176 с.
20. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. Третья часть: Договор и обязательства. – СПб., 1988.
21. Советское гражданское право / Под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. Ч. 2. – Киев, 1978. – С. 337-343.
22. Советское гражданское право / Под ред. О.А. Красавчикова. Т. 2. – М., 1985. – С. 32.
23. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін. Цивільне і сімейне право України: Навчально-практичний посібник / За ред. Є.О. Харитонова, A.І. Дрішлюка – X.: ТОВ "Одіссей", 2003. – 640 с.
24. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 408 с.
25. Цивільне право України: У двох книгах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком інтер, 2002.
26. Цивільне право Україні: Навч. посіб. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луць та ін. – Ч. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 792 с.
27. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Лапітенко. – Х.: Одіссей, 2003. – 856 с.
28. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних: Навч. посіб. (Курс лекцій). – К.: КНЕУ, 2004. – 220 с.