регистрация / вход

Брідж–банк як інструмент врегулювання діяльності проблемної фінансово–кредитної установи

Університет банківської справи Національного банку України Інститут магістерської та післядипломної освіти РЕФЕРАТ з дисципліни Гарантування вкладів фізичних осіб

Університет банківської справи Національного банку України

Інститут магістерської та післядипломної освіти

РЕФЕРАТ

з дисципліни Гарантування вкладів фізичних осіб

на тему:

"Брідж-банк як інструмент врегулювання діяльності проблемної фінансово-кредитної установи"

Студентки

заочної форми навчання

групи 506БСмз

Таланчук Маї Сергіївни

Київ 2010

План

Сутність та значення брідж-банку

Досвід у США

Створення та ліквідація брідж-банку

Основні функції брідж-банку

Позитивні та негативні сторони брідж-банку

Брідж-банк в Україні

Сутність та значення брідж-банку

В умовах негативних тенденцій у банківській системі України гостро постає питання врегулювання та оптимізації механізмів роботи із збанкрутілими банками. Кількість проблемних банків в Україні (17 банків, у яких введено тимчасову адміністрацію, два з яких є найбільшими за розміром активів) спонукає до пошуку нових методів, які б дозволили відокремити якісні та "токсичні" активи. Одним із таких методів є створення "бридж-банку", ефективність якого уже роками підтверджує досвід США.

Формування системи врегулювання неспроможності банків, поглиблення ролі й відповідальності учасників системи забезпечення фінансової стабільності є центральними завданнями організації банківського нагляду та законодавства кожної країни. Повноваження й функції страховиків депозитів щодо різних аспектів організації врегулювання неспроможності банків також мають свою специфіку, зумовлену суспільно-політичними цілями й завданнями. Проте, незважаючи на особливості в частині обов'язків страховиків депозитів, процес урегулювання неспроможності банків має вирішальне значення для системи гарантування вкладів (СГВ) та органів системи фінансової безпеки загалом.

З усіх можливих засобів врегулювання ситуацій з проблемними банківськими установами в Україні на сьогодні застосовується лише ліквідація та продаж банку іншому власникові. Реорганізація є найменш витратним, але головною проблемою залишається пошук покупця. Альтернативний варіант роботи з проблемними банками, як правило, бажаніший, ніж ліквідація, оскільки завдяки йому значно розширюються джерела для розрахунків зі всіма кредиторами та не підриває довіри до банківської системи.

Захист депозитів у випадку банкрутства банку є однією з найважливіших функцій системи страхування депозитів. Коли застрахована депозитна установа опиняється на межі банкрутства, пріоритетним є вжиття заходів з реорганізації. Реорганізація може здійснюватись у таких формах: злиття - об'єднання підприємства-боржника з фінансово стійким підприємством; поглинання - придбання підприємства-боржника підприємством-санатором; поділ багатопрофільного підприємства на окремі юридичні особи за видами діяльності. Ефективність будь-якого процесу реорганізації полягає у швидкості, безперебійності та найменших витратах. У випадку малого банку швидка реорганізація зводить до мінімуму негативні наслідки для місцевої громади. Якщо ж йдеться про велику або системну установу банкрутство може негативно вплинути на національну економіку. Тому швидкість у вирішенні проблеми є вкрай важливою. Досвід США показує, що для збанкрутілих установ є три основні методи врегулювання проблемних банківських установ: операції з придбання активів та прийняття зобов'язань (загалом створення "бридж-банку"), відшкодування депозитів та операції з допомоги чинному банку.

З цього набору методів урегулювання проблемних банків розглянемо метод створення "бридж-банку". Це вид операції з продажу активів та передавання зобов'язань тимчасово створеному банку. За такої схеми до "бридж-банку" переходять якісні активи та застраховані вклади, а проблемні активи та незастраховані вклади ліквідуються. Застрахованими є вклади або частина вкладів, що не перевищує ліміту страхового покриття. При цьому страховик депозитів сплачує певну суму для покриття різниці між вартістю застрахованих депозитів і вартістю активів, переданих перехідному банку. Згодом перехідний банк продається шляхом проведення прозорого тендеру. В США перехідний банк є новим тимчасовим державним банком з повним циклом обслуговування, ліцензований Управлінням контролера грошового обігу та є підконтрольний ФКСД. Його створюють для заповнення прогалини між банкрутством банку та часом, коли ФКСД зможе провести його продаж третій стороні на задовільних умовах. Серед причин створення "бридж-банку" головною є можливість взяти під управління страховиком депозитів складний великий банк, що став неплатоспроможним, та стабілізувати його. Додатковий час дозволяє також провести оцінку фінансового стану банку всіма зацікавленими сторонами. Всі ці функції можуть здійснюватися, не перешкоджаючи виконанню щоденних операцій перехідного банку з його вкладниками. Публічне розголошення серйозних фінансових проблем великого банку може спричинити проблеми з ліквідністю та спричинити недовіру до банківської системи загалом. Після заснування перехідного банку ФКСД зберігає гарантії щодо застрахованих депозитів та може надавати прямі позики перехідному банку.

Досвід у США

У США законодавством про банківське регулювання брідж-банком - проміжним банком визнається тимчасовий банк, створений регуляторами Федеральної резервної системи для адміністрування вкладів та зобов’язань банку-банкрота. Згідно Закону про конкурентну рівність у банківському бізнесі від 1987 р. (Competitive Equality Banking Act) Федеральна корпорація страхування вкладів (ФКСВ) уповноважена здійснювати керівництво банком-банкротом на період до трьох років, поки не було знайдено покупця банку для продовження його роботи.

З 1987 до 1994 ФКСД використовувала метод перехідного банку 10 разів, створивши 32 перехідні банки зі 114 окремих установ.

Згідно згаданого закону, коли застрахований ФКСВ банк знаходиться у проблемному фінансовому стані, то ФКСВ може створити перехідний банк для:

а) прийняття депозитів закритого банку;

б) прийняття інших зобов'язань закритого банку, які корпорація може визначити як прийнятні;

в) придбання таких активів закритого банку, які корпорація може визначити як прийнятні;

г) виконання будь-яких інших тимчасових функцій, які корпорація може встановити згідно даного Закону.

Перехідні банки повинні бути зареєстровані в статусі національних банків (national banks). Під національним банком у США розуміють комерційний банк, організований федеральним урядом. Діяльність "бридж-банку" у США починається з обрання радою директорів ФКСД головного виконавчого директора для здійснення повсякденних операцій та призначення ради директорів, створеної з персоналу ФКСД. Рада директорів перехідного банку є відповідальною за виконання бізнес-плану банку та за інші управлінські та наглядові функції. За радою директорів ФКСД залишається право впливати на остаточне рішення щодо реорганізації установи та здійснювати продаж активів банку. Протягом 10 днів після отримання ліцензії Рада директорів перехідного банку повинна розробити і впровадити стратегію та процедури здійснення операцій відповідно до бізнес-плану, підготувати поточний бюджет. Якщо головний виконавчий директор і Рада директорів перехідного банку потребують підтримки чи додаткової експертної оцінки проблемного банку, вони можуть найняти консультантів на короткий термін. Наскільки можливо перехідні банки повинні дотримуватися зобов'язань банку-банкрота перед його клієнтами та не втручатися або припиняти адекватно забезпечені кредити. Перехідні банки уповноважені докладати зусиль до ліквідації банків-банкрутів або шляхом пошуку покупців на проблемний банк, або через реалізацію його портфеля активів - протягом трьох років, які можуть бути продовжені у виключному випадку ще на один рік. Якщо ж перехідному банку не вдасться завершити свою роботу протягом цього часу, то даний банк повинен повідомити Контролера валюти (керівника ОСС) про свій намір анулювати (закрити) перехідний банк. У такій ситуації ФКСВ призначається в якості сторони, яка отримує активи перехідного банку. Як відомо, банкрутство банку виникає, коли банк нездатний виконати свої зобов'язання перед своїми вкладниками та іншими кредиторами. Це проявляється в тому, що банк зазнає крах в економічному плані, коли ринкова вартість його активів знижується до рівня, меншого від ринкової вартості його зобов'язань. Тому банк є неспроможним своєчасно виконати вимоги всіх своїх вкладників. Крах банку взагалі вважається більш важливим, ніж крах інших видів підприємств внаслідок взаємного зв'язку між банківськими установами. Дуже часто виникають побоювання, що наслідки краху банку можуть швидко поширитися на всю економіку і в результаті призведуть до банкрутства інших банків, незважаючи на те, що ті банки були на той час платоспроможними. В США вклади на ощадних та чекових рахунках забезпечуються страхуванням ФКСВ. На сьогодні кожний власник рахунку застрахований на суму до 250 тис. дол. на випадок банкрутства банку. Цей гарантований розмір повернеться до рівня 100 000 тис. дол. у 2010 р. Коли банк зазнає краху, то на додаток до гарантування вкладів ФКСВ також діє в якості отримувача по відношенню до банку-банкрота, приймаючи контроль над активами та зобов’язаннями банку та визнаючи порядок розрахунків за його боргами. Це може відбуватися напряму, без втрати клієнтами доступу до своїх коштів, як це сталося у 2008 р. з банком Washington Mutual. У цій справі ФКСВ була посередником в угоді на купівлю корпорацією JP Morgan Chase активів банку Washington Mutual за 1,9 млрд. дол. Існуючі клієнти банку-банкрута були одразу перетворені на клієнтів JP Morgan Chase, без втрати ними здатності користуватися своїми картками в банкоматах або проводити операції у філіалах. Процедури банкрутства у США спрямовані на відновлення або ліквідацію платоспроможності установи шляхом реструктуризації роботи для встановлення продуктивного бізнесу, якщо реабілітація можлива, або якщо ні - то справедливим чином розподілення збитків між кредиторами.

Створення та ліквідація брідж-банку

За результатами опитування ССД, членів Міжнародної Корпорації Страховиків Депозитів (МАСД), підставами для використання бридж-банку в країнах учасницях були такі:

банк із привабливим бізнесом може збанкрутувати перш ніж буде знайдено для нього покупця;

для підтримки операцій банку-банкрута;

у випадку, якщо банк-банкрут занадто великий: немає достатніх для здійснення виплат коштів або ж недостатньо часу, щоб організувати продаж активів банку потенційним покупцям;

у разі, коли кількість збанкрутілих фінансових інститутів занадто велика й усі банкрутства відбулися протягом короткого проміжку часу.

При цьому, за результатами досліджень МАСД, в різних країнах створення "бридж-банків" має різні законодавчі підстави для їх функціонування, зокрема:

деякі країни мають стандартні операційні процедури (СОП) для застосування методу бриджу-банку;

у деяких країнах існують певні вимоги до капіталу бридж-банків, як наприклад, у Колумбії або Японії, тоді як у США й Кореї їх немає;

у деяких країнах "бридж-банк" є членом системи страхування депозитів.

Загалом алгоритм створення "бридж-банку" виглядає так:

Оцінка активів збанкрутілої установи;

Закриття збанкрутілого банку та введення відповідальної особи, яка керує майном збанкрутілої установи;

Аналіз витрат, який має показати, що оцінені витрати на функціонування перехідного банку є меншими, ніж у випадку прямого відшкодування депозитів;

Створення наглядовим органом (страховиком депозитів)"бридж-банку" для отримання часу, необхідного для налагодження операцій;

Оцінка потенційними покупцями стану банку-банкрута для підтвердження їх цінових пропозицій.

Продаж та закриття перехідного банку є подібними до продажу та закриття інших збанкрутілих банків. ФКСД вимагає принаймні від 16 до 24 тижнів для відповідної підготовки до продажу, що передбачає збирання інформації, знаходження потенційних покупців, домовленість про проведення аналізу фінансового стану потенційними покупцями, отримання та аналіз цінових пропозицій від них.

Основні функції брідж-банку

Управління активами. Головною метою посадових осіб перехідного банку щодо активів є утримання вартості працівників та визначення проблемних активів, які мають бути переведені до ліквідатора. Встановлюється реалістична ринкова вартість активів та створюються відповідні резерви. Проводиться повна інвентаризація активів з метою визначення та оцінки проблем збанкрутілого банку. Найбільш проблемні активи з найменшим потенціалом поліпшення, серед яких непрацюючі активи, нерухомість та активи, пов'язані з махінаціями, залишаються у збанкрутілому банку чи переводяться до ліквідатора. В США в період від ЗО до 90 днів після ліцензування перехідного банку, активи можуть бути переведені до ліквідатора чи, в рідкісних випадках, повернені до перехідного банку від ліквідатора.

Кредитування. Для запобігання значному відпливу клієнтів перехідний банк намагатиметься підтримати рівень їх довіри. Перехідний банк може надавати обмежені позики та погашати деякі зобов'язання, зроблені попередньою установою, якщо це не спричинить додаткових втрат для установи. Якщо ж позичальник не може оплатити повної суми боргу і якщо передбачається, що потенційні витрати на судовий процес будуть значними, то перехідний банк може досягти компромісного рішення з позичальником, приймаючи меншу за повну суму плату.

Розрахунки за зобов'язаннями. Перед закриттям збанкрутілого банку ФКСД вирішує, чи передавати всі, чи тільки застраховані депозити перехідному банку. Зазвичай, передають тільки застраховані депозити. Клієнти з незастрахованими депозитами поділяють втрати разом з ФКСД. ФКСД повинна сповістити всіх вкладників, що їхні рахунки були переведені до перехідного банку і вкладники, своєю чергою, повинні контактувати з "бридж-банком" для підтвердження своїх вкладів. Непідтверджені депозити повертають до уряду відповідного штату. Правління перехідного банку вирішує, чи підтримувати, чи знижувати відсоткові ставки за депозитами збанкрутілого банку. ФКСД вимагає, щоб ставки залишалися однаковими перші 14 днів; вкладників повинні попередити про зміну ставки за сім днів.

Підтримка ліквідності. ФКСД переглядає рівень ліквідності збанкрутілого банку на підготовчій стадії створення перехідного банку. Вона проводить моніторинг рівня ліквідності, щоб визначити - перехідному банку буде достатньо його власних коштів чи він потребуватиме кредитів ФКСД. Перехідний банк також намагається відновити кредитні лінії та відповідні відносини з іншими установами, що підтримувались збанкрутілим банком.

Зв'язки з громадськістю. Коли ФКСД призначено ліквідатором збанкрутілого банку, вона інформує населення про свої дії та плани щодо відновлення збанкрутілої установи. Відбувається інформування громадськості про всі важливі події під час функціонування перехідного банку, серед яких продаж банку та ім'я покупця.

Крім США, успішно практикують створення "бридж-банків" Корея, Тайвань та Японія. Особливістю корейського досвіду є те, що перехідний банк створюється як квазідочірня компанія Корейської компанії гарантування депозитів на строк до трьох років, з можливістю продовження часу роботи на один рік. Перший перехідний банк у цій країні було створено 2005 року для прийняття рішення щодо двох ощадних банків. У Японії перехідні банки можуть створюватися терміном до двох років із пролонгацією на один рік. Вперше такий досвід тут було застосовано 2002 року для вирішення долі двох збанкрутілих банків. Перехідному банку не довелося проводити операційної діяльності, оскільки покупців знайшли дуже швидко. Другий бридж-банк у Японії було створено в 2004 році для запобігання потенційним банкрутствам банків у майбутньому.

Позитивні та негативні сторони брідж-банку

Створення "бридж-банку" має як позитивні, так і негативні сторони.

До позитивних належать такі:

метод створення "бридж-банку" є переважним з погляду додаткових строків урегулювання та збереження функцій банку-банкрута;

"бридж-банк" сприяє збільшенню довіри з боку вкладників і кредиторів фінансового інституту;

створення "бридж-банку" дозволяє виграти час як наглядовому органу (страховикові депозитів) для пошуків потрібного покупця, так і потенційним покупцям для оцінки вартості банку, щоб сформулювати свою комерційну пропозицію;

активи банку, зазвичай, коштують дорожче в умовах діючої установи.

До потенційно негативних сторін можна зарахувати:

можливе збільшення витрат для страховика депозитів або держави, оскільки вони стають тимчасовими власниками проблемного банку з метою його подальшого продажу. Отже, збільшуються витрати на врегулювання й адміністративні витрати;

цей метод може виявитися більш витратним для страховика депозитів, оскільки для створення "бридж-банку" може знадобитися більше часу й зусиль, ніж на альтернативні методи врегулювання. За відсутності потрібного покупця або зацікавлених осіб щодо купівлі може піти більше часу, ніж було заплановано.

Брідж-банк в Україні

Метод створення "бридж-банку" є актуальним тільки для великих банків, оскільки малі та середні економічно доцільніше або ліквідувати, або продавати активи та приймати зобов'язання через прямий продаж. Так, запровадження методу створення "бридж-банку" сприятиме вирішенню питань з проблемними великими банками, що дозволить:

підвищити довіру до банківської системи;

виграти час наглядовому органу та потенційним покупцям без незворотних втрат;

мінімізувати системний ризик внаслідок покриття усіх зобов'язань;

підвищити ринкову вартість "бридж-банку" в умовах діючої установи;

Своєю чергою, використання цього інструменту в Україні потребуватиме:

уніфікації методики аналізу активів проблемного банку та ринкового середовища для вибору методу врегулювання проблеми неплатоспроможного банку за принципом найменшої вартості;

визначення юридичної особи, яка буде здійснювати оцінку переданих "бридж-банку" активів (НБУ, незалежні експерти);

розробки порядку оприлюднення результатів оцінки активів "бридж-банку" та порядку надання матеріалів для власної оцінки таких активів потенційним покупцям;

забезпечення конфіденційності інформації, наданої потенційним покупцям, з метою уникнення ризику отримання ними нечесної переваги;

закріплення на законодавчому рівні визначення "бридж-банку", його функцій, прав та повноважень керівництва, термін його дії, порядок створення, продажу та ліквідації тощо;

законодавчо визначеного порядку оголошення та проведення тендерних процедур з продажу "бридж-банку", оформлення комерційних пропозицій з боку потенційних покупців.

Україна має намір створити бридж-банк у рамках співробітництва з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Про це сказано в Меморандумі, підписаному українською владою і МВФ. При цьому Україні довелося відмовитися від ідеї створення санаційного банку.

Створення бридж-банку передбачає, що здорові активи і пасиви передаються в новий банк, а в старому банку залишаються проблемні активи і пасиви. При цьому банк продовжує роботу в період до поліпшення фінансового становища (в період пошуку покупця), долаючи тимчасові фінансові проблеми.

Також українська влада зобов'язалася перед Міжнародним валютним фондом зміцнювати банківську систему. Зокрема, Україна повинна вжити заходів щодо законодавчого удосконалення банківського регулювання і нагляду, а також щодо удосконалення системи розкриття інформації про кінцевих власників банків.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий