У даний час величезний ретроспективний репертуар «Советского писателя» представляє інтерес, головним чином, для дослідників феномену радянської літератури, у той час як потенціал «Библиотеки поэта» може бути плідно використаний у процесі видання творів вітчизняної поезії сучасними видавництвами. При цьому сама серія після фактичного закриття «Советского писателя» у 1992 році потребувала державної підтримки, її збереження і мала стати одним з державних пріоритетів в галузі літературно-художнього книговидання.
У 1986 році «Советский писатель» випустив 493 видання загальним накладом 23 млн примірників [7].
Та останнім в ряду центральних, спеціалізованих на випуску саме художньої літератури видавництв стоїть «Радуга». Цe видавництво, яке займалося випуском перекладної художньої, філологічної і мистецтвознавчої літератури, було створено у 1982 році на базі декількох редакцій видавництва «Прогресс» (редакцій творів художньої літератури, літературознавства та мовознавства, мистецтвознавства та путівників на іноземних мовах) і у 80-ті роки, в основному, продовжувало традиційні напрямки діяльності цього видавництва [11: 271].
Репертуар «Радуги» складався з двох частин:
перекладені російською мовою твори сучасних зарубіжних письменників (близько 100 видань на рік);
переведені на іноземні мови твори вітчизняних авторів (близько 500 видань щорічно).
Необхідно зауважити, що в Радянському Союзі випуску друкованої продукції на іноземних мовах, як важливому напрямку пропагандистської діяльності, приділялася величезна увага. У структурі Держкомвидаву СРСР функціонувало спеціальний підрозділ «Главвидатекспорт», якому підпорядковувалися видавництва «Аврора», і яке повинно було пропагувати за кордоном російське образотворче мистецтво [7].
Розділ видань творів зарубіжних авторів, перекладених російською мовою, представляв творчість письменників соціалістичних країн і письменників країн Азії, Африки, Західної Європи, Америки та Канади. У цей період існування «Радуга» при відборі творів зарубіжної літератури для публікації в процесі перекладу і коментування змушене було керуватися не тільки художньо-естетичними, а й ідеологічними критеріями і тому судити про вершинних досягненнях світової літератури XX століття за репертуару «Радуги» було досить складно [11: 280].
У коло читання радянських людей одночасно не допускалися і складні твори, що належали до так званої «інтелектуальної прози», і твори популярних жанрів, тобто «масова література». Основні серії, що видавалися «Радугой» у перший період свого існування (у 80-ті роки) були створені «Прогрессом». Головне місце серед них займала серія «Мастера зарубежной прозы», заснована в 1970 році, її доповнювала «Современная зарубежная повесть» [7].
Особливою популярністю у покупців користувалася серія жанрових колективних збірників, що включали твори, що належали до детективній літературі однієї країни «Современный (национальный) детектив» (видавалася з 1971 року). Багато видань, що виходили у 80-і роки у видавництві, являли собою перші переклади на російську мову творів широко відомих в усьому світі авторів. Найчастіше це були перші книжкові публікації творів вже відомих вітчизняному читачеві за журнальним варіантами (надрукованим, як правило, в «іноземній літературі» або в «іншому товстому журналі»).
Особливий розділ репертуару «Радуги» (нечисленний, але зовсім оригінальний і важливий) становили видання поетичних творів з паралельним текстом (білінгви) [11: 282].
Літературно-мистецький репертуар видань російською мовою складався із збірників та моновидання масового коментованого типу, які, безсумнівно, відрізнялися дуже високим рівнем підготовки, в першу чергу, якісним художнім перекладом творів.
У 1986 році «Радуга» випустила 610 видань (російською та іноземними мовами) загальним тиражем 17 млн примірників [7].
Літературно-художні видання центральних видавництв розповсюджувалися по території всієї країни і хоча вони були випущені, як правило, російською мовою, їх можна було побачити в книжкових магазинах всіх союзних республік, країв і областей. Вони неодмінно входили в асортиментний мінімум.
Висновки
Видання художньої літератури та й літератури взагалі на просторах Радянського Союзу відігравало важливу роль у світовій історії та історії самої радянської держави. Влада намагалась підтримувати високий рівень книговидання; навіть у воєнні часи видавались листівки, нариси, твори з актуальною пропагандою, що свідчило про значимість літературного впливу.
Основні центральні видавництва художньої літератури хоч і були нечисленні, проте дуже добре і якісно робили свою справу:
видавництво «Художественная література» випускало найбільш значні класичні твори світової художньої літератури, що одержували широкий громадський резонанс, твори сучасних вітчизняних та зарубіжних авторів, літературні мемуари, літературознавчі та літературно-критичні видання, журнали «Москва», «Звезда» та інші;
вдавництво «Советский писатель» спеціалізувалось на випуску нових творів сучасних письменників усіх союзних республік російською мовою, а також літературознавчих і літературно-критичних видань. Весь період свого існування видавництво послідовно вирішувало завдання широкої популяризації нових творів багатонаціональної радянської літератури в перекладах на російську мову;
видавництво «Радуга» займалося випуском перекладної художньої, філологічної і мистецтвознавчої літератури, редакцій творів художньої літератури, літературознавства та мовознавства та путівників на іноземних мовах. Його репертуар складався з перекладання російською мовою творів сучасних зарубіжних письменників та на іноземні мови твори вітчизняних авторів.
Масштаби друкованої продукції також вражали, особливо у післявоєнний період. Збільшення накладу художніх збірок, як вітчизняних так і зарубіжних авторів, з року в рік, свідчило про поліпшення умов у навчальних закладах та й взагалі умов життя.
Після десятиліть найстрогішої цензури й нав’язування владою своєї ідеології народи радянських республік вже під кінець ХХ століття отримали своє право «дихати вільно», вільно читати. Бо неможна по-справжньому оцінити свободу не будучи до того в’язнем.
БІБЛІОГРАФІЯ
Наукова та навчальна література
1.Виноградова Л. А. История книжного дела в России (988-1917): Курс лекций для вузов по специальности «Издательское дело и редактирование». М., 1991. 95 с.
2.Иванова Л. В. Издание художественной литературы в годы Великой Отечественной войны // Исследования и материалы. Сб. 55. М., 1987. С. 94-114.
3.Кожевников Г. В. Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции. М., 1985. 40 с.
4.Козлова М. М. Редакторская подготовка литературно-художественных изданий: Учебное пособие для студентов специальности «Издательское дело и редактирование». Ульяновск, 2000. 52 c.
5.Лотман Ю. М. О содержании и структуре понятия «художественная література» // Избранные статьи: В 2 т. Т. 1. Таллинн, 1992. С. 203-216.
6.Маркус Г. А. Основы организации и экономики книгоиздательского дела. М., 1955. 293 с.
7.Современное литературно-художественное книгоиздание РФ: Электронный документ
// http://www.hi-edu.ru/e-books/KaracheycevaLXDK/index.htm
Довідкова література
8. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. Т. 10. М., 1969-1978
512 с.
9. Издательства России: Справочник: В 4 вып. Вып. 1. М., 1998. 499 с.
10.Издательства России: Справочник: В 4 вып. Вып. 3. М., 1999. 420 с.
11.Книгоиздание в СССР. Справочник книжных издательств, издающих организаций и предприятий. М., 1991. 256 с.
12. Литературная энциклопедия: В 11 т. Т. 6. М., 1939. 527 c.
13. Мильчин А. Э. Издательский словарь-справочник. М., 2003. 558 c.