Уже нинішній дослідник С. Кара-Мурза відзначає, що діти США проводять у телевізора в середньому 21 годину 38 мінут у тиждень. Це становить більше трьох годин у день [26, с.367].
У результаті дослідження проведеного агентством Kidnapping, метою якого було з'ясування особливостей перегляду телевізійних каналів маленькими телеглядачами, стало відомо що юні українці проводять біля екранів телевізора в середньому від одного до чотирьох годин щодня. А в період шкільних канікул час перегляду телепередач збільшується мінімум у два рази (до 27 годин на тиждень, або 3,85 годин на день). Під час літніх канікул ці показники становлять 17 годин на тиждень і 2,5 години на день [20].
Найбільшим успіхом у дитячої аудиторії користуються серіали, мультиплікаційні й художні фільми. Також досить популярними є західний телевізійний продукт. Дослідження добового циклу телетрансляцій показує, що більше половини кінострічок, орієнтованих на молодших школярів, транслюються в ранковому ефірі, менша частина показується вдень. Більша частина дитячих фільмів показується також у вихідні дні. А у вечірній прайм-тайм, фільми що призначені молодшим школярам на українських телеканалах майже не транслюються (для дошкільників увечері таких фільмів взагалі немає). Таким чином, дошкільники й молодші школярі після шести годин вечора просто «змушені» дивитися «дорослі» фільми. Тому до 18 років молода людина встигає подивитися 200 тисяч актів насильства та еротичних сцен [21, с.78].
Однак присутність дитячих телепрограм у сітці віщання, не завжди виступає прямим показником доступності цього контенту для юних глядачів. Канали транслюють дитячій телепродукт, як правило у дуже незручний час для телеперегляду, та залишають ефір прайм-тайму для показу телепродукції, що орієнтована на дорослого споживача медіа продукту. Тому в установлений ефіром інтервал часу, що відведений для дитячого телемовлення, біля екранів телевізорів, збирається не значна глядацька аудиторія.
Таким чином, в умовах недоліку передач, призначених спеціально для дітей і підлітків, відбувається заміщення дитячого контенту, тобто поглинанням дитячого телепродукту дорослим, іноді призначеним для сімейного перегляду. Сьогодні особливо гостро постає питання створення спеціальних каналів і проектів, що розвивають дитяче телебачення. Однієї із ключових функцій телебачення є забезпечення соціально-інтеграційної єдності, і цю функцію сучасне телебачення практично не здійснює. Дитячій аудиторії не вистачає науково-пізнавальних передач на зразок каналу «Дискавері». Також відчувається брак цікавих пригодницьких фільмів чи серіалів про підлітків; дуже мало оптимістичних, добрих фільмів.
Дитяче телемовлення необхідно комбінувати так, щоб діти могли дивитися передачі в зручний для собі час, а змістовне наповнення, жанрові особливості, зображальна естетика й тривалість відповідали певній віковій категорії. З приводу цього, медіапедагог Шаріков А.В. запропонував наступну стратегію побудови віщання для дітей і юнацтва: «Дитяча та юнацька аудиторія має потребу в тім, щоб для кожної виділеної вікової групи аудиторії створювали хоча б одну цільову передачу: для дітей і молодших дошкільників (до 3 років); для старших дошкільників ( 4-6 років); для молодших школярів ( 6-9 років); для молодших підлітків ( 9-12 років); При цьому передачі повинні бути «уписані» у спосіб життя дитини-підлітка, юнака чи дівчини, та транслюватися в той час, коли їх може побачити ця аудиторія». Однак таких передач на телеканалах, які були б спеціально орієнтовані на дітей і підлітків різних вікових груп, на сьогоднішньому телеекрані майже немає. Варто відзначити, що основна частина дитячих програм і дитячих ігрових шоу, які сьогодні існують на українських каналах, по цільовій аудиторії, більше відповідає підліткам (школярі старше 13 років) і зовсім мало програм для дошкільного й молодшого шкільного віку [70, с.277].
До того ж сегментуя аудиторію, телеканали повинні враховувати періодизацію дитячого розвитку. Адже дитина чотирирічного віку й дитина у вісім років – це різні діти, які швидко розвиваються й відносяться по суті, до різного «поколінням». При створенні дитячої сітки віщання українські телеканали, зобов'язані враховувати розпорядок дня дітей і їхніх індивідуальних особливостей [39, с.18].
Сегментування відповідно до груп цільової аудиторії, повинно створюватися фахівцями та психологами, та відображати стан найближчого розвитку дітей. Як говорять фахівці в області материнства й дитинства — дитина розвивається «стадійно». У віці 6 років хтось «ментально» уже 9-літній, а хтось ще не вийшов з 4-х років. Телебаченню необхідно програмувати сітку віщання таким чином, щоб дитячій цільової аудиторії в цих прикордонних віках було цікаво дивитися програму. Але для створення якісних дитячих телевізійних програм, потрібні сучасні технології.[73, с.245]
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ОБ’ЄМ ТА СТРУКТУРА ВІЩАННЯ
2.1 Сучасний етап розвитку телепрограм для дітей на українському телебаченні
Якщо оглянути технічне покриття українських телеканалів на всій території країни, можна виділити три основні групи: загальнонаціональні, мультирегіональні (або мережеві), місцеві й кабельні. Загальнонаціональні канали - УТ-1, Інтер і Студія 1+1 - мають найбільше технічне покриття території нашої країни - від 98 до 100%. При цьому всі три канали поєднує визначна характерна особливість - вони використовують технічний потенціал, створений ще під час існування СРСР. Мультирегіональні канали - Новий канал, ICTV і СТБ - будують свою систему віщання за принципом мережі, покриваючи територію країни в міру одержання ліцензій на віщання окремо по областях. На сьогоднішній день технічне покриття цих каналів коливається в межах 95-94 %. В деяких джерелах до складу загальнонаціональних відносять шістнадцять каналів із національним покриттям, з яких можна виділити ICTV, Новий канал, СТБ, «ТРК Україна», K1, НТН, Ера, Тоніс та інш. [61]
Місцеві й кабельні канали покривають територію в окремих точках країни, бо мають обмежений регіон віщання чи низький рівень розвитку кабельних мереж. (див. Додаток А)
Проаналізуємо найдоступніші для загального перегляду канали. Згідно з ліценціями Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, дитячі програми в їхньому ефірі мають бути щодоби (від 30 хвилин до двох годин). На практиці ж у програмних сітках деяких каналів їх узагалі не передбачено. Сьогодні для більшості українських каналів дитяча аудиторія не є комерційно вигідною. До того ж, слово «програми» канали чомусь інтерпретують по-своєму, розуміючи під ними транслювання «мультфільмів». Тимчасом Нацрада у статті 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» зазначає , що це мають бути саме програми. Порівняно з 2007 роком, коли жодна загальнонаціональна телекомпанія не дотримувалася ліцензійних зобов'язань щодо показу дитячих програм, у 2009 році динаміка дитячого віщання стала більш позитивною.
Варто підкреслити, що значно більше уваги приділяють дітям регіональні та місцеві телекомпанії. Часто трапляються телекомпанії, в яких за умовами ліцензії передбачено мовлення для дітей понад 3 години, і ця умова виконується. Найкраще з цього погляду зарекомендували себе обласні державні телерадіокомпанії. А от на комерційних обсяги показу дитячих програм, що прописані в ліцензіях, дуже малі.
Загалом у 2008 році, за недотримання вимог ліцензій на віщання дитячих телепрограмах, було оголошено попередження 22 телерадіокомпаніям, зокрема ДТРК «Крим», столичним ТРК «Ностальжі» та «Кіно ТВ», Івано-Франківській «Вежі»» та іншим. Згідно з державним замовленням, у 2009 році середній обсяг власного мовлення обласних державних телерадіокомпаній у частині програм для дітей становить 121,8 годин на рік (згідно з даними Держтелерадіо). Найбільший обсяг мовлення власних програм для дітей мають Вінницька (173 годин на рік), Волинська (151), Дніпропетровська (156), Львівська (406), Одеська (182), Полтавська (257), Рівненська (271), Черкаська (273), Херсонська (245) обласні державні телерадіокомпанії. Приміром, на базі Полтавської ОДТРК вже багато років працює дитяча студія «Разом». Севастопольська ДРТРК започаткувала цикл тематичних програм для дітей «Дитячий острів» та «Школа для батьків» (прямоефірна програма просвітницького характеру). В Конотопі веде мовлення власна дитяча телерадіоорганізація «Контакт», яка має найбільше програмне наповнення за обсягом дитячого мовлення й різноманітністю тематики (загальний обсяг становить 10 годин на добу). У Хмельницькій області діє дитяче телевізійне агентство, в якому навчається більше 100 дітей, що беруть безпосередню участь у виготовленні 14 телевізійних програм. Подібні приклади не поодинокі, оригінальні проекти і студії мають також ОДТРК «Лтава» (Полтавщина), ЗАТ «Псьол» (Кременчук), Рівненська ОДТРК і багато інших [61]. Виявилось, що дуже важко сьогодні знайти офіційні данні відсоткового показника обсягу дитячого мовлення на головних всеукраїнських каналах.
Нині для популяризації дитячих програм, держава проводить низку конкурсів і фестивалів, серед яких - Міжнародний фестиваль фільмів, теле- та радіопрограм для дітей та юнацтва «Золоте курча», співорганізатором якого є Держтелерадіо. Переможцями минулорічного ХІІ фестивалю стали програми «Індиго» (НТКУ), «Пізнай світ» (Рівненська ОДТРК), «Хатка левенятка» (Львівська ОДТРК), «Чарівний кужелик» (ДТРК «Крим»), «Серця сльози колискові» (Черкаська ОДТРК), «Рідна мова» (Чернівецька ОДТРК), «Геніями не народжуються» (ДТРК «Культура»).
Про перевагу регіональних та місцевих мовників у випуску телерадіопродукції для дітей свідчить і кількість номінантів на конкурсі «Телетріумф» та дипломантів і лауреатів на дитячому, молодіжному фестивалі аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела», що проводяться за участі Національної ради. Зокрема, «Індиго» (НТКУ) - переможець «Телетріумфу» в номінації «дитяча програма». Лауреатами «Кришталевих джерел» стали: «Острів знань» (Сумська ОДТРК), «Мала Батьківщина Липинського» (студія «Боривітер», Луцьк), «Перша нота» (радіо «Житомирська хвиля»), «Дзвони пам'яті» (ТРК «Рудана», м. Луганськ).