номер. Редагував газету Федір Ялі . В перших числах січня 1932 року нароботу в редакцію нової газети перейшов Георгій Костоправ. У починаючих журналістів накопичувався досвід, навколо газети виник творчий колектив штатних та позаштатних працівників.[17,3]
З січня 1932 по лютий 1934 року міська газета виходила українською мовою, і тепер вона називалася «Приазовський пролетар». 15 квітня 1932 року газета розмістила публікацію Ф. Ялі «Наші найближчі завдання» про
групу грецьких письменників Приазов'я , яка входила до складу ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – «Забой». Організатором та керівником цієї спілки був поет та журналіст Георгій Костоправ. Грецька газета «Коллективістис» випустила за короткий час сім літературних сторінок грецької групи ВУСПП – «Забой» Але «ми ще не зуміли мобілізувати увагу громадськості й широких трудящих мас навколо утворення грецької пролетарської літератури, не провели призиву ударників до літератури, не організували літературних гуртків по селах, колгоспах, підприємствах» - пише редактор газети «Коллективістис» у своїй статті «Наші найближчі завдання»[16, 4].
Великі труднощі виникли перед новою газетою у зв’язку з невистачанням кадрів газетних працівників і , найголовніше, вважаючи незнання населенням літературної грецької мови. По відношенню до мови, газеті потрібно було взяти такий курс, щоб її наблизити до існуючих діалектів живої мови так, щоб газету могла розуміти колгоспна бідняко-середняцька маса.
А звідси вже робити подальші кроки з розвитку культурної мови газети
Правильність курсу, який обради редактори газети , помітна з росту її тиражу.
Якщо в травні тираж газети доходив ледве до 1000 екземплярів, то в червні та серпні тираж виріс до 3600 екземплярів. Це говорить про підвищення інтересу мас до грецької національної печаті. [17,3] Видавництво «Коллективістис» знаходилося в Маріуполі на вул. Італьянській,50/52, де у 1935-1936 роках розміщувалося Донецьке обласне грецьке видавництво. Воно грало велику роль в культурному відродженні грецького населення Приазов'я: раніше грецькі культурні просвітницькі установи в Україні користувалися навчальною літературою, виданою в Росії, в яких не було
місцевого краєзнавчого матеріалу, не враховувалися особливості діалектів грецької мови, які формувалися на території України. В Маріуполі видавалися шкільні підручники для 1-7-х класів українських греко-елінських
шкіл, навчально-методична література різних напрямів, художня література.[24, 2] Однією з відомих періодичних видань нашого краю є газета «Елліни України», яка видається у Маріуполі з 1995 року. У перші роки свого існування газета переживала значні матеріальні труднощі, виходячи раз на 2 місяці за умов майже повної відсутності реклами і штату журналістів. Наприкінці 1990-х років ситуація в газеті стабілізувалася. З'явився постійний штат працівників – діячі культури, науки, учасники національно-культурного руху. З початку 200-х років працівниками газети була здійснена робота з висвітлення діяльності регіональних національних товариств, підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність грецької діаспори України та її організацій у Всесвітній Раді греків зарубіжжя, що значно збагатило загальну інформаційну картину розвитку грецького руху в Україні. У 2001 році газета отримала підписний індекс і увійшла до всеукраїнського каталогу.[1,160] Високе призначення газети разом з великим професіоналізмом, творчим даруванням та енергією її редактора Анатолієм Балджи, участю в газеті великої кількості талановитих активістів здобули газеті визнання та авторитет. [29,6]
Єдине в Україні національне видання з тиражем 1500 екземплярів за 10 років проробило величезну роботу з організації національних суспільств в
містах та селах України, відродженню побутових традицій та мови греків Приазов'я, вихідців з Криму. Тематика газети присвячена аналізу діяльності нижчих національних суспільств у Федерації загалом.[13, 382-385]
РОЗДІЛ 2 ГАЗЕТА «ХРОНОС» ЯК ПЕРІОДИЧНЕ ВИДАННЯ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ.
2.1.Історія виникнення газети «Хронос»
Перший номер газети Маріупольського товариства греків вийшов у грудні 1994 року та був присвячений приїзду в Маріуполь першої партійно-державної делегації Греції на чолі із заступником міністра закордонних справ Григорісом Ніотісом. Анатолій Балджи запропонував назву газети - «Елліни Приазов'я». Не випадково, що саме Анатолію Яковичу було доручено створення газети Маріупольського товариства греків, адже серед активістів товариства він був не просто журналістом, але і людиною авторитетною в своїй справі, який здобув відомість в Маріуполі багаторічною працею в інформаційній сфері. Спонсором першого номеру газети була Віра Миколаївна Черемних, номер був повністю підготовлен у «Приазовському робочому». [8, 3] Після перших випусків номерів видання «Еллінів Приазов'я» було призупинене через відсутність коштів. В 1995 році, коли з ініціативи Маріупольського і Донецького товариств греків була створена Федерація грецьких товариств України, постало питання про її друкований орган. Анатолія Балджи призначили головним редактором газети ФГТУ, яку за його пропозицією назвали «Елліни України». В тому 1995 році, її поява фактично значило, що Маріупольське товариство втратила свій друкований орган, оскільки знайти в Маріуполі гроші на видання двох газет – федеративної і міської – уявлялося нереальним. Іншої думки була Валентина Коноп-Ляшко, яка стала в тому ж році головою Маріупольського товариства греків. Вона доводила, що товариству необхідно мати свою газету та шукала шляхи для її реанімації. В наслідок цих зусиль в жовтні 1996 року «Елліни Приазов'я» поновили свій вихід у світ. З метою мінімізації витрат газета видавалася форматом звичайного листа і невеликим тиражем. Оскільки Валентина Іллівна керувала роботою над газетою, вона фактично стала і її головним редактором. В 1996-1997 роках в редакцію також входили Олена Коноп та Василь Єфременко, пізніше до них приєдналася Вікторія Іващенко.
Щоб усунути плутанину з назвами газет «Елліни Приазов’я» - «Елліни України», в 1998 році було вирішено перейменувати газету в «Хронос». До того часу вона вже знайшла свого читача, в ній сформувався творчий колектив постійних авторів. Кількість смуг збільшилось до шістнадцяти. У 1999 році газета перейшла на випуск у збільшеному форматі (А3), чим і зрівнялася з «Еллінами України» С 2000 року була заключена угода з «Укрпоштой» на адресну доставку газети, і «Хронос» став приходити до читачів додому. [8, 3]
«Видання газети є дорогим задоволенням, і робота над нею завжди передбачала пошук коштів на випуск чергового номеру. Спонсорами в різні роки виступали Держкомітет України, Генеральний Секретаріат по справам греків закордоння, українські підприємці, громадяни Греції.» На початку 2002 року фінансова проблема стала тяжко вирішальною, і в квітні та в травні «Хронос» не видавався. Виникли зміни в складі редакції – з нею пішли В. Коноп-Ляшко та Е. Коноп. З 2002 року творчий колектив «Хроноса» очолив Василь Єфременко. «Окрім редагування «Хроносу», він між виготовленням номерів очолює кафедру ПДТУ та захищає докторську дисертацію. На щастя «чорна» полоса, хай і не надовго, але залишилася позаду. Саме «Хронос» відкликнувся на створення в Маріуполі на початку 2003 року товариства краєзнавців та надає свої сторінки для краєзнавчих нарисів» [7, 17]
2.2.Аналіз тематики публікацій газети «Хронос» та її основних рубрик.
З часу заснування газета витримувала свою тематичну спрямованість у таких напрямах: актуальні проблеми національного руху, його організаційні питання; література і мистецтво греків Приазов’я; проблеми науково-краєзнавчого характеру.[1,161] «Взагалі тематика статей газети «Хронос» різна, головне, щоб стаття якимось чином стосувалася греків», - каже головний редактор «Хроноса» Василь Єфременко.
Це і історичні матеріали з Древньої Греції, це статті про боротьбу Греції за незалежність, сучасне життя Греції, і, звичайно, греки України,
Маріуполя - поточні події в Маріупольському суспільстві греків, персоналії членів суспільства, культура і традиції греків Приазов'я і т.д.
На сторінках газети публікуються статті з історії, культурі, філософії, філології, літератури, педагогіки як самої Греції, так і Приазов’я, яке з легкої руки журналістів та культурологів називають «Маріупольською Грецією»[10,1]
Активно розвивається в газеті тема грецьких літераторів Приазов’я минулого і теперішнього, тема ветеранів нашого товариства та їх бойові та трудові досягнення, багато статей присвячено музиці, історії, видатним грекам, походженню прізвищ приазовських греків, мові і культурі еллінів Приазов’я, а також тривозі за їх долю.
За останні роки в «Хроносі» публікуються дуже цікаві статті на тему культури їжі, одягу, зачіски епохи античності, напої Стародавньої і сучасної Греції. Наприклад, у статті «Из повседневной жизни древних греков» Тетяна Бурлаченко розповідає про одяг і моду Стародавньої Греції, про те як жінки виробляли одяг, з чого він складався, який він був у чоловіків, а який у жінок. Також в статті йдеться про їжу та її виготовлення: яке м'ясо використовували для виготовлення їжі, скільки їли хліба, що випивали, яким був десерт.
Багато статей «Хроноса» присвячено мовній тематиці. У своїй статті «И снова о языке. Непраздничные заметки» Вадим Джувага наголошує на проблемі вивчення новогрецької мови в Приазов’ї, а Павло Мазур у статті «Листая старые газеты» розповідає про реформу грецької мови.
Н. Терентьєва, яка є постійним автором газети «Хронос», публікує історичні нариси з торгівельної, благодійної діяльності грецьких купців України, заснування грецьких храмів тощо.[1,165]