Церква у плані має форму прямокутника з гранчастою апсидою,набагато нижчою від від основної частини.Архітектура цієї церкви не має чітко визначеного стилю.Тут присутня і готика ,яка проявляється у високому щипці,влив борокко,що спостерігається у невеликих вортах на головному фасаді,а прямокутні ніші по бокам нефа асоціюються з молдавськими і буковинськими будівлями того часу.
На розі вул.І.Гонти і пл. 300-річчя Воз’єднання стоїть костьол Марії Сніжної,заснований німецькими колоністами у 14 ст.Перша документальна згадка про ньго датується 1352р.Костьол,який спочатку був дерев’яний,дійшов до нашого часу у дуже зміненному вигляді.Костьол являє собою однонефну будівлю базилікального типу з видовженою пресвітерією і квадратним притвором з вежою на одній осі.Можливо,що в початковий період він складався лише з одного прямокутного нефа.Пізнішє були добудовані пресвітерія і вежа на західному фасаді.
Недалеко від костьолу Марії Сніжної на пл.Вічевій знаходиться цінна пам’ятка ренесансного будівництва – монастир бенедиктинок.Збудований у 1597 р. Павлом Римлянином,що прибув до Львова з Італії у 80 –х роках 16.ст.Костьол незначний за розмірами і досить скромно оздоблений.Декоративними елементами його кріпосних стін е різьблені білокам’яні портали і невелика але монумунтальна вежа при південному фасаді.Скромнтй,позбавленний будь-якого декору й інтер’єр костьолу.Його неф перекриває хрестове склепіння.Між нефом і вівтарєм здіймається півциркульна арка,що спирається на спарені пілястри.Арку оздоблюють розетки у квадратних полях.
З півдня до вівтарної частини прилягає монастирський будинок.В ньому,як і у вежі,зберіглися прийоми і елементи ренесансного будівництва. Особливо цінною є відкрита лоджія з трьома арками. Замкові камені арок служать консолями для трьох кам’яних скульптур, що стоять у нішах. Цікавим є конструктивне вирішення деяких залів. Для підтримки склепіння у доволі простих сінях будівничий застосував один могутній стовп, що є єдиним прикладом такого конструктивного рішення у львівській архітектурі того часу.
На розі вулиці Радянської і Дарвіна на узгір’ї височить костьол кармелітів босих, який постав у першій половині 17 століття.
Спорудження Кармелітського костьолу розпочалося у 1634 році. Його будівничим вважають Яна Покоровича. Цей храм – тринефний, без апсид, з двома вежами на західному фасаді. До середини 19 століття вежі не було. Проект на їх добудову виготовив Алотз Вондрашка у 1835 – 1839 рр. Збудована за його проектом північна вежа з наметовим завершенням стояла до 1906 року. У цьому ж році під час грунтовної реставрації добудували другу вежу – південну, обом дали бароккове завершення.
На цій же вулиці неподалік знаходиться інша пам’ятка бароккової архітектури – Комісійній костьол кармеліток босих. Костьол збудований за взірцем римської церкви Санта Сусанна. Проект на нього виготовив італійський архітектор Джованні Джізмені у 1642 році. Будівництво розпочалося 1644 року, оздоблення фасаду білокаменим декором закінчилося наприкінці 18 століття . У 1976 році реставроване приміщення використано під обласний Будинок якості, матерології та стандартизації.
Висновок:
Сім з половиною віків міцно стоїть на українській землі Львів.З них всього десять років припадає на останній незалежний період його історії. Саме ці роки стали для древнього міста роками оновлення і стрімкого злету. Впевнено, з оптимізмом дивиться у майбутнє Львів, який дивує, зачаровує гармонією сивої давнини і світлої сучасності.
Пам’ятки сивої давнини в сукупності з новим лицем Львова це великий всенародний скарб. І тому обов’язок кожного громадянина України зберегти цей скарб для прийдешніх поколінь. Бережливе ставлення до пам’яток історії та культури – патріотичний обов’язок еожного громадянина України.