розробка і проведення практичного дослідження – анкетного опитування, присвяченого проблемі впливу особистих моральних якостей і нахилів наших педагогів на виховання молоді в контексті громадянської освіти та інтерпретація отриманих даних.
Опрацьований матеріал дозволяє нам дійти висновку, що процес формування громадянина України та його головної риси – громадянськості є наслідком такого процесу, як соціалізація, в структурі якої нас найбільше цікавлять громадянське виховання і самовиховання. Соціалізація відбувається під впливом значної кількості обставин та чинників: держави, суспільства, сім’ї, неформальних груп, засобів масової інформації, релігії та багатьох інших.
Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі формування громадянськості українських школярів є стихійною, не досить ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно прилучаючи, чи не прилучаючи взагалі, школярів до системи громадянських цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання. Тому головне навантаження в нелегкій, але шляхетній справі громадянського виховання підростаючої молоді, лягає на шкільних вчителів – вихователів.
Віддані ідеї української державності, вони можуть і повинні озброїти учнів суто громадянськими знаннями і навичками, сформувати у них громадянський досвід, компенсувати в ньому брак того, що необхідно для повноцінного розвитку громадянськості, подолати чи послабити негативні впливи, організовано залучити школярів до перетворення суспільного і етнічного середовища.
Щоб така робота була успішною, педагоги – вихователі самі повинні відповідати тим критеріям громадянськості, які ми висвітлили в теоретичній частині нашого дослідження. Результати соціологічного опитування показали, що морально – ціннісні орієнтації та громадянська позиція українських педагогів знаходяться на високому рівні, тому слід сподіватися, що цей рівень в майбутньому буде лише зростати, що повинно буде позитивно вплинути на вирішення завдань громадянської освіти в Україні.
Таким чином, можна впевнено стверджувати, що вдало організована виховна робота може значною мірою сприяти ліквідації певних прогалин в системі громадянського виховання.
Така робота повинна ґрунтуватися на цілісному виховному ідеалі, уособленому самим вчителем, що органічно поєднує в собі цінності особистості, сім’янина, педагога, громадянина України, представника світової цивілізації.
Як ми вважаємо, практична цінність нашої роботи заключається в тому, що в ній ми:
зробили спробу визначити головні аспекти процесу громадянського виховання в Україні;
з’ясували конкретні вимоги до особистості українського громадянина у вигляді набору чітко окреслених громадянських якостей, без наявності яких людина не може вважатися повноцінним громадянином;
визначили провідні риси становлення педагогів, як морально розвинених особистостей.
Насамкінець нам залишається лише побажати нашим науковим колегам, щоб праця в галузі вищезазначених практичних проблем не припинялася; щоб громадянська освіта в Україні, нарешті, здобула належний їй рівень; щоб цілі та засоби громадянського виховання, зокрема внутрішні ціннісні орієнтації наших педагогів та їх вихованців, співпадали, а не навпаки. Лише в такому випадку можна буде говорити про створення дійсно демократичного клімату в нашому суспільстві. Звичайно, це справа багатьох років напруженої праці, але починати потрібно вже сьогодні, тим більше, що певні наукові та практичні здобутки в цій галузі суспільних відносин, наші вчені вже встигли напрацювати. Тому слід зберігати вже надбане і примножувати здобутки в галузі громадянського виховання, якщо ми дійсно хочемо, щоб наша Українська Держава зайняла гідне місце в європейському та світовому співтоваристві.
Список литературы
Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. – К., 1997.
Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). К., 1994.
Загальна декларація прав людини. К., 1996.
Конституція України. – К., 1996.
Матеріали науково-практичної конференції “Ідеологія та ідейно-політичні засади державного будівництва України”. – К., 1993.
Словник соціологічних і політологічних термінів. – К., 1993.
Бех І.М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. № 1.
Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. № 1.
Бутківська Т.В. Цінності від учителя до учня // Початкова школа. – 1997. № 2.
Ващенко Т.Г. Діагностика моральних цінностей особистості школярів // Рідна школа. – 1996. № 2.
Гильмеева Т.В. Профессионализм учителя в социологическом измерении // Социс.1998.№11.
Закон України “Про громадянство України” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. № 50.
Карпенчук С.В. Володіти розумом, почуттями і волею //Рідна школа.1997.№ 5.
Корольчук О.П. Студентство: виховання духовності і культури, спроба окреслити проблеми та перспективи // Освіта. – 1999. № 2.
Крицька Л.В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської молоді // Педагогіка і психологія. –1997. № 1.
Мазур Т.Г. Гуманізація стосунків в навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 1996. № 9.
Нікітіна Л.Є. Соціальне виховання дітей – фактор стабілізації суспільства // Педагогіка. – 1998. № 7.
Скульський Р.П. Пріоритетні цінності у вихованні майбутніх вчителів // Педагогіка і психологія. – 1997. № 1.
Старовойт Л.В. Модульна система в професійному навчанні // Рідна школа. – 1997. № 5.
Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. № 2.
Уайт. П.В. Виховання громадянської мужності // Рідна школа. – 1997. № 5.
Хорунжа Л.П. Гуманізація навчально-виховного процесу // Рідна школа. –1999. № 1.
Чижевський Б.Г. Актуальні проблеми побудови системи виховання в умовах державотворення // Педагогіка і психологія. – 1997. № 2.
Шпак Г.В. Підвищувати методичний рівень педагога // Рідна школа. – 1997. № 6.