регистрация / вход

Камерний хор "Оранта". Концертна діяльність та творчі принципи роботи

Камерный хор "Оранта": концертная деятельность и творческие принципы работы.

Камерний хор "Оранта" . Концертна діяльність та творчі принципи роботи

Дипломний реферат випускниці диригентського факультету Тузової Інни Валеріївни

Львівський вищий музичний інститут ім. М. Лисенко

Міністерство культури і мистецтв України

м. Львів — 2000 рік

Вступ.

(Пс. 46)

Протягом тисячоліття в українському середовищі складалися, сприймалися, перероблювалися певні мелодії, які згодом утворили великий масив церковного співацького мистецтва. Діяльність композиторів, регентів, співаків сприяла тому, що церковний спів став першим та на кілька століть єдиним в Україні професійним видом музичного мистецтва. Також творці церковного співу використовували народні мелодії. Взаємозв'язок професійної творчості та народного епосу був плідним, лише видозмінювався у конкретні історичні періоди. Так в українському церковному співі, як і в народній пісні, містяться вікові традиції самоусвідомлення нації.

Події, що сталися у ХХ столітті, перервали церковну хорову традицію. зараз ми є свідками відродження духовно-музичної творчості в Україні, відновлення традиції богослужбового співу.

Цей рух відродження пройшов по всіх релігійних конфесіях на Україні після важливих політичних подій у нашій державі.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України. У цей час органи влади офіційно зареєстрували утворення Української Автокефальної Православної Церкви. Патріархом був обраний митрополит Мстислав (Скрипник). Інтронізація відбулась 18 листопада 1990 року. А становище Української Православної Церкви суперечило політичному стану України, тому що вона підпорядковувалась Московському Патріархату.

25-26 червня 1992 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор, що об'єднав Українську Православну Автокефальну Церкву та частину української Православної Церкви Московського Патріархату в єдину Помісну Православну Церкву — УПЦ Київського Патріархату. У 1993 році були спроби об'єднання українського православ'я. Але УПЦ Московського Патріархату категорично відкидала об'єднання з Київським Патріархатом. 11 червня 1993 року помер Патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник). На його місце був обраний Володимир (Романюк).

У цьому ж році від УПЦ Київського Патріархату відокремився архієпископ Львівський Петро (Петрусь). Він і єпископ Димитрій (Ярема) скликали Собор із своїх прихильників у місті Києві, обрали на ньому єпископа Димитрія Патріархом УАПЦ (так Собор назвав своє церковне об'єднання).

14 липня 1995 року помер патріарх Володимир (Романюк). В жовтні 1995 року Помісний Собор обрав патріархом Київським і всієї України митрополита Філарета (Денисенка). Перед скликанням Собору митрополит Філарет зробив чергову спробу об'єднання, звернувшись до митрополита Володимира (Сабодана) Патріарха УПЦ Московського Патріархату та Патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми). Він закликав:

“— Покладімо край нашим чварам та розладу! Єднаймося в Єдину національну Українську Помісну Церкву в ім'я Бога і України!”

Його голос не був почутий і відповіді не було. На сьогоднішній день стан справ і відносин між УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ і УПЦ Московського Патріархату залишається без змін.

* * *

Здається, це було зовсім недавно, а насправді минуло майже десять років відтоді, як у Хрестовоздвиженській церкві у Луцьку після довгої перерви було виконано літургію українською мовою. Це був водночас і день народження хорового колективу, народження “Оранти”, співаки якої уславили Волинь далеко за її межами.

Створено хор з ініціативи Олександра Йосиповича Головерси, викладача Луцького педагогічного училища, у 1990 році. Його метою було створити високопрофесійного рівня колектив. Добре знаючи хормейстерів, викладачів хорового співу в музичному училищі, в училищі культури, викладачів педагогічного інституту, своїх колег, інших людей, закоханих у хоровий спів, Олександр Йосипович персонально до кожного звернувся з пропозицією організувати хор духовного співу, духовної музики. Він же запропонував викладачу Луцького музичного училища, випускнику Київської консерваторії імені П. Чайковського Василю Васильовичу Мойсіюку очолити цей колектив.

Уперше хор прозвучав 27 вересня 1990 року під час літургії на престольне свято церкви. З першої пам’ятної літургії і по нинішній день співають у “Оранті” Леся Дацик, Галина Гнатюк (викладачі Луцького училища культури і мистецтва), Василь Панасюк (директор училища культури і мистецтва), викладач педагогічного училища Валерій Павлійчук. В нашому колективі співає соліст обласної філармонії — Сергій Бень. Поряд із висококваліфікованими виконавцями учасниками хору були також співаки без музичної підготовки, але з хорошими вокальними даними: артисти театру, художники.

Основою створення колективу насамперед був патріотичний рух, ідея відродження національної церкви. Але створення колективу задумувалося не тільки як учасник Богослужіння, а як концертна одиниця, в репертуарній основі якої були б духовні твори для концертного виконання.

У 1990 році ще існував Радянський Союз і виконання музичного матеріалу як духовна музика в принципі було заборонено. Ціллю й бажанням колективу було ознайомлення широкого кола слухачів із музикою, яка була маловідома.

Із самого початку хор почав співати духовні твори українською мовою. Тому нотний матеріал шукали і на Україні і за кордоном: Канада, Польща, США. Перший регент Хрестовоздвиженської церкви передав з Америки тексти і ноти українською мовою. Несли хористам збережене з давніх часів. Люди зберегли україномовні щедрівки і колядки 1900 року видання і передавали їх до новоствореного колективу. Деякі матеріали вдалось знайти на місці: це літургія волинянина М. Тележинського, видана в період Української Народної Республіки, також твори, видані за окупацією Польщею Західноукраїнських земель упорядниками Завітневичем та Гноєвим. І сьогодні виконуємо духовні твори М.Леонтовича, М.Вербицького, К.Стеценко, А.Веделя, Д.Бортнянського, М.Березовського.

* * *

Уперше виступ хору відбувся на концерті, присвяченому відродженню Луцького братства імені Андрія Первозданного. Виконували “Молитву за Україну” М.Лисенка, “Херувимську № 7” Д.Бортнянського, “Радуйтеся праведнії” М.Березовського.

* * *

Першою знаменною подією колективу був конкурс церковних хорів автокефальної церкви, який проходив у місті Львові у січні 1991 року. Конкурс проходив у залі Львівського університету імені Івана Франка. Головою журі був Митрофонний прот. Володимир (Ярема), нині Патріарх УАПЦ Димитрій.

На конкурсі хор отримав “гран-прі” (фото). Виконали шість творів: А. Ведель “Величаю тя Господи”, колядка О.Нижанківського “Возвеселімся разом всі нині”, М.Леонтович “Нехай повні будуть уста наші” (із літургії М. Леонтовича), К. Стеценко “Хваліте ім’я Господнє”, О.Шикулін “Нині відпускаєш”.

Учасниками були здебільшого колективи Львівської області, зокрема, хор церкви Петра і Павла, молодіжний хор “Євшан”.

* * *

У червні 1991 року відбулося відкриття пам’ятника загиблим козакам у Берестецькій битві. Хор співав панахиду і вперше виконав гімн “Ще не вмерла Україна”. На цій події були присутні Патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник) і Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук.

Пізніше було дано багато концертів по області перед референдумом за незалежність України.

Колектив щорічно приймає участь у міських концертах, благодійних концертах для дітей сиріт. Перший сольний концерт відбувся 19 грудня 1991 року на день святого Миколая у міському будинку культури. Це стало традиційним — проводити своєрідні звіти колективу.

* * *

В лютому 1992 року на запрошення української громади Республіки Польща хор дав декілька концертів у містах Хелм, Красностав. Там же співали літургію в єдиному православному монастирі в Польщі — Яблучинському.

В тому ж році хор виступав у звіті творчих колективів Волині в місті Києві. На концерті виконали твори Я.Яциневича “Богородице Діво” та К. Стеценка “Благослови душе моя Господа”.

На час утворення колективу в хорі було 16 учасників, а в 1992 році кількість співаків збільшилась до 24 осіб.

* * *

Знаменною подією для хору в 1993 році була участь в інтронізації Патріарха Володимира (Романюка). Співали всенічну в кафедральному Володимирському соборі, а на наступний день — Літургію в соборі святої Софії міста Києва.

Це була рідкісна можливість відчути атмосферу святості, глибину нашої історії і культури, відчути дух національної святині. Адже в цьому храмі, на жаль, не проводяться богослужіння. Ми гордились, що саме наш колектив був запрошений на таку важливу велику подію для нашої країни, нашої Церкви.

* * *

У цьому ж році за концертно-просвітницьку діяльність колектив був удостоєний звання Лауреата обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського.

До цього часу хор мав назву Архієрейський хор Свято-Троїцького кафедрального собору міста Луцька, а у зв’язку з концертною діяльністю, введенням у репертуар світських творів виникла потреба у назві короткій і об’ємно змістовній.

Пропозицій було багато: “Доброслав”, “Нащадки Володимира”, “Відродження”. Зупинились на назві “Оранта”. Дослівно з грецької мови перекладається — та, що молиться. Оранта як збереження духовності, наших культурних надбань. Тому ця назва підходила якнайкраще, бо виконувались хором твори невідомі чи маловідомі, у свій час заборонені, стрілецькі пісні.

* * *

У 1994 році в місті Луцьку проходив Другий міжнародний конкурс хорових колективів імені Лесі Українки. В умовах конкурсу було виконання твору волинського композитора Віктора Герасимчука на слова Лесі Українки “Вечірня година”, інший твір на слова Лесі Українки (хор “Оранта” виконав твір І.Шамо “Якби мені дістати струн живих”), духовний твір (М. Львов “Вечері твоєї тайної”), четвертий твір виконувався за бажанням (українська народна пісня в обробці Є. Козака “Човен хитається”).

На конкурсі хор зайняв перше місце, але колектив вважав виступ не дуже вдалим, бо об’єктивно й справедливо кращим колективом конкурсу був хор “Галицькі передзвони” місто Івано-Франківськ. Вони отримали гран-прі.

Це стало поштовхом для перегляду свого відношення до справи і керівника і співаків. Відбулася якісна зміна, прийшли молоді виконавці. Диригент переглянув свою методику розспівування, звернувши основну увагу на розспівки, які впливають на чистоту інтонації, стрій і тембральний ансамбль. Колектив зрозумів, що без дисципліни, професійного відношення до справи неможливі ріст і високі результати.

* * *

У грудні 1995 року в рамках фестивалю слов’янської культури в місті Гданську, Слупську і Вейхорові (Польща) відбулися зустрічі і концерти “Оранти” перед українською діаспорою (нащадки висланих українців під час сумнозвісної операції “Вісла” 1945-1946 років). Особливо запам’ятались концерти в Гданській ратуші і в одному з найбільших у Польщі Гданському кафедральному Маріацькому костелі.

* * *

В лютому 1996 року в місті Луцьку відбувся ІІІміжнародний конкурс імені Лесі Українки. В конкурсі приймали участь: студентський хор університету мистецтв міста Києва (керівник Д. Радик, професор, заслужений діяч мистецтв України), хор “Галицькі передзвони” місто Івано-Франківськ (керівник В. Савчук), капела “Галичина” місто Тернопіль (керівник заслужений працівник культури України І. Левенець), хор “Слов’яни” Латвія (керівник Ілга Бунтика), хор “Фермата” місто Люблін (Польща), капела українського культурного центру в місті Москва, чоловічий хор місто Барановичі (Білорусь), хор із міста Теребовля Тернопільської області (керівник О.Олійник).

“Оранта” виконала твір сучасного волинського композитора В. Тиможинського “Моя одинокая зірка” на слова Лесі Українки, різдвяний концерт Д.Бортнянського “Слава на небі Богу”, твір М. Лисенка “Камо пойду”, українську народну пісню в обробці Кошиця “На вулиці скрипка грає” і конкурсний твір В.Герасимчука на слова Лесі Українки “Вечірня година”.

“Оранта” завоювала гран-прі. Але свята й радості на цьому конкурсі не відчув ніхто з присутніх. Тільки глибокий жаль, скорботу, відчуття великої втрати — під час конкурсу від інфаркту раптово помер Голова журі конкурсу, професор Національної музичної академії імені П. Чайковського міста Києва, хормейстер дитячого музичного театру міста Києва, народний артист України — Кричко

* * *

Восени 1996 року хор “Оранта” був запрошений з виступами в місто Хелм (Польща) у зв’язку зі святкуванням 120-ї річниці з дня народження Першого президента України Михайла Грушевського.

* * *

У 1997 році з 28 серпня по 4 вересня в Іспанії відбувся І Інтернаціональний фестиваль хорової музики “CajaSalamancaySoria”. На ньому були присутні колективи з дев’яти країн світу: Аргентини, Бельгії, Камеруну, Мексики, Румунії, Росії, Уругваю, Пуерто Ріко, України.

Ми отримали багато приємних вражень від сонячної Іспанії, давали багато концертів у різних містах північної Іспанії. Захоплюючі екскурсії по старовинних куточках країни, побували на національному традиційному святі — іспанській кориді.

Загальний фінальний концерт відбувся в місті Саламанка на величезній площі, заповненій глядачами. Публіка дуже тепло зустрічала колективи всіх країн-учасників. Але з гордістю хочу відмітити, що особливо всім сподобались виступи колективу з Мексики та нашого хору “Оранта”.

Репертуар поповнився творами сучасних українських композиторів В. Зубицького, О. Некрасова, Л. Дичко, більше з’явилось творів світської музики, оброблених народних пісень О. Яковчука. Спогади про цю поїздку викликають яскраві приємні спомини.

* * *

З 26 по 31 травня 1998 року в місті Хайновці (Польща) проводився щорічний Міжнародний фестиваль церковної музики.Учасники конкурсували в п’яти різних номінаціях. Хор “Оранта” здобув першу нагороду в категорії “хорів парафіяльних”.Журі було в такому складі: професор Варшавської консерваторії, композитор і голова журі Ромуальд Твардовський, Дмитро Дімітров, О. Нікіфор, професор Віктор Роудо, Єжи Шурбак і Єжи Завіза. В конкурсі приймали участь близько тридцяти колективів із Єгипту, Німеччини, Греції, Росії, Болгарії, Білорусії, країн Прибалтики, багато колективів із Польщі, королівський хор із Македонії і декілька хорів з України. В категорії хорів парафіяльних приїжджих першу нагороду отримав хор із церкви святого Миколая з Білої Вежі (Польща), в категорії хорів парафіяльних місцевих першу нагороду отримав молодіжний хор собору Святої Трійці з Хайновці (Польща), в категорії аматорських світських хорів першу нагороду здобув жіночий хор “Раніца” із міста Мінськ (Білорусь) і студентський камерний хор “Світоч” із міста Ніжин (Україна), в категорії світських професійних хорів першу нагороду отримав хор із міста Москва (Росія) імені Свєшнікова.

Разом з іншими учасниками хор “Оранта” виступив на заключному гала-концерті в Білостоці. Виступ “Оранти” відзначив голова журі професор Ромуальд Твардовський. Відтоді репертуар хору поповнився його творами. А нашою конкурсною програмою були такі твори: О.Архангельський “Внуши Боже молитву мою”, Фатєєв “Милість миру”, С. Дегтярьов “Сей день”, О.Архангельський “Нащо ти відкинув єси”, М.Вербицький “Хваліте господа з небес”.

* * *

В серпні (13-14 числа) 1999 року в місті Києві відбувся творчий звіт художніх колективів, окремих виконавців Волинської області. Хор “Оранта” також прийняв участь у концерті. Виконували два твори: С.Дегтярьов “Сей день” та кантату “Ой у Луцьку, славнім місті” В. Тиможинського.

* * *

У вересні 1999 року камерний хор “Оранта” був запрошений на міжнародний конкурс хорових колективів, який проходив у місті Фівізано (Італія). Ця поїздка залишила в наших душах незабутні яскраві враження. Прекрасні виступи колективів із Болгарії, Словенії, Польщі, Італії, Білорусі, Росії. В умовах конкурсу було виконання григорянського хоралу (мелодії) (чоловічим складом хору “Оранта” було виконано знаменитий розспів Валаамського монастиря), твір ХІІ століття (ми виконали партесний концерт невідомого автора “Єдинородний сине”), твір ХІІІ століття (виконали хоровий концерт Д. Бортнянського “Тебе Бога хвалим”) і твір ХХ століття (Р.Твардовський “Алилуя”). Виступ нашого колективу журі оцінило як найкращий, ми отримали першу нагороду.

* * *

На початку березня 2000 року в місті Луцьку пройшов фестиваль духовної музики всіх релігійних конфесій Волині під назвою “З іменем єдиним на устах”, присвячений 2000-літтю Різдва Христового. Наш Архієрейський хор Свято-Троїцького кафедрального собору виконав такі твори: О.Архангельський “Внуши Боже молитву мою”, М.Львов “Вечері твоєї тайної”, Д. Бортнянський “Тебе Бога хвалим” концерт № 24. Виступи всіх колективів були відзначені дипломами фестивалю.

* * *

Концертна діяльність колективу є дуже різноманітною. Хор бере участь у міських концертах до державних свят, знаменних дат, релігійних подій: концерти до різдвяних свят, пасхальні концерти, до Дня Злуки 22 січня, святкування річниці дня народження Лесі Українки, Тараса Григоровича Шевченка, до Дня Матері (травень). Щороку виступаємо на фестивалях “Берегиня”, “Поліське літо з фольклором”, маємо виступи у концертах, присвячених Дню незалежності, Дню конституції, Дню музики.

Наш хор неодноразово допомагав випускникам диригентського факультету ВДМІ імені Лисенка здавати державні іспити: у 1991 році — Тамарі Солодкій, у 1997 році — Інні Смолярчук, у 2000 році — Інні Тузовій.

* * *

Я думаю, що в житті кожної людини, кожної особистості, або будь-якого колективу є “злети“ і “падіння”. “Злетам” передує клопітлива й, іноді, довготривала праця. На мій погляд, в нашому колективі існують недоліки, на яких хочу зупинитись і по можливості висвітлити їх.

Склад співаків різноманітний за своїми вокальними даними, за розумінням звукоутворення, власне різницею вокальної школи. Тим більше, що в хорі співають музиканти-інструменталісти: духовики, баяністи. Звідси основна проблема: відчуття позиції звуку. Наприклад, в партії тенорів часто близьке, “плоске” звучання, в альтів, навпаки, глибоке, “задавлене”. В партії сопрано не завжди легке і світле звучання, часто драматизоване. Для басів є характерне “рихле” звучання, немає зібраного, сконцентрованого в точці звуку. Оформлення голосної не завжди однорідне. Це впливає на тембральний ансамбль, на однотонність звучання партій. Але одна справа чути інтонаційну висоту звуку, а інша — уміти інтонаційно високо відтворити цей звук. Він може по-різному інтонуватись в залежності від тональних змін, від руху мелодії вгору чи вниз. Це вимагає від хористів:

теоретичних знань, вміння аналізувати звук як степінь тої чи іншої тональності (наприклад, виконання діатонічного і хроматичного півтону, яке вимагає різного інтонування);

відчуття однакової позиції звуку.

Щоб набути цих навичок, ми в розспівках використовуємо хроматичні гами вгору і вниз, ходи малих і великих інтервалів вгору і вниз, зміни ладу, розспівування голосних з різними динамічними відтінками. Зміна текстурних умов, зміна регістрів відчутно впливає на вокальну позицію і на стрій хору, це все йде від невміння співати в одній вокальній позиції, грамотно оформляти голосну. Відносно штрихів, треба зауважити, в хорі краще виходить штрих nonlegato, важче legato. Напевно, тому, що м’яка атака є складнішим видом, звідси якась неорганізованість у початку звучання. Не дістає хору хоральності звуку. Якість звукова втрачає “легкість” від тембрального перенасичення і від неекономності дихання. Це інколи призводить до форсованого, нав’язливого звуку. Цінність хору в безперервності звучання і ланцюгове дихання є цьому основою, але іноді в партії скорочується остання доля такту і вступ після дихання буває необережний, занадто активний. Не всі співаки володіють затриманим диханням, це впливає на опору, від цього і залежить правильна атака звуку.

Не завжди ми дотримуємось заданого у творі темпу (повільні темпи дещо прискорюються). Можливо це залежить від характеру керівника, від бажання утримати стрій хору, надати твору більшого емоційного розвитку. Але це не шкодить розкриттю музичних образів.

Великим недоліком є невміння користуватись динамічною шкалою. Звучання часто напружене, форсоване, в динаміці f. Проблемою є довге diminvendo. Відразу прослідковується взаємозв’язок динаміки і темпу: при філіровці звуку темп сповільнюється, в швидших темпах звучання в динаміці p важке, перебільшене, хоча відчувається саме внутрішнє емоційне напруження. Керівник постійно вимагає спокійного, наповненого “кантиленного” звучання при малій динаміці (р, рр). На мою думку, не слід зловживати такими засобами як сферцандо і субіто, це не завжди створює відповідний до образу ефект. Слід більше в процесі роботи звертати увагу на дикцію. В хорі не завжди вона є чіткою, ясною і зрозумілою, особливо в таких випадках, коли є збіг декількох приголосних. Наприклад твір Г. Ізвєкова “Хотел слезами омити”, в другій частині в тексті постійно повторюється слово “льстит…” в швидкому темпі. Збіг цих приголосних у вимові при виконанні твору вимагає більшого опрацювання.

Декілька слів хочу сказати про складання репертуару, який є в нашому колективі. Підбір репертуару можна розділити по декількох пунктах:

виробнича необхідність. Ми є церковний архієрейський хор, який співає Всенічну і Літургію, коли править архиєпископ Луцький і Волинський Яків, співає служби на релігійні свята. На Літургії є обов’язковим виконання антифонів (композитори К.Стеценко, М.Леонтович, І.Іполітов-Іванов, Львовський), херувимської (композитори А. Ведель, Д.Бортнянський, Сарті, Жданов, Ломакін, М.Леонтович), “Милість миру” (композитори М.Вербицький, О.Архангельський, Фатєєв, Д.Бортнянський, Жданов). Тому постійно потрібно виконувати нові твори, інших композиторів, або інші номери з циклів;

твори, які маловідомі;

емоційнонасичені і контрасні;

склад колективу малий, тому майже не виконуємо твори з divizi (для великого складу);

твори сучасних авторів, які розширюють наше поняття про хорові можливості: Л. Дичко “Колядки”, В.Зубицький “Дримба”, “За нашим стодолом”, О.Яковчук “Щедрівка”, Станкович “Заключна купала”, О.Некрасов “Занадився журавель” та обробки народних пісень “Перепеличенька”, “Ой, ти дубе”, “Весілля мухи”, П. Свіст “У нашім раї…”, В. Тиможинський “Хорові прелюдії”, Моя одинокая зірка”, “Ой у Луцьку”, “Достойно є”, “Щедрівки”, В. Герасимчук “Вечірня година”, кантата “Обеліски і колоски”, Р.Твардовський “Алилуя”, “Осанна”, “Хваліте ім’я Господнє”.

* * *

Духовна музика, її виконання, спів — це справді особливий спів, особлива мелодика, мистецтво наче від Бога, що народилося в душі композитора, перелилося в душі хористів, щоб невидимими струнами з’єднатися з серцями слухачів. Саме церковне співацьке мистецтво несе тільки добро, красу, допомагає людині піднятися над буднями, освятити свою душу неземною чистотою…

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий