Семантичні запозичення відбуваються дуже легко в близьких мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед запозичень. Так, наприклад, др.-англійське слово dwellon “блукати” під впливом др.-скандинавського dveljaween, розвинулося в сучасній англійській мові в dwell “жити”.
Таким чином в звуковому відношенні dwell приходить до англійського, а в семантичному – до скандинавського дієслова.
Випадків семантичного запозичення серед іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift в др.англійській значило не “подарунок”, а “викуп за жінку”, а потім, в результаті асоціації – “весілля”.
Запозичуватись може не тільки слово, але й окремі значущі частини слова. Багато грецьких та ютинських слів перетворились в інтернаціональні префікси. Наприклад, anti-, -coun-, -ter, -inter-, sub-, ultra-, -imn.
В усіх мовах широко використовуються суфікси: -ist, -ism, -isk. Та часто вживаним в сучасній англійській мові є суфікс з французької: -eur.
Далеко не всі слова так повно асимілюються, як розглянуті travel та sport. Тому за ступенем асиміляції неологізми-запозичення можна розділити на:
1) Повністю асимільовані, тобто які відповідають всім морфологічним та орфографічним нормам мови що запозичає і є сприйнятими розмовником як англійські, а не іншомовні слова. Ці слова – здебільшого старі запозичення: cheese, street, wall, wine (лат.); husband, bellow, gate, call, die, want (сканд.). Повністю асимільовані такі слова французької мови як: face, figure, auteur.
2) Частково асимільовані, тобто які залишились іншомовними по своїй вимові, написанню та граматичнім формам слова:
blitz, angst, glitry, glitch, spritrer, untermensch, rutgeist – з німецької;
favela, favelado – з португальської;
nouveau roman, auteur, frisee, visagist – з французької;
babushkaphobian, khozraschot, pryzhok – з російської.
Ці слова часто відрізняються нестійкою вимовою: restaurant, formulae, corps. Останній склад в словах вимовляється по-різному.
3) Частково асимільовані слова, які означають поняття, що пов’язані з іншими країнами і не мають англійського еквіваленту. Наприклад:
pryzhok, khozraschot, perestroika – з російської;
gado-gado – з малоазійської;
aiki-jutsu, aiki-do, gai-de – з японської;
mohi-mahi – з
До цієї групи слів відносяться назви понять, які пов’язані з іншою національною культурою, наприклад назви національного одягу, музикальних приладів і т.і.
2.3. Проблеми асиміляції запозичених слів
Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх і фонетичному, граматичному і графічному відношенні до системи приймаючої мови.
Ступінь асиміляції може бути різною і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом чи через книгу, наскільки вживане слово і т.п.
Прикладом повністю асимільованих слів можуть служити слова, які були запозичені давно: з латини – cheese, pope, mass, candle, minister, wine; зі скандинавської – root, wing, happy, ill, low. Ці слова не відчуваються розмовником як іншомовні, відповідають англійській граматичній, фонетичній і орфографічний системі по формотвору, вимові і написанню.
Граматично і стилістично англійські запозичення використовуються в мові так само як і правічні слова. Дієслова включаються в систему стандартних англійських дієслів, отримуючи дентальний суфікс в минулому часі: associated, exaggerated, accumulated.
Іменники отримують в множині стандартні закінчення: kelims, honchos, nefuseniks, boutiques.
В сучасній англійській мові лише деякі запозичені іменники зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли.
Іноді дві різні мови множини диференціюються семантично. Наприклад, з формою bandits збереглася італійська форма banditti, коли розмова йде про різноманітних розбійників в казці чи опері.
Прикметники з суфіксом –ly, прикметники на –ml і –less та абстрактні іменники на –ness, –ship, -dom також вільно утворюються від французьких основ.
Англійські префікси un-, fore-, over-, -be можуть приєднуватися до основ запозичених слів: unaided, unijambist, forecast.
Слова ,складені з елементів запозичених з різних мов або з елементів частково запозичених та частково споконвічних слів називаються гібридами: beautiful (фр.корінь + англійський суфікс), unijombist (англ.префікс + фр.корінь).
Ступінь фонетичної асиміляції теж може бути різним. Якщо в англійській мові вже були всі звуки , що з них складаються запозичені слова, то вони відтворюються точно; якщо залишилися якісь звуки, яких немає в англійській мові, кожен з них замінюється близьким звуком англійської мови.
Після повної фонетичної асиміляції слова в слові, всі звуки історично змінюються.
Фонетичні зміни в запозиченому слові легко прослідити з історії слова nature, що є латинським за походженням і яке потрапило в англійську мову з французької. По-перше, перемістився наголос з останнього складу на перший. В англійській мові немає звука, схожого на французький [u], тому він був замінений на англійський звук [ju]. Tj [tj] розвинулось афрікоте [t∫]. У відкритому складі під наголосом довге a переходить в [ei], а ненаголошене [u] редуцюється в [oi] та [r] стає німим.
В різних частинах мови наголос відбувається з різним ступенем повноти. Найбільш послідовно він відбувається в іменниках і прикметниках, за виключенням тих, в яких перший склад був префіксом. Префікси залишилися ненаголошеними.
Французькі запозичення-неологізми асимілюються мало і залишаються іншомовними і за орфографією і за вимовою. В них зберігається назалізація голосних, зберігається наголос на останньому складі: visagist, frisee.
Латинські запозичення, потрапивши в англійську мову, не тільки прийняли нову систему граматичних форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.
Загальна проблема запозичення елементів однієї мови іншою включає в себе вкладний комплекс питань різного характеру. Найбільш актуальними з них є такі:
- яке мовне явище є запозиченим;
- причини запозичень;
- види мігруючих елементів;
- освоєння слова в мові що позичає і різні сторони його освоєння;
- ознаки освоєння іншомовного слова, які дозволяють вважати його запозиченим.
Для входу слова в систему мови що позичає необхідні умови:
- передача іншомовного слова фонетичної граматично засобами мови що запозичує;
- співвідношення слова з граматичними класами та категоріями мови що запозичує;
- фонетичне та граматичне освоєння іншомовного слова;
- словотвірна активність слова;
- семантичне освоєння;
- регулярне вживання в мові.
Але деякі умови не є обов’язковими, наприклад, фонетична і граматична асоціації слова та його словотвірна активність.
Дослідження особливостей запозичень-неологізмів останніх десятиріч дозволяє зробити висновки:
- Більшість неологізмів-запозичень були запозичені з французької мови ( %), з інших мов - %;
- Запозичені слова можна класифікувати: по джерелу запозичень, за ступенем асиміляції, по тому, який аспект слова запозичений. За цим принципом запозичення-неологізми розділяються на: фонетичні, кальки, семантичні і запозичення словоскладаючих елементів;
- Запозичення розподіляються повністю асимільовані та частково асимільовані;
- Основними центрами атракції неологізмів-запозичень є наступні суспільні галузі: культура, політика, наука, техніка, повсякденне життя.
Звертаючись до праць видатних педагогів та письменників, можна зазначити, що ще багато років тому проблема мови (і іноземної також) у її всебічному розвитку викликала великий інтерес.
М.І.Чернишевський характеризував мову так, що вона з усіма її недоліками гнучка та багата у кожного народу, розумове життя якого досягло високого розвитку. Також, звертаючись до іноземних авторів, можна прослідкувати дуже схожі думки. І. Песталоцці нагадував, що коли людина хоче розтлумачити для себе будь-який предмет, вона має звернути увагу на три головні моменти: скільки різних предметів знаходиться перед її очима, як вони виглядають, які мають форми та контури, як вони називаються, як кожен з них можні виразити за допомогою звука та слова.
Іноземна мова привертала багато уваги різних вчених, філософів та психологів. Видатний філософ Франції Вольтер говорив, що знати багато мов – означає мати багато ключів до одного замка.
Характеризуючи значення слова, К.Д.Ушинський писав, що кожне слово мови, кожна його форма є результатом думки і почуття людини, через які у слові відображаються природа країни і історія народу.
Мова завжди збагачується та поповнюється новими словами. Так, Бернарден казав, що мови збагачуються різними словами настільки, наскільки вони збагачуються ідеями.
Важливість практичного використання цього матеріалу при вивченні іноземної мови зумовлюється тим, що вивчення запозичень-неологізмів є одним з основних аспектів вивчення лексики будь-якої мови, тим більше, що англійська мова на 70% складається з запозичених слів. Таким чином, запозичення – це одне з основних джерел поповнення словникового складу англійської мови. Неологія тут відіграє важливу роль. Зрозуміло, що лексичні одиниці, які використовуються в учбовому процесі, мають відповідати реаліям сьогодення.
Приходячи до використання неологізмів-запозичень, маємо зазначити, що вони відносяться до слів, які регулярно поповнюють словниковий склад мови.
Аналіз програм для середніх загальноосвітніх шкіл з курсу іноземних мов показує, що вивчення запозичень-неологізмів та шляхів їх адаптації у мові взагалі не вивчається.
У зв’язку з об’єктивними причинами (необхідністю вивчення в школі слів, які відповідають реаліям сьогодення, необхідність розширити знання учнів про шляхи слів, які потрапили в англійську мову шляхом запозичення та їх адаптацію у мові, необхідність вивчення живої, розмовної англійської мови є позитивний інтерес до слів цього типу), багато методистів вважають необхідним перегляд шкільних програм. Доповнення до програми мають розширювати використання неологізмів-запозичень з елементами їх співставлення з одиницями рідної мови, має підкреслювати зв’язок запозичень з історією країни, мова якої вивчається, у реаліях життя та менталітету її народу.