Смекни!
smekni.com

Атомна енергетика України і РПС (стр. 3 из 6)

Побічним продуктом АЕС являється плутоній, який використовується для виробництва атомної зброї, що в свою чергу збільшує економічну і політичну міць країни. Проблема. Відмова від атомної енергетики неминуче приведе до ослаблення України і розцінюється безумний крок.

Об’єктивно АЕС екологічно не більш небезпечний, ніж ядерна, хімічна, біологічна, і друга зброя. Порівняно з извергающими тони канцерогенної пилюки ТЕС, незаймана природа навкруги АЕС виглядає вісьма убедительно. Рівень радіації в 50м. від реактора не вище, ніж на дитячому пляжі. Проблема. Реактори РБМК-1000 встановлені на АЕС проектувались ще в 60-ті роки і відповідали двом умовам:

А) виробляти збройний плутоній;

Б) мати високу економічність.

Проблема їх небезпечного функціонування фактично відсовувалася на задній план.

Найбільш гострою проблема в ядерної енергетиці сьогодні вважають тарифи на електроенергію. Така увага до АЕС зрозуміла: середня ціна теплових електростанцій 10,5-11 коп. за кВт. год., АЕС – 7.5 коп. за кВт. год. Але тут існують дві, діаметрально протилежні, точки зору:

А) тариф дуже низький і не забезпечує розвиток енергетики;

Б) дуже завищений .затрудняющий оплату споживачам

Атомна енергетика розвивається, йдеться про відкриття другого енергоблоку на Хмельницькій АЕС та третього на Ровенській, проводиться диверсифікація постачання ядерного палива, намічається виробництво власного ядерного палива, підвищується рівень роботи існуючих станцій та їх безпеку. Проблема. Ці добудови, включаючи повне добудування ХАЕС можливі лише за рахунок західних кредитів, що несе дуже великі навантаження на економіку країни і бюджет. Або за рахунок збільшення тарифів.(В.Пустовойтенко Київ “Інформ”). А також на думку деяких політиків добудова атомних енергоблоків в Україні, в першу чергу вигідна енергетичним компаніям США, які втрачають ринки збуту у Європі та Америці і намагаються розширити свій вплив на Україну.

Висновок:

Рентабельність атомної енергетики укладається з декількох складових. Одна з них незалежність від транспортування палива. Якщо для електростанції потужністю 1 млн. кВт потрібно в рік біля 2 млн. т.у.т. (або біля 5 млн. низькосортного вугілля), те для блока РБМК-1000 знадобиться доставити не більш 30 т. збагаченого урану, що практично поведе до нуля витрати на перевезення палива (на вугільних станціях ці витрати складають до 50% собівартості). Використання ядерного палива для виробництва енергії не потребує кисню і не супроводжується постійним викидом продуктів згорання, що, відповідно, не зажадає будівництва споруджень для очищення викидів в атмосферу. Міста, що знаходяться поблизу атомних станцій, є в основному екологічно чистими зеленими містами у всіх країнах світу, а якщо це не так, то це відбувається через вплив інших виробництв і об'єктів, розташованих на цій же території. У цьому відношенні ТЕС дають зовсім іншу картину. Аналіз екологічної ситуації в Україні показує, що на частку ТЕС припадає більш 25% усіх шкідливих викидів в атмосферу.

До хиб ядерної енергетики варто віднести потенційну небезпеку радіоактивного зараження навколишнього середовища при важких аваріях типу Чорнобильської. Зараз на АЕС, що використовують реактори типу Чорнобильського (РБМК), прийняті міри додаткової безпеки, що, по висновку МАГАТЕ (Міжнародного агентства по атомній енергії), цілком виключають аварію подібної ваги: у міру виробітки проектного ресурсу такі реактори повинні бути замінені реакторами нового покоління підвищеної безпеки. Проте в суспільній думці перелом стосовно безпечного використання атомної енергії відбудеться, очевидно, не швидко. Проблема утилізації радіоактивних відходів коштує дуже гостро для усього світового співтовариства. Зараз вже існують методи заскловування, бітуміровання і цементування радіоактивних відходів АЕС, але потребуються території для спорудження могікан, куди будуть поміщатися ці Відходи на вічне збереження. Україна, як країна з малою територією і великою щільністю населення відчуває серйозні трудності при рішенні цієї проблеми.

Розділ III. Територіальна організація атомної енергетики України

Територіальна організація атомної енергетики України.

В Україні функціонувало 5 АЕС на яких встановлено 11 енергоблоків (до березня 2001 року). Це Запорізька (5 млн. кВт.), Хмельницька і Південноукраїнська (по 2 млн. кВт.), Чорнобильська (4 млн. кВт.) та Ровенська (818 млн. Вт.). З жовтня 2000 року вилучено Чорнобильську АЕС, на якій, до її закриття почався ремонт в середині об’єкта “Укриття”. Роботи ведуться по зміцненню пошкоджених балок, на які спираються дах “Саркофаг”. Будівництво Кримської та Чигиринської АЕС законсервовано. Енергоблоки АЕС з реакторами всіх типів стабільно працюють в базовій частині графіка навантажень.

Розділ IV. Продукція атомної енергетики України у зовнішній та внутрішній торгівлі

У 1999 році "Энергоатом" зробив 72,1 млрд. кВт/г, із них усього на "Энергоринок" було поставлено 67,4 млрд. кВт/г. на суму 5,02 млрд. грн. Самі постачання ділилися на дві групи, левина частка котрих (49,2 млрд. кВт/г) була продана по т.зв. регульованому тарифі. При цьому грошима за її було отримано усього 296,4 млн. грн. або 0,6 коп. за кВт/г, інше заліками, бартером і ін.

Ще біля чверті виробленої електроенергії (18,1 млрд. кВт/г) було продано по нерегульованому тарифу або, фактично, по прямих договорах. Це вдвічі більше, ніж у 1998 році (9,8 млрд. кВт/г)

Тільки прямий договір "в українському виконанні" виглядає достатньо специфічний. Спочатку "Энергоатом" реалізує електроенергію в оптовий ринок по ціні 7,45 коп. за 1 кВт/г. Потім купує її з энергоринка вже по оптовій ціні - це приблизно 10,6 коп. за кВт/г. А вже потім поставляє електроенергію підприємствам щиро при середній ціні в 8,03 коп. за кВт/г, гублячи на кожному кВт/г 2,5-3 копійки.

З урахуванням того, що з травня 1999 року "Энергоатом" по цій схемі поставив понад 25 млрд. кВт/г електроенергію, можна порахувати його "добровільні" збитки.

Втім, тільки цими збитками справа не обмежувалася. Як правило, за поставлену "Энергоатому" електроенергію навіть підприємства з ліквідною продукцією сплачували не грошима, а товаром або активами. Зокрема, часто застосовувалася схема, що передбачає розрахунок таких підприємств із НАЭК за електроенергію векселями під заставу майбутньої продукції. За реалізовані в 1999 році по нерегульованому тарифу 18,1 млрд. кВт/г електроенергії НАЭК одержав грошима 271,8 млн. грн. Іншими словами, тільки 18,7% від поставленої на підприємства з ліквідною продукцією електроенергії було оплачено грошима. Зате було отримано векселів номіналом на 851,8 млн. грн., плюс до цього на 322,7 млн. грн. різних заліків.

При загальному рівні оплати в 5,02 млрд. грн. усі грошові надходження на рахунок НАЭК (із энергоринка і як постачальника по нерегульованому тарифу) складають 0,57 млрд. грн. (11,3%), інше - різні форми не грошових розрахунків. Точно розрахувати ціну продажу електроенергії складно, але можна зробити розрахунки її можливого рівня. Екс-президент НАЭК "Энергоатом" Нур Нигматуллин оцінював ринкову вартість атомних активів у 50% від номіналу. Причому це, скоріше, оптимістична оцінка, а не ринкова ціна. Тоді одержимо формулу:

Сумарна оплата = (грошова оплата + не грошові розрахунки х 50%) - неплатежі.

Якщо підставити в цю формулу структуру платежів "Энергоатому" за відпущену в 1999 році електроенергію, виявиться, що НАЭК оплатила 2,79 млрд. грн. При виробітку 72,1 млрд. кВт/г це складе 3,9 коп. за кВт/г.

Побічно це підтверджується і даними Кабінету Міністрів. Відповідно до їм середня ціна реалізації електроенергії нетарифними постачальниками (де частка НАЭК понад 55%) у 1999 році склала 4,5 коп. за кВт/г. Цифра більш ніж тривожна, адже навіть для простої підтримки поточного виробництва потрібно як мінімум 5,0 коп. Так що фактично НАЭКу увесь час приходиться вибирати на чому заощадити - на зарплаті, ремонті або вивозі палива.

Тим часом, за словами и.о. президента НАЭК Володимира Броникова, АЕС для повного покриття витрат, включаючи податки і зарплату, необхідний тариф на рівні хоча б 1,2 цента. У випадку, якщо ставити задачу подальшого розвитку галузі, необхідна оплата на рівні 3,5 цента /кВт/г.

До речі, керівництво НАЭК уже декілька разів оберталося в НКРЭ з пропозицією про збільшення для нього тарифу до 11 коп. Проте цей природний, на перший погляд, шлях підвищення тарифів навряд чи ефективний. Як показує практика, ріст тарифів призведе, швидше за все, до збільшення глибини дисконтів.

Крім того, розмір теперішнього тарифу (1,4 цента), загалом, достатній для простого відтворення, хоча і малий для розвитку. Так що промова повинна йти, швидше за все, про оптимізацію структури оподатковування.

Втім, перспективи найближчого майбутнього більше залежать від того, наскільки вдасться налагодити надходження "живих" грошей від споживачів. Зараз уряд початок активну роботу з найбільше енергоємними підприємствами. Визначені успіхи є, і надходження засобів удалося підвищити. Проте поки не ясно, чи вдасться закріпити тенденцію. Тим часом доти, поки тариф не буде наповнятися грошима, розмова про його розмір буде носити досить абстрактний характер.

Виходячи з даної структури, паливні витрати українських АЕС знаходяться на середньосвітовому рівні. Виробничі витрати декілька нижче, але навряд чи цим показником варто пишатися, оскільки його досягнення пов'язане з недостачею засобів на проведення планових ремонтів. Це вже початок позначатися на стані устаткування і призводити до частих аварійних ситуацій.